Десять русизмів, які насправді — не русизми

Любі читачі й ще любіші читачки! 

Ось уже й добігає кінця 2023 рік. Учора ми святкували Різдво, невдовзі відзначатимемо Новий рік, а там і ще одне Різдво для тих, хто не святкував його вчора чи хоче відсвяткувати двічі. Редакція вітає всіх вас із прийдешніми й нинішніми святами й долучає відповідні побажання (як лаконічно писав свого часу меценат і борець за українську справу Євген Чикаленко). Найбільше бажання у нас усіх одне — а менші у кожного свої. Тож нехай збуваються!

Сьогодні знову поговоримо про русизми, бо вони, чесно кажучи, нікому й ніколи не дають спокою. Ви вже, мабуть, зрозуміли, що таврувань і заборон у цій рубриці не буде — цим вона має на меті відрізнятися від інших подібних мовно-просвітницьких рубрик. А що ж буде натомість?

Натомість ми розберемо випадки, коли слово, безумовно, схоже на російський відповідник, але точно не запозичене прямо з російської й уживане в українській літературі (тій самій, із якої формуються словники) вже років сто, коли не більше. Слова, які відповідають цим критеріям, таврувати як русизми (й забороняти вживати будь-де і будь-як) безпідставно, а отже, безглуздо.

Зробімо ще одну маленьку заувагу. Звісно, в української мови є свої функціональні стилі з власними правилами слововжитку. Офіційно-діловий стиль, наприклад, дуже зарегульований і часто не припускає оперування у своїх межах певними словами й типами речень. Але ним пишуться документи й ведуться офіційно-ділові зносини. Якщо ж ми говоримо про нейтральне мовлення, розмовний стиль чи побутове спілкування, то чітких заборон там значно менше, а все, що прямо не заборонено, — те дозволено. Аби тільки співрозмовники розуміли вас, а ви — їх. Бо якщо немає контакту, будь-який код мертвий.

Перейдімо до прикладів. Мовознавець Сальваторе дель Ґаудіо, який досліджує український суржик та його корені, в одній зі своїх статей пише про слова, що помилково сприймаються як російські/суржикові, хоча насправді вони цілком собі давньоукраїнські чи старослов’янські (а давньоукраїнська часто й постійно контактувала зі старослов’янською, тож не дивно, що й слова її собі переймала).

Ось його десять прикладів:

• бистрий (замість "швидкий");
• врем’я (і на позначення часу, й на позначення погоди);
• год;
• город (згадайте цитату зі Сковороди — "всякому городу нрав і права"; до речі, хто ще не слухав, дуже раджу альбом SKOVORODANCE, де Сергій Жадан, Юрій Гуржи й компанія співають вірші Григорія Савича);
• кусок ("півкопи для його кусок" у Котляревського);
• лице (а не лише "обличчя");
• празник (уже відоме й звичне за колядкою про три празники, сподіваюся);
• просьба;
• первий;
• ждати.

Крім того, слова зі звуком о замість звичного нині стандартного і (воз, ноч, поп, нос, стол, кроль та інші) — теж, звісно, ніякі не русизми. Первісно (давно) в цих словах усюди був о, й лише згодом, під впливом так званого ікавізму, він змінився на і. Але так сталося не всюди, не завжди й не одночасно. Багато українських діалектів не знають ікавізму й далі кажуть о.

У своїй статті "Позірні русизми в художніх текстах початку ХХ ст." мовознавиця Наталія Дзюбишина-Мельник теж розмірковує про явища, які ми тут аналізуємо, й наводить свої приклади нерусизмів. У староукраїнських пам’ятках, пише вона, фіксуються слова звізда, туча, скала, пустиня, май, женщина, мужчина. Усі вони прийшли зі старослов’янської.

У письменників ХІХ століття можна знайти ще багато позірних русизмів — скажімо, слова похожий, отворити, стид, свобода, лічити, всьо, первий, дітвора, оріх чи ухо.

Звісно, їм тоді ще ніхто не виїдав мозок і не писав стилістичних порадників — дав би Бог розібратися з указами й циркулярами поки.

Ще один тип квазірусизмів — давні запозичення, які колись були в нас спільними з російською мовою, а потім, із пробудженням гетьвідмосквізму, замінилися на щось інше — скажімо, грецькі парус, кровать чи сахар, німецьке оригінальне мебель, тюркський ковер (який потім поміняли на тюркський же килим) чи стакан, про який ми вже говорили.

Насамкінець — кілька відповідей на ваші запитання про українські відповідники.

Російське перегибать палку можна українською передати фразами передавати куті меду чи перетягати струну. Звісно, перегинати палицю теж можна.

Цветная капуста — це не лише цвітна капуста (так теж можна), а й кучерява капуста. У західних говірках кажуть каляфйор (порівняйте англійське cauliflower чи латинське cauliflora).

Іще раз усіх зі святами!

Переможемо!