Коли ми помиляємось або не встигаємо щось зробити, у нашій голові часто лунає знайомий голос: "Ти знову все зіпсував", "Інші краще впоралися", "Ти недостатньо стараєшся". Така самокритика стала нормою для багатьох, але чи справді вона мотивує? І чи не шкодить вона більше, ніж допомагає?

Психологиня Олена Шершньова, спеціально для LIGA.Life пояснила, звідки береться внутрішній критик, чому самопідтримка — не про "сліпе хваління", а про любов до себе, і як розвинути вміння говорити з собою м’якше.

Психологиня Олена Шершньова (Фото: Instagram Олени Шершньової)
Психологиня Олена Шершньова (Фото: Instagram Олени Шершньової)

Внутрішній критик формується в дитинстві — і його голос дуже гучний

Звичка критикувати себе часто формується ще в дитинстві, каже психологиня Олена Шершньова.

— Коли батьки постійно порівнюють нас з іншими, знецінюють зусилля або вказують на наші "недостатні старання" — у підсвідомості формується внутрішній критик. Потім цей голос супроводжує людину протягом усього життя.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку
Вже передплатили?
самооцінкапоради психологасамопідтримкавнутрішній критик