Діти війни — як допомогти надолужити втрачені навички і відновити емоційний баланс

"Розвиток дітей сповільнився", "Діти стали не по роках дорослі". Ви могли чути обидві ці фрази від освітян та медиків, які працюють із дітьми.

Обидві тези не просто справедливі, а є наслідками одних процесів. І так, на це впливає війна, а ще раніше вплинула пандемія.

Ми поговорили з дитячим психологом благодійного фонду "Голоси дітей" Сергієм Михайликом, та біологом, викладачем Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновником Змінотворців і школи "Майбутні" Петром Чорноморцем, щоб краще зрозуміти, як ці історичні події могли відобразитись на дітях. І що з цим робити.

Дитина, розвиток та війна

"Розвиток дитини" — широке поняття. Адже коли кажемо "розвиток", йдеться про мовлення, емоції, моторику, соціальну взаємодію тощо.

Фахівці дійсно помічають тенденцію, що діти змінилися, каже дитячий психолог Сергій Михайлик,головним чином це стосується емоційної сфери та розвитку моторики:

— Діти гірше розпізнають емоції, гірше розуміють їх і, як наслідок, гірше можуть із ними впоратись. Моторика — це про те, як дитина оперує власним тілом. Процеси розвитку змінилися, бо з пандемією і війною світ, який так важливо пізнавати у перші роки життя, "схлопнувся".

В умовах карантину та війни у дітей був і подекуди залишається обмежений доступ до зовнішнього світу, що зменшує можливості для дослідження і навчання.

"Діти довше залишалися в замкненому просторі, що обмежувало їхню активність і соціальну взаємодію", — каже Сергій Михайлик. І родини зустрілися з низкою потрясінь.

Ще в часи пандемії та локдаунів побільшало домашнього насилля, а війна потягнула за собою низку драматичних подій: переїзди, втрати, тривалі розлуки.

Фактори, що впливають на розвиток дітей

• Соціальне потрясіння. Війна та пандемія створюють значний стрес для дітей, що може призводити до емоційних розладів і уповільнення розвитку. Звичайно, рівень стресу буде різнитись і від того, в якому регіоні проживала дитина, в якому емоційному стані були дорослі, які опікувались нею, чи довелося дитині інтегруватися в інший мовний чи культурний простір, чи вона залишилась у знайомому їй середовищі. Як показують деякі дослідження, емоції виникають, коли людина оцінює подію чи ситуацію як важливу. Наприклад, пандемія COVID-19 спричинила емоційні розлади серед людей загалом. Особливо це вплинуло на освіту, що призвело до підвищення рівня стресу серед студентів. Це відбувається через те, що емоції супроводжуються сентиментальними, когнітивними, поведінковими та фізіологічними змінами.

Іншими словами, щоб впоратись зі стресом, потрібні зусилля. І нам не до нових навичок.

• Хронічний стрес. Стрес — це не завжди погано. А хронічний — погано завжди. "Стрес, пов'язаний із війною та пандемією, може пригнічувати ділянки мозку, відповідальні за навчання і розвиток. Це призводить до зменшення можливостей дітей для навчання та адаптації", — пояснює психолог.
• Зменшення соціальної взаємодії.Діти, які зазвичай активно взаємодіють з однолітками, можуть відчувати брак тактильного спілкування та ігор, що є важливими для їхнього розвитку. Багато дітей в Україні вже довго є на онлайн-навчанні та мають дефіцит спілкування з однолітками.
• Емоційний стан батьків. Якщо батьки перебувають у стані депресії або стресу, це може шкодити їхній здатності підтримувати дітей, вчити їх давати раду з емоціями, що також веде до уповільнення розвитку.

Війна сприяє… зрілості

Паралельно освітяни та психологи можуть помічати й інший бік ситуації: діти стають "дорослими не по роках". Але така дорослість не сприяє навчанню та здоровому розвитку. Діти, які пережили стресові події, як-от війна або вимушена міграція, можуть демонструвати підвищену емоційну зрілість, каже Михайлик:

— Вони здатні адаптуватися до змін, розуміти емоції інших і брати на себе відповідальність за свої емоції. Це може проявлятися в тому, що діти підтримують один одного у складних ситуаціях, демонструючи рівень емпатії, який не завжди очікується від дітей їхнього віку.

Коли психолог працював з колегами на деокупованій Київщині, його вразило, як діти підтримували один одного:

— Цей рівень емпатії міг бути компенсацією емоційних потрясінь, які вони пережили. Це далеко не завжди добре. Нормально, якщо дитина допомагає дорослим. Проблеми виникають, коли дитина замінює дорослих.

Одним з негативних аспектів цього явища буде саме зниження можливостей для навчання, додає Сергій Михайлик:

— Діти мають забагато нової та надлишкової для них відповідальності.

Це породжує тривогу, вигорання, перевантаження нервової системи.

Внаслідок цього діти часто впадають в апатію, втрачають інтерес до того, що їх дійсно розвиває: гра та навчання.

Чи є наукові докази змін у розвитку дітей?

Натепер немає якісних досліджень чи надійної статистики, які б заперечували та стверджували, що українські діти, які народились та зростали в часи пандемії та повномасштабної війни, мають уповільнення або прискорення розвитку.

Проте такі дослідження проводили іншими націями та поколіннями, адже не ми перші й не ми останні, хто переживає турбулентні часи. У 2021 році опублікували великий огляд того, як середовище впливає на розвиток мозку в дитинстві.

В огляді наводять докази того, "як соціально-економічний статус у дитинстві, який є показником доступності матеріальних і соціальних ресурсів, є одним із найсильніших передвісників добробуту протягом усього життя".

Науковці висунули гіпотезу, що більший вплив хронічного стресу прискорює дозрівання мозку, тоді як більший доступ до нових позитивних переживань сповільнює це дозрівання.

На цьому етапі ви можете справедливо запитати: як так? Ми ж тільки що переживали про сповільнення? А ви вже кажете про прискорення.

Річ у тім, пояснює біолог Петро Чорноморець, що це не дві різні проблеми:

— Коли бачимо, що дитина доросла не по роках, це може означати, що її можливості навчання зменшуються, а не навпаки. Збереження "дитячості" — це і про збереження відкритості до світу та бажання його досліджувати. Це активно було досліджено і в контексті дітей, які зростали в зоні бойових дій, і в контексті дітей, які зростали в різних соціальних втратах. Якщо дитина переживає тривалий стрес, то в корі головного мозку відбуваються зміни, характерні для дорослішання.

Якщо дуже спрощено пояснити органічні причини зміни в корі головного мозку, то площа кори збільшується, товщина зменшується і ці зміни характерні для дорослішання, розповідає Чорноморець. Що пізніше такі зміни стаються, то більше речей встигає освоїти дитина.

Науковець наголошує, що стрес має бути достатньо тривалим та інтенсивним, щоб спричинити такі зміни. Тобто не варто думати, що, почувши умовний вибух, дитина матиме серйозні зміни в мозку та розвитку. Також багато залежить від батьків, їхнього психоемоційного стану та реакції на події.

Психолог Сергій Михайлик додає, що певні ситуації в Україні просто роблять дітей організованішими:

— Наприклад, є дослідження, що діти-скаути, які регулярно беруть участь у різних активностях, демонструють вищий рівень організації та здатності адаптуватися до невизначених умов. Наприклад, коли їм дають команду, вони швидко реагують і виконують завдання, як-от встановлення намету в лісі. Це свідчить про те, що такі діти легше справляються зі стресом і мають більшу впевненість у своїх силах.

В Україні діти мають досвід йти в укриття, реагувати на сигнали тривоги. З одного боку, це стрес, з іншого — вони дійсно стають організованішими.

Що з цим робити?

Не боятися шукати психологічної допомоги для себе та дитини. Якщо у дитини є дорослий, на якого вона може спертися, це вже запорука максимально нормального дитинства, каже психолог.

Батькам також не варто підтримувати ідею того, що тепер син/донька "замінюють" батька чи маму, які пішли на війну чи загинули, чи покинули родину.

Відповідальність має бути не тягарем для дітей, а розвиватись поступово та природно. І зараз у нас набагато більше ресурсів це забезпечити, ніж коли війни переживали попередні покоління.