Зміст:
  1. На захисті мови. Але якої?
  2. Майбутнє української книги. Яке воно?
  3. Кіно, гроші і Мінкульт. Хто зайвий?
  4. Зберегти культурну спадщину. Місія можлива?
  5. Замість підсумків

Верховна Рада підтримала відставку Олександра Ткаченка з посади міністра культури та інформаційної політики у четвер, 27 липня. "За" звільнення очільника Мінкульту проголосував 321 депутат, хоча напередодні Комітет ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики не погодився з відставкою міністра. 

Цікаво про здоровий спосіб життя на YouTube-каналі LIGA Life

"Це була командна робота, помилки були, але вони не були фатальні. Переконаний, що ви зможете себе проявити ще не один раз у професійній діяльності", — заявив тоді голова комітету Микита Потураєв

На засіданні профільного комітету 26 липня Ткаченко представив звіт діяльності МКІП із 2020-го до 2023 року. У ньому йдеться про фінансування культури, захист української мови, розвиток кіновиробництва, популяризацію читання та збереження культурної спадщини. Та чи все так добре, як описав міністр? 

LIGA.Life проаналізувала документ і зіставила деякі його пункти із ситуацією у сфері культури та інформаційної політики. Що хорошого і не зовсім зробив Олександр Ткаченко за три роки управління Мінкультом — дізнавайтеся далі. 

На захисті мови. Але якої?

Один із перших пунктів звіту МКІП стосується захисту української мови. Йдеться про обрання уповноваженого з цього питання, а також про розробку концепції державної програми розвитку і функціонування української мови на 2022-2030 роки. Кабмін схвалив цей документ ще у травні 2021 року. 

Концепція передбачає: 

  • зміцнення державного статусу української мови, створення механізму її захисту, розвитку і популяризації;
  • забезпечення підтримки та популяризації української мови за кордоном;
  • стимулювання дублювання українською мовою творів класики світового кінематографа тощо. 

Однак у реальності ситуація інакша. 28 червня Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт №9432 "Про застосування англійської мови в Україні". Одна із пропозицій викликала найбільшу дискусію — у ній йдеться про поступовий перехід українських кінотеатрів на показ англомовних фільмів мовою оригіналу із субтитруванням. 

У Міністерстві культури та інформаційної політики заявили: від цього рішення українські студії та актори дубляжу не постраждають, бо на ринку вже з’явилися замовники на кшталт Netflix. Згодом пункт про англомовні фільми та субтитрування профільний комітет рекомендував вилучити із законопроєкту. 

Популяризація української мови за кордоном теж під питанням. Так, сьогодні у країнах, які стали прихистком для багатьох українців після повномасштабного вторгнення РФ, проводять благодійні концерти, організовують культурні акції та перформанси. Українська мова ще до 2022 року почала звучати у музеях Катару, Іспанії, Польщі, США, Франції, Італії, Ізраїлю та інших країн світу. І в цьому є заслуга Мінкульту. 

У квітні 2023-го Олександр Ткаченко навіть розповів про проєкт Стратегії популяризації української мови до 2030 року. Однак вартість її втілення — 19,6 млрд грн, які держава не готова виділити під час воєнного стану. Тож реалізацію Стратегії відклали. Натомість у країнах Європи, Середньої Азії, Північної Америки та Близького Сходу можна подивитися російськомовний телеканал FreeДом, що фінансується з бюджету України. 

Майбутнє української книги. Яке воно?

У період перебування Ткаченка на посаді міністра культури та інформаційної політики Україна пережила одразу дві економічні кризи: пандемію Covid-19 і повномасштабне вторгнення. Утім, сферу книговидавництва вдалося втримати на плаву. 

Спершу допомогла "ковідна тисяча", яку українці охоче витрачали на купівлю книг. А після 24 лютого 2022 року література тривалий час була чи не єдиною розвагою для населення. У червні 2023-го в Україні заборонили ввезення та розповсюдження книг із Росії та Білорусі, що фактично звільнило полиці для української літератури. 

"За рік і п’ять місяців ми багато чого зробили й навіть сильно зросли. Зараз я бачу перспективу і можливість зайняти позицію для ще більшого зростання та імпортозаміщення", — зазначив засновник видавництва "Лабораторія" Антон Мартинов під час Книжкового Арсеналу 2023 року. 

У березні цього року Кабмін схвалив Стратегію розвитку читання на період до 2032 року, розроблену Мінкультом, та затвердив план її реалізації у найближчі три роки. Документ передбачає популяризацію читання, державну підтримку книговидавництва та постійне оновлення бібліотечних фондів. 

На ці цілі Українському інституту книги у 2020-2023 роках МКІП виділило понад 309,65 млн грн, із яких понад 95,7 млн грн — на придбання книг у бібліотеки. Однак чи зможе міністерство під час війни акумулювати значно більші суми, аби заповнити полиці та повернути українську книгу на деокуповані території? 

За словами очільниці УІК Олександри Коваль, інститут цьогоріч подасть бюджетний запит на закупівлю п’яти мільйонів примірників книг. Їхня вартість може коливатися від 1,5 до 2 мільярдів гривень. 

"Можливо, навіть вкладемося в один мільярд, адже видавці напевно дадуть гарну знижку. Але інтуїція підказує, що або ВР не проголосує, або Мінфін відхилить як те, "що не на часі", і запропонує почекати "до закінчення воєнного стану + 6 місяців", — написала Коваль у Facebook.

Кіно, гроші і Мінкульт. Хто зайвий?

Одним із досягнення у підтримці кіновиробництва у 2020-2023 роки МКІП називає запуск механізму кеш-рибейтів, тобто повернення частини виробничих витрат іноземним студіям, які знімають кіно в Україні. Формально цей інструмент існував ще з 2017 року, але у 2019-му парламент вніс зміни до закону "Про державну підтримку кінематографа" і підвищив відсоток компенсації з 16,6% до 25%. Механізм запрацював, і Україна стала більш привабливою для кіновиробників.

У 2020 році Netflix розпочала фільмування бойовика "Останній найманець" із Жан-Клодом Ван Даммом у Києві. Бюджет стрічки становив майже 3,5 мільйона євро, держава мала повернути 550 000 євро кеш-рибейту. Однак станом на лютий 2022 року компанія так і не отримала компенсацію

Інший пункт звіту про діяльність Міністерства культури та інформаційної політики стосується фінансування виробництва і розповсюдження фільмів. Саме ця сфера вже двічі ставала причиною заяв про відставку Ткаченка. Вперше — у 2021 році, коли Державне агентство з питань кіно вивели з-під управління МКІП. Однак тоді звільнення так і не відбулося. 

Другий скандал виник цьогоріч. Стало відомо, що Мінкульт виділив понад 150 млн грн на фільмування 53 фільмів та серіалів, серед яких — фінансування проєкту Юрія Горбунова "Смт Інгулець" на 33 млн грн. Такі видатки МКІП спробував аргументувати важливістю відродження серіального виробництва для національної та інформаційної безпеки. Однак суспільство таке виправдання не сприйняло, і згодом Горбунов заявив про відмову від державної підтримки

Зберегти культурну спадщину. Місія можлива?

Після широкомасштабного вторгнення низка українських музеїв опинилися в окупації та втратили свої фонди. Російські загарбники вивезли із краєзнавчого та художнього музеїв Маріуполя роботи Куїнджі та Айвазовського, викрали скіфське золото у Мелітополі, пограбували культурні інституції в Запорізькій та Херсонській областях. Директори деяких музеїв звинуватили Мінкульт у провалі евакуації: хтось скаржився на відсутність чіткого алгоритму, хтось — на запізнілу реакцію. 

Сам Ткаченко неодноразово заявляв, що евакуація відбувалася з перших днів повномасштабної війни і відомству вдалося врятувати кількасот тисяч музейних цінностей. У звіті про діяльність МКІП вказано про "найбільшу з часів Другої Світової війни евакуацію культурних цінностей, експонатів із музеїв та заповідників". 

Міністр наголошував на відсутності в Україні закону про превентивну евакуацію — цим аргументував неможливість своєчасного вивезення музейних цінностей із населених пунктів, що опинилися в окупації з перших днів вторгнення. 

Утім, втрати історичних та культурних пам’яток відбувалися задовго до широкомасштабної війни. Лише у Києві у 2021 році знесли будинок Уткіна, довоєнну будівлю на Либідській та садибу Барбана. Остання не була внесена до Реєстру об’єктів культурної спадщини, яким опікується Мінкульт. 

Замість підсумків

Запуск "Великої Реставрації" — спроби ліквідації "Довженко-Центру", перейменування вулиць і знесення радянських пам’ятників — 573 млн грн на завершення будівництва музею Голодомору, блокування російських пропагандистських медіа — провал інформаційного марафону "Єдині новини". Чи не на кожен пункт зі звіту Міністерства культури та інформаційної політики є претензія від суспільства. 

У червні під петицією про звільнення глави Мінкульту зібрали понад 25 000 підписів. Однак тоді Кабмін не побачив причин попрощатися з міністром. Згодом на урядовому сайті з’явилася нова петиція, яку, зізнався Ткаченко, підписав навіть він. Сьогодні, 27 липня, 17-й міністр культури та інформаційної політики України пішов з посади.