Чотири вершники антивакцинального апокаліпсису: у що досі вірять українці

Попри певні дискусії, науковці дедалі більше схиляються до того, що COVID-19 – інфекція з вираженою сезонністю. І дійсно, не встигло завершитись літо, а кількість щоденних нових випадків росте як на дріжджах. 17 серпня у нас було близько тисячі нових кейсів за добу, а 17 вересня їх вже понад 6600. 

Найефективнішим способом боротьби з коронавірусом у світі була і лишається вакцинація. Щоправда, на цьому фронті ми мало чим можемо похвалитися. На кожних сто осіб в Україні трохи більше 11 повністю вакцинованих. Для порівняння – в сусідній Польщі їх понад 50, а в країнах західної Європи – понад 60.

Звичайно, в буксуванні загальнонаціональної вакцинації винні організатори, управлінці та законодавці. Але, будемо щирими, ентузіазм серед українців щодо ковідної вакцинації – помірний. Більша половина українців навесні цього року взагалі не збиралися вакцинуватися. 

У багатьох випадках страх та несприйняття щеплень породжені неправильними та шкідливими ідеями про вакцинацію. І перший з них – давно нам знайомий...

1. Щоб вакцинуватися, треба перевіряти антитіла

 

На тему антитіл та вакцин зламали багато списів. Точки зору людей, а іноді і медиків, різняться від "антитіла – головний покАзник імунітету проти ковіду" до "антитіла не відіграють жодної ролі".

А правда в цьому випадку таки посередині. Антитіла забезпечують частину захисту від коронавірусу (не дають йому прониктнути в клітини), а ще суттєву роль відіграє клітинний імунітет (він знищує заражені вірусом клітини). 

Плутанина часто виникає через клінічні дослідження. В усіх випробуваннях протиковідних вакцин одним із етапів є дослідження імуногенності – тобто як швидко та в якій кількості починають вироблятись антитіла проти ковіду після щеплення.

Дослідники обирають саме такий лабораторний метод дослідження, бо він простий та доступний – його можна проводити у десятків тисяч досліджуваних (на відміну від вимірювання активності клітинного імунітету). Але є й інші, не менш важливі, ланки імунітету. Тому аналіз антитіл проти ковіду – корисний, здебільшого для дослідників, лабораторний аналіз.

Саме тому у дослідженнях (крім різноманітних аналізів) визначають показники захворюваності. І вони не завжди точно співставні з лабораторними результатами.

Розберемо на прикладі: у нещодавньому ізраїльському дослідженні вчені виявили, що після щеплення РНК-вакциною у людей старше 50 років антитіла виробляються менш інтенсивно, ніж у молоді. Ця різниця була істотною і статистично достовірною. 

Якщо в темі не розбиратися, можна зробити висновок, що у старших щеплення проти ковіду малоефективне. Але ми маємо епідеміологічні дані зі США, де стався спалах інфекції в будинку догляду за літніми. Так от, у вакцинованих було втричі менше шансів заразитися ковідом, ніж у тих, хто щеплення не мав.

То які можемо зробити висновки про антитіла? Правильно – жодних. Та нам це і не потрібно, бо маємо дані про те, хто інфікувався і що вакцини на практиці захищають від ковіду. 

Так само і в житті: треба ухвалювати рішення про вакцинацію, виходячи з даних реального світу, не користуючись необгрунтованими порадами "спершу перевірити імунітет в лабораторії".

На сьогодні думка ВООЗ така: імунітет після ковіду тримається близько 6-8 місяців, і у понад  90% хворих з’являються антитіла в крові. В когось їх буде більше, в когось – менше. І наразі складно трактувати, як це корелює з рівнем захисту від повторного ковіду. 

До речі, у тому ж реальному світі, купа людей впевнені, що...

Відеоверсія статті в співпраці з Клятим раціоналістом тут:

2. "...навіть у широко-вакцинованих країнах люди продовжують хворіти та помирати"

 

А правда в тому, що там, де вакцинація йде швидкими темпами, людей помирає менше.

За дослідженням Єльської школи громадського здоров’я, лише в США на липень 2021 року вакцинація запобігла смерті 279 000 людей. Дослідники змоделювали тренд захворюваності з жовтня 2020 року до липня 2021 року: а що було би, якби вакцинальну кампанію не запровадили? Нагадаємо, що в розпал спалаху в січні у США щоденно інфікувалися 300 000 осіб. До літа цей покАзник впав удесятеро.

Для всіх, хто скептично ставився до ефективності вакцин, заявленій під час контрольованих клінічних досліджень, всі крапки над і розставили дані ізраїльських епідеміологів. 

Після того, як дорослих вакцинували на 70%, спостерігали стрімке падіння кількості нових випадків ковіду.

Якщо взяти групу невакцинованих та групу вакцинованих і спостерігати за ними протягом певного часу, то рано чи пізно в обох групах почнуть хворіти на ковід. Але виявляється, що серед вакцинованих хворих значно менше. Оскільки жодними суперздібностями ці люди не володіють, дослідникам доводиться робити висновок, що вакцини таки захищають від ковіду.

У доповіді Міністерства охорони здоров’я Об’єднаного Королівства йдеться про те, що на серпень 2021 року в країні попередили понад 105 000 смертей від ковіду.

Ізраїль, перша країна в світі, яка вакцинувала більше половини свого населення, не уникла лихої години. Протягом останнього місяця кількість нових захворювань зросла в рази.

І виною цьому – передчасна впевненість у тому, що епідемію на Святій Землі подолано. Після успішної вакцинальної кампанії уряд Ізраїлю зняв практично будь-які обмежувальні протиепідемічні заходи: люди повернулися до звичайного життя. Зокрема, до поїздок на відпочинок за кордон. Горе-туристи привезли до Ізраїлю новий Дельта-варіанту (проти якого ефективність вакцин дещо нижча), і лише після цього Ізраїль обмежив в’їзд туристів через спалах.

І не забуваймо про ще одну річ. Навіть якщо відкинути штам Дельта та уявити, що вакцинувалися 100% населення, ми знаємо, що вакцини попереджають захворювання помірної форми тяжкості на 80-90%. 

Отже, в суспільстві все одно залишається достатньо сприйнятливих до інфекції осіб. І хто хворітиме в такій гіпотетичній ситуації? Правильно – вакциновані (бо інших немає). Але в реальному Ізраїлі і вони є – діти та ті, хто не міг вакцинуватись через протипоказання. 

Це люди старші 60 років, які вакцинувалися понад п’ять місяців тому і мають серйозні супутні захворювання, які обтяжують перебіг ковіду – діабет, пухлини тощо.

Переважна більшість вакцинованих не хворіють повторно.

Якщо оцінити відносну кількість померлих від ковіду в Ізраїлі, ми побачимо, що ці показники значно кращі, ніж в країнах Західної Європи, попри величезний щоденний приріст нових кейсів. На 1 мільйон в Ізраїлі – 822 померлих. У Німеччині – 1100, в Швеції – 1400, в США – 2000. Ще краще справи ідуть у таких гігантів як Ямайка, Ірак, Гватемала тощо. Тобто в країнах, де медична статистика збирається бездоганно. 

Так і виходить, що коли вакцини не можуть повністю вберегти від нових захворювань, вони все одно продовжують рятувати життя. І не вірте маніпулятивним та просто неправильним інтерпретаціям статистики. Поточні дані однозначно показують користь вакцинації в Ізраїлі.

Ще одним прикладом є Велика Британія. 25 січня 2021 року там зареєстрували близько 27 000 нових випадків ковіду. Таку ж кількість – 28 серпня. 25 січня за добу від ковіду померло понад 1200 осіб. 28 серпня за добу померло 112. Тобто за однакової кількості захворювань, летальність зменшилась вдесятеро.

Але там добре, де нас нема. Звісно, американці, ізраїльтяни та британці рятуються вакцинами. Але ж нам це не світить, бо...

3. "...В Україні використовують погані вакцини"

 

Розумію, що така думка є не в усіх, але, на жаль, дехто досі так думає.

Гляньмо на карту світу, де позначено, якими вакцинами користуються в кожній країні.

Ви легко помітите, що всі вакцини, затверджені до використання в Україні, застосовують в низці країн.

Наприклад, Covishield (виробництва Serum Institute of India) спокійнісінько використовує така "держава третього світу" як Канада.

CoronaVaс вакцинуються величезні Індонезія, Бразилія та Китай.

Mpderna та Pfizer застосовують усі країни Євросоюзу та США. 

Дійсно, комбінація дозволених вакцин є різною. А комбінація наших чотирьох – схоже, унікальна (найбільш подібна ситуація в Угорщині – вони користуються тим же, що і ми, окрім Covishield). 

Але така строкатість ілюструє економічну сторону питання – хто, коли і які контракти уклав. До медицини це має мало стосунку. Враховуючи широкий асортимент, вподобання наших співвітчизників щодо вакцин розділились, але яку би з них ми не вирішили вважати поганою, доведеться визнати, що разом з нами пошились у дурні десятки і сотні мільйонів жителів економічно більш розвинених країн.

Якщо ж ви не сумніваєтеся, що вакцини працюють і ефективні вакцини в Україні є, у вас все ще може бути стійке переконання, що...

4. "...Тим, хто перехворів, вакцинуватися не треба"

 

Давайте розбиратися. Перехворівши на ковід, людина отримує імунітет і є більш захищеною від повторного захворювання. Це – відомий факт, про який говорить ВООЗ.

Незрозумілою, щоправда, є тривалість стійкого імунітету після хвороби. 

Крім того, дехто, хто вважає, що перехворів на ковід, але не мав підтвердження ПЛР-тестом, можливо, страждав від грипу або іншої респіраторної інфекції. А це вже робить відмову від вакцинації сумнівною ідеєю.

Як би там не було, за наявними даними, повторний ковід трапляється рідко – близько 0,7% перехворілих матимуть ковід вдруге. І з цієї і так невеликої кількості лише 3,2% помруть. Звучить оптимістично, і ще більше підсилює запитання "Для чого вакцинуватись перехворілим?".

Щоб розібратися, перетворімо відносні цифри в абсолютні та проведемо мисленнєвий експеримент. Уявіть гіпотетичну країну Східної Європи з населенням, скажімо, 44 млн людей. 

Якщо взагалі нічого не робити, всі вони з мізерним винятками рано чи пізно перехворіють на ковід, а 0,7% захворіють повторно. Це лише 308 000. Помруть із повторно інфікованих "всього-на-всього" 9856 осіб.

А ще ці 300 000 повторно хворих створять навантаження на амбулаторії та лікарні, а це автоматично збільшить шанси померти всіх, хто туди звернеться з серйозною проблемою (пов’язаною з ковідом чи ні). Так, ці підрахунки грубі та приблизні. Але вони дають зрозуміти істинний масштаб цих "незначних часток відсотка".

Інше запитання -  чи може вакцинація допомогти уникнути зайвих смертей? Так. За даними серпневої доповіді CDC, невакциновані перехворілі мають у 2,3 рази більше шансів захворіти повторно, ніж ті, хто хворів, а потім щепився. Так вакцинація додатково може врятувати ще багато життів. Але чи варто загальними зусиллями рятувати кілька тисяч співвітчизників – питання вже не наукове.