Роками в українській медичній спільноті панував певний культ особистостей. Це породжувало пасивність лікарів і не давало розвиватися осередкам у регіонах.

Провідні інститути у Києві, професори — теж там. Вони збирали конференції, створювали асоціації, читали доповіді, формували закриті спільноти. Але не переймалися системним розвитком кадрового резерву — майбутнього покоління лікарів, про потреби та інтереси пацієнтів. Там не було місця спільнотворенню. 

Разом із революцією Гідності, початком війни на Сході Україні, стартом реформи децентралізації та трансформації системи охорони здоров’я, почала змінюватися й медична спільнота. Так у різних регіонах країни та сферах медицини з’явилися  успішні осередки змін. 

Чому їм вдається та чому у них варто повчитися колегам з медичної спільноти, пацієнтським організаціям та усім нам?

Є кілька ключових секретів успіху. 

1. Сформулювати місію, ціль, стратегію, до яких ви йтимете 

Міцні спільноти та коаліції будуються навколо амбітної та яскравої мети — візії, або — мрії. 

Наприклад, коли ми починали мріяти із фондом Таблеточки, фокусувалися на тому, аби зібрати якомога більше грошей на ліки для онкохворих дітей. Думали: знайдемо достатньо коштів, закупимо потрібні медикаменти, і проблема зникне. Побачивши реальну фінансову потребу, зрозуміли — стільки нам не вдасться зібрати найближчим часом. Але ж є гроші у держави! 

Ми почали працювати з Міністерством охорони здоров’я і результат був: державний бюджет на програму закупівель ліків для онкохворих виріс у три рази, фінансування програми лікування важкохворих українців за кордоном з 40 млн грн виросло майже до 1 млрд грн. Але статистика виживання онкохворих дітей так і трималася на рівні 50%. 

Проблема ховалася глибше — робота проводилася тільки в одному з аспектів допомоги онкохворим дітям, ми неправильно визначили проблему і її причини, працювали із наслідками. 

Тоді мрія фонду зазвучала так – "Жодна дитина в Україні не помирає від раку". Разом з цим прийшло усвідомлення потреби у глобальних змінах та нових напрямках роботи — допомагати медикам змінити підходи до лікування,

мотивувати і допомагати їм вивчати новітні практики, залучати молодих лікарів, інтернів, медсестер і водночас зупинити авторитаризм у цій галузі. 

Так виникла ідея знайти небайдужих лікарів з різних куточків України, познайомити між собою та допомогти об’єднатися. З часом їх запросили в групу лікарів-експертів МОЗ із дитячої онкології, вони стали партнерами у процесі вирішення спільної задачі. 

Цей процес не був швидким. Протягом кількох років, через вмотивовані причини, частину колишніх керівників провідних онкологічних відділень було звільнено із займаних посад. Коли ці лікарі пішли, по суті, в Україні очистилося поле лідерства в дитячій онкології, колишні усталені правила почали зникати, система змінювалася. У цьому "чистому полі" виросли локальні лідери. 

2. Потрібно інвестувати у розвиток кадрового потенціалу та постійно шукати майбутніх лідерів 

Ініціативне ядро спільноти дитячих онкологів отримало свободу. Разом вони почали будувати не персональні бренди, а закликати до об'єднання і вирішення проблем галузі, ділитися знаннями. 

Ці молоді та прогресивні лідери — Роман Кізима зі Львова, Леся Лисиця та Олександр Лисиця з Києва — разом зі старшими колегами — Григорієм Климнюком із Національного інституту раку – створили Українську асоціацію дитячої онкології/гематології.

Долучитися до асоціації можуть і хірурги, і психологи, і реабілітологи, і громадські організації — тобто всі, хто допомагає дітям з онкологією. 

Асоціація організовує доступні для всіх конференції, вони дають можливість людям із інших регіонів подавати свої проєкти, вигравати гранти і цих людей відправляють на міжнародні конференції, щоби вони повернулися і поділилися досвідом. 

Лікарі-онкологи запровадили у своїх відділенням програми стажування інтернів. Туди часто приїжджають фахівці з інших регіонів, практикуються і вивчають, як це роблять в Києві. 

Не можна недооцінювати важливість обміну досвідом українських медиків із колегами з-за кордону. Так Роман Кізима давно був на зв’язку з канадською лікарнею Sickkids (входить до списку найкращих дитячих госпіталів світу). Один з її фахівців — керівник у International Society of Paediatric Oncology — SIOP (Міжнародне товариство дитячої онкології — медичне об'єднання для дитячих онкологів).

Кізима усвідомлював, у Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі, що у Львові, є чимало викликів, які перешкоджають розвитку допомоги онкохворим дітям, для їх розв’язання потрібен стратегічний план. Його ініціативу підтримувало і керівництво лікарні. Тож лікар запросив SIOP до Львова провести аудит. Медичний центр отримав рекомендації фахівців для розвитку. Далі SIOP провели аудит і в ОХМАТДИТ. Медики лікарні також не побоялися почути правду. 

Фактично група онкологів чітко визначили проблему і поставили мету, тобто мовою стратегії — сформували місію і візію. Далі разом склали план, за яким працюють. 

3. Мережування/партнерство з благодійними організаціями, меценатами чи з місцевою владою 

Розвиток лікарів та молодшого медичного персоналу все частіше підтримують благодійні фонди та донори. Але й самі лікарі ініціюють проєкти, шукають партнерів. Але медичним закладам треба навчитися працювати з благодійними фондами системно, вони можуть допомагати значно більше та ефективніше, якщо мають чіткий довгостроковий план від лікарні. 

Зараз Західноукраїнський дитячий медичний центр, про який говорилося раніше, працює над відкриттям у Львові відділення трансплантації кісткового мозку, на придбання обладнання для якого Львівська обласна рада виділить 23 млн грн. 

А от Віктор Парамонов, директор Черкаського обласного онкодиспансеру, сам собі поставив виклик і розпочав трансплантацію кісткового мозку (ТКМ) для дорослих. Вперше це відбувається за межами Києва. До речі, до розвитку обласного онкологічного диспансеру також долучилася місцева влада. Велику роль у запуску ТКМ зіграв обмін досвідом між областями та країнами: лікарі з Черкас їздять в ОХМАТДИТ, а до себе запрошують фахівців із Литви. 

Підштовхнув їх замислитися про запуск напрямку трансплантації кейс Ковельскої лікарні, де у 2019 році почали робити пересадку органів.  Зруйнувалася певна монополія, що це можливо тільки в Києві. Сьогодні по всій країні розвиваються осередки з пересадки органів. 

Якщо проаналізувати усі успішні приклади переформатування, вони починалися із партнерства: з місцевою владою, іноземними колегами, благодійними фондами чи меценатами. 

Отже, формулювання довгострокової мрії/стратегії, інвестиції у кадровий потенціал та проактивне партнерство — ключові аспекти, на яких будуються успішні приклади змін у медичних закладах.

Вірю, що з кожним роком таких успішних прикладів спільнодії ставатиме все більше у різних куточках України. А це означатиме, що ми — пацієнти — будемо отримувати якіснішу медичну допомогу, а медики — кращі умови роботи та можливості для власного розвитку.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
медична реформалікаріОхматдитонкохворіНемирович Ірина