Правила поведінки з агресивною чи тривожною людиною

Внутрішні переживання тривоги впливають на поведінку людини. Коли ми самі відчуваємо тривогу чи переживаємо певну стресову ситуацію ми самостійно намагаємось різними способами заспокоїти себе, щоб не викликати саморуйнівну поведінку. 

Проте медитація, спорт, читання та інші методи відволікання не завжди здатні врятувати потопаючого у власному відчаї. Тоді на допомогу приходять інші люди, які пропонують свою підтримку.

Рятувальний круг у море стресу можуть кинути друзі, родичі, колеги. Проте рятівники мають дотримуватись певних правил, щоб не нашкодити потопаючому, а також собі. 

Правила допомоги та підтримки залежать від рівня занепокоєності людини. Тому в першу чергу варто оцінити рівень занепокоєння за допомогою "метра тривожності" – це умовна шкала, яка має 10 рівнів.

Початкові рівні тривоги 

Перший та другий рівні – це "типова тривога", яка проявляється незначними відхиленнями від звичайної поведінки людини. Наприклад, почуття нервозності та роздратованості.

Причиною можуть бути нейрофізіологічні та гормональні збої. Наприклад, низький рівень гормону щастя – серотоніну або норадреналіну, гормонів кортизолу чи окситоцину. 

Якщо ви бачите, що доросла людина чи дитина перебуває у такому настрої варто вчасно помітити та запропонувати підтримку, демонструючи свою готовність допомогти та навіть проявляючи певне співчуття.

На даному етапі активне втручання у життя такої людини буде недоречним. Все варто роботи поступово, лагідно та обережно.

Середній рівень тривоги

Коли людина досягає п’ятого або шостого рівня тривоги, то вона поступово втрачає здатність розсудливо мислити. Тобто якщо людина перебуває на півдорозі до піка тривожності, то вона також просовується наполовину вниз по шкалі розуму.

У такому випадку людина-рятівник має бути тим раціональним поглядом, якого бракує тривожній людині. Не варто засуджувати чи активно нав’язувати свою точку зору. Проте керівний характер буде доречним: чітко розмежуйте межі, пропонуйте вибір виходу із ситуації і уточнюйте наслідки вибору. Лагідні пояснення та співчуття не дадуть бажаного результату.

Сьомий, восьмий та дев’ятий рівні – це про втрату раціональності. Хоча, це може відбутися і на початкових етапах. Найефективніший підхід до такої поведінки – збереження твердості, але не агресивності. 

Піковий рівень тривоги

Коли людина досягає емоційної вершини, вона може розслабитись та проявити свій депресивний настрій. Рівень агресії знижується, натомість приходять сльози – це один зі способів охолодження нашої нейрофізіологічної системи. Так людина знімає напругу та вивільнює емоції. 

На цьому етапі людина намагається розмірковувати таким чином, щоб виправдати свою поведінку та настрій. Тобто "розумомір" повільно повертається в норму, коли наша тривога досягає безпечного рівня. 

Проте деякий час людина ще буде знаходитись у нестабільному вразливому настрої. Тому рятівник на цьому етапі має діяти з максимальною емпатією та виконувати роль активного слухача. 

Особливо, якщо тривожною людиною є діти чи підлітки. Дорослі мають переглянути ситуацію, яка б могла викликати ірраціональні міркування та допомогти їм розібратися з ними. 

Проте рятівник має завжди пам’ятати, що він може допомогти лише в тому випадку, коли сам не відчуває тривоги і розуміє власні емоції. Лише за таких умов здатність до емпатії та стійкості збільшується.