"Україна має стати популярною". Маніфест української гастрономії

Україна має стати популярною. Такою, щоби весь світ говорив про неї із захопленням та одержимістю. Шлях до цього – розвиток  української гастрономії. Щоб іноземці варили борщ та згорали від бажання приїхати до нас і скуштувати українські страви.

У нас є величезний потенціал, щоб втілити цю ідею у життя. Круті продукти. Крута історія. І найголовніше: у нас є безліч крутих шефів. Але зараз кожен з них живе у світі власних ідей та втілює їх в рамках своєї орбіти. Попри це, цим шефам вдалося, маючи лише локальний вплив, змінити українську гастрономію. Це величезна робота. Вони підготували Україну до виходу на новий рівень.

Країна потрапила до впливового світового ресторанного рейтингу 50 Next. Це вперше в нашій історії. Окрім того, про борщ написало понад 200 світових ЗМІ. Ми змінили риторику світу, і тепер світ каже, що борщ – український, а не "популярна страва Росії, України й Білорусі". 

І якщо це все сталося, коли кожен шеф діяв так, як відчував, за власними можливостями, уявляєте, що буде, коли всі ці талановиті люди об'єднаються? Існуватимуть не маленькими групами, а створять величезне українське гастроком’юніті, яке має спільну віру, мету та злагодженість дій. Це буде величезна сила, що діє не хаотично, а послідовно. І це те, що нам зараз необхідно.

Найближчим часом до України приїде багато експертів, завдяки яким українська кухня може отримати світове визнання – гастрокритиків, журналістів та рестораторів. І ми повинні показати їм велич української кухні. Тієї самої, що має різний характер, проте один напрям розвитку. Це можливо лише тоді, коли ми діятимемо разом.

Давайте усвідомимо: світові нічого не відомо про українську кухню. У нього поки немає сталого ставлення до нас. Воно тільки починає формуватися. І від наших дій сьогодні залежатиме, що світ говоритиме про українську гастрономію за 5-10 років. Для цього потрібно спілкуватися та ділитися інформацією один з одним. Кожен з нас має потужні напрацювання, тепер з цього треба створити спільну картинку. Ту саму, яку ми потім покажемо світові.

Щоб світ чітко розумів: існує українська автентична кухня, але існує і кухня з локальних українських продуктів. І верещака, і качка су-від з соусом з айви та попкорном із гречки – це все українська гастрономія. Київський торт – це страва української кухні, створена під час Радянського Союзу, а оселедець під шубою – це продукт радянської кухні і до України він не має жодного відношення.

А ми з вами відстоюємо інтереси саме української кухні. Ми маємо це узгодити між собою всередині країни перед тим, як йти у світове інформаційне поле. Для цього достатньо відповісти на декілька простих запитань та сформувати спільне бачення. 

Так роблять усі світові гастроспільноти, на які ми рівняємося. І американська, і нордична, і іспанська, і французька. Кожна з них має спільну філософію та історію.

Але найголовніше: вони стали впливовими, бо їхні гастрономічні діячі вміють об’єднуватися заради спільної мети. Ми можемо їм заздрити, а можемо сформувати потужне українське гастроком’юніті, побудоване на взаємоповазі та взаємопідтримці. Не на особистих симпатіях, а на загальних засадах внеску кожного.

Час ставати не конкурентами, а колегами, які разом підвищуватимуть рівень української гастрономії. Щоб світ побачив українську кухню сучасною, креативною та сильною. Просто тому, що ми на це заслуговуємо.

В Україні багато талановитих шефів, які мають отримати світове визнання. Щоб про їхню силу дізналися за межами країни. Щоб Україна мала право впливати на загальну гастрономію. А для цього нам потрібна увага світу. І якщо кожен кричатити поодиноко, то з цього нічого не буде.

Ми з вами маємо унікальний шанс вплинути на те, як говоритимуть про Україну у світі в найближчі 10 років. Давайте не прогавимо його через власний егоїзм чи страх.