Любі читачі й ще любіші читачки, вітаємо вас із новим, вісімнадцятим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики! До Різдва лишився тиждень, дні скоро нарешті почнуть видовжуватися після піврічної перерви, ну а нам своє робить — себто нести корисні знання до всіх спраглих.

Сьогодні поговоримо про фемінітиви (які, схоже, ще довго не зникнуть із порядку денного) — але внесемо в цю тему нотку цікавості, якої їй давно бракувало, й глянемо не лише на професії, а й на прізвища. Адже загалом фемінітиви — це всі жіночі власні й загальні назви, й позначати вони можуть, скажімо, зовнішність (білявка), здібності (відмінниця), стосунки (незнайомка), захоплення (філателістка), спорідненість (теща), соціальний стан (господиня), титул (королівна) і ще багатезно різних аспектів дійсності, які чомусь не спричиняють таких палких дискусій, як професійний.

Ну а перш ніж почати, нагадаю, що всі свої запитання, пропозиції, ламентації (скарги), треноси (плачі) й панегірики (похвали) можна і треба писати на редакційну пошту. Раз на тиждень редакція виноситиме звідти дивнії перли й коментуватиме їх усім на радість.

То що ж там у нас із прізвищами?

Усі українські прізвища діляться на два великі типи — іменникові й прикметникові. Прикметникові прізвища — це ті, що відповідають на питання "який?" (так само як прикметники). У таких прізвищ є чоловіча й жіноча форми, що різняться закінченнями. Це логічно, бо звичайні прикметники теж змінюються за родами:

  • білий — біла — біле (множина: білі)
  • Білий — Біла (родина Білих, Олександр і Марія Білі)
  • хатній — хатня — хатнє (множина: хатні)
  • Хатній — Хатня (родина Хатніх, Микола та Юлія Хатні)

Друга група прізвищ — іменникові. Вони, як можна здогадатися, схожі на іменники й змінюються так, як морфологічно відповідні їм загальні назви. З родами й фемінітивами тут усе інакше: жіночі варіанти прізвищ відповідають чоловічим, а чоловічі — жіночим (бо іменники не вміють змінюватися за родами: вони просто мають певний рід).

Тому, скажімо, в жінки може бути морфологічно "чоловіче" іменникове прізвище Карась, а в чоловіка, навпаки, морфологічно "жіноче" прізвище Щука.

Жінка з прізвищем Карась своє прізвище не відмінюватиме: 

  • Антоніна Карась, Антоніни Карась, Антоніною Карась

Чоловік, навпаки, відмінюватиме:

  • Микола Карась, Миколи Карася, Миколою Карасем

Жінка з прізвищем Щука своє прізвище відмінюватиме:

  • Тетяна Щука, Тетяни Щуки, Тетяною Щукою

Чоловік, як не дивно, його теж відмінюватиме:

  • Тарас Щука, Тарасом Щукою, Тараса Щуки

Ще одна корисна заувага про типово українські прізвища на -о / -ко / -енко: їхні жіночі варіанти не відмінюються, а чоловічі — відмінюються.

Тому:

  • Софія Кириленко / Софії Кириленко / Софією Кириленко
  • Микола Кириленко / Миколи Кириленка / Миколою Кириленком

Якщо вам здалося, що жіночих невідмінюваних прізвищ якось забагато, — вам не здалося!

Усе вищеописане стосується літературної мови й офіційних прізвищ. Окрім них, є, звісно, й неофіційні, розмовні варіанти — вони не закріплені в правописах, але їх, звісно, всі вживають. І от там якраз відмінюваних жіночих варіантів вистачає.

Уже згадана вище Антоніна Карась у народних вустах стає Карасихою чи Карасівною (якщо прізвище батькове, "з дому", а не чоловікове) або ж Карасевою — а Софія Кириленко, звісно, буде Кириленчиха, Кириленкова чи Кириленківна.

А як в інших країнах?

Бачите, як чудово все відмінюється. У поляків, до речі, ситуація з відмінюваністю/невідмінюваністю така сама, як і в нас, а от чехи собі усталили повну фемінізацію. Якщо жінка має прізвище "чоловічого" типу, до нього офіційно завжди додається відповідний жіночий наросток -ová: він Karas, вона Karasová. Тому дружиною Вацлава Гавела була Olga Havlová — і хоч у нас вона, звісно, лишилася б Ольгою Гавел, але в чеських документах мала саме фемінізовану форму.

Окрім чехів, схоже ставляться до жіночих прізвищ литовці: прізвища незаміжніх жінок творяться від чоловічих (батьківських) із додаванням суфікса -єне, а заміжніх — -айте, -уте, -ите чи -утеаре.

Усіх вам гараздів, читачки й читачі з будь-якими прізвищами!