Ви не самі: як в окупації дистанційно звернутися по допомогу у випадку сексуального насильства

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), – одна з найгостріших і водночас найменш видимих тем війни. За даними Офісу Генерального прокурора, станом на 1 липня 2025 року зафіксовано 368 випадків: 136 постраждалих чоловіків, 232 жінки та 19 неповнолітніх. Йдеться про зґвалтування, фізичне насильство, примусове оголення, сексуальні знущання на очах у близьких, погрози й спроби зґвалтування.

Це лише злочини щодо цивільних під час окупації. Випадки сексуального насильства проти військових у полоні чи цивільних утриманців обліковують окремо, і ці дані не розголошують до завершення воєнного стану.

ООН оцінює, що незареєстрованих випадків у 10-20 разів більше. Часто люди не звертаються по допомогу через страх осуду, небезпеку для рідних, брак сил або відсутність доступу до безпечних механізмів.

Як звернутися по допомогу дистанційно

Не кожна постраждала людина може піти до поліції чи лікарні. Особливо, якщо вона перебуває:

• у зоні бойових дій або на окупованій території;
• не почувається в безпеці;
• не готова до офіційного розслідування, але хоче зафіксувати факт злочину;
• потребує консультації чи психологічної підтримки.

Зараз більшість звернень щодо сексуального насильства надходять через перенаправлення. Наприклад, жінка звернулася до лікаря, а той запропонував юридичну допомогу. Проте навіть такого крихкого контакту іноді немає – особливо на тимчасово окупованих територіях. 

Що можна зробити:

• фіксуйте факти злочину (місце, час, прикмети злочинця, свідків);
• за першої можливості зверніться до правоохоронних органів;
• телефонуйте на гарячі лінії: Нацполіція (102, 0 800 500 202), Офіс Генпрокурора (096 755 02 40, [email protected]).

Звернення телефоном чи електронною поштою достатньо. Воно буде зафіксоване, а справа залишиться під контролем.

Важливо: сексуальне насильство, пов’язане з війною, – воєнний злочин, що не має строку давності. Звернутися можна будь-коли, навіть через роки.

Яку інформацію потрібно подати для фіксації злочину

Свідчення постраждалого/ї – найважливіший доказ у справах про сексуальне насильство під час війни. Навіть якщо немає інших доказів чи свідків, цього достатньо, щоб зафіксувати злочин і відкрити кримінальне провадження.

У своїй заяві до правоохоронців можна написати одне коротке речення, наприклад: "Я, [ ПІБ], перебував(ла) на території [назва місцевості] протягом [період часу], коли став(ла) постраждалим(ою) від зґвалтування або іншої форми СНПК з боку російських військових". Обов’язково необхідно залишити свої контакти для зв'язку з правоохоронцями.

Конфіденційність і безпека

Держава гарантує конфіденційність: особисті дані можуть бути змінені, справи розглядають на закритому засіданні. 

Доступ до матеріалів мають лише учасники/-ці провадження. Іноді навіть близькі родичі найчастіше не знають про відкриття справи – це додатковий запобіжник для збереження конфіденційності.

Водночас на окупованих територіях російські військові можуть відстежувати дзвінки чи повідомлення. У такому разі є рекомендація – відразу видаляти сліди звернення. 

Звернення до міжнародних структур

Українські правоохоронці співпрацюють із Міжнародним кримінальним судом у Гаазі: прокурори МКС працюють разом з українськими слідчими та прокурорами, своєю чергою українська сторона передає до Гааги всі матеріали, що можуть бути корисними для міжнародного розслідування. Процес складний і тривалий, але така співпраця дає змогу системно документувати та розслідувати злочини, скоєні на території України.  

Постраждалі також можуть напряму звернутися до МКС чи Комітету ООН проти катувань. Проте цей шлях складніший, тому юристи радять спершу фіксувати злочини на національному рівні і доручати ведення справ українським адвокатам та правоохоронцям. 

Підтримка постраждалих від сексуальних злочинів

Дистанційно постраждалі можуть отримати юридичні й психологічні консультації телефоном або онлайн. Також дистанційно можна укласти угоду з адвокатом навіть у фотоформаті. 

Психологічні консультації також доступні онлайн. Вони проводяться так само, як і очно – з дотриманням усіх етичних норм і конфіденційності. Головне – мати канал зв’язку. Якщо є інтернет або телефонний зв’язок, підтримка доступна навіть на окупованих територіях. 

"Навіть одне речення, одна дія – це вже важливий крок до справедливості. Є ті, хто вас почує. Ми вам віримо. Дозвольте допомогти", – наголошує Юлія Нікітіна, координаторка лінії правничої допомоги "ЮрФем: підтримка". 

Корисні контакти для постраждалих

• Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків – 066 904 15 34;
• Національна поліція – 102;
• Урядова гаряча лінія – 1547;
• Лінія правничої допомоги "ЮрФем: підтримка" – 068 145 55 90, 0 800 30 55 90;
• Платформа допомоги врятованим;
• SAFEWOMENHUB;
• Центри Безоплатної правничої допомоги;
• Нацгаряча лінія з протидії ґендерному насильству – 0 800 500 335 або 116 123.