RU
Пояснення

Як жінкам захиститися від насильства – онлайн та офлайн, що робити для покарання кривдника

15 хвилин
 - Фото
Ілюстрації - Анастасія Іванова/LIGA.net
25.07.2022, 08:00

Сценарії та інструкції

This article is available in English

"Збройний конфлікт, примусове переміщення, втрата доходів та роботи – все це може стати тригером для збільшення гендерно зумовленого насильства щодо жінок, – розповідає Ірина Павлик, спеціалістка з інтеграції гендерних підходів структури ООН Жінки в Україні.

За понад чотири місяці повномасштабної війни експертки фіксують зростання випадків насильства щодо молодих жінок, які стали ще вразливішими, ніж до 24 лютого. До цього додається ще й сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом.

Як себе захистити та що робити, аби покарати кривдника чи кривдницю, – у спецпроєкті LIGA.net та структури ООН Жінки в Україні в рамках Програми ООН з відновлення та розбудови миру.

Якщо знущаються, б’ють принижують фізично

З початком великої війни факти домашнього насильства стали частішими і більш жорстокими, розповідає Альона Кривуляк, директорка департаменту гарячих ліній громадської організації "Ла Страда – Україна".

За період повномасштабної війни, з 24 лютого до 31 травня включно, на гарячу лінію надійшло понад 5500 звернень від постраждалих від насильства, не включаючи дітей.

Довідка: Фізичне насильство – це якщо вас б’ють, штовхають, не випускають з дому або не пускають до нього; погрожують убити чи навмисно створюють ситуації, які можуть становити загрозу здоров’ю та безпеці; якщо змушують вживати алкоголь чи наркотики, позбавляють їжі, проти волі кудись везуть тощо.

85% звернень надійшли від жінок. У більшості дзвінків це був не перший випадок насилля. Схожа ситуація була й під час жорстких ковідних карантинів, каже Кривуляк, коли люди були 24/7 під одним дахом. 

Під час великої війни експертки виокремлюють п'ять небезпечних тенденцій. 

1. Домашнє насильство в сім’ях переселенців. 

"Так було в 2014-2015 роках. Війна стала каталізатором, але в більшості звернень люди раніше вже стикалися з випадками домашнього насильства", – пояснює Альона Кривуляк. 

2. Використання зброї для погроз, зокрема від представників тероборони різних регіонів. 

"Багато жінок говорять, це домашнє насильство в сім'ї було і до повномасштабного вторгнення, але до 24 лютого чоловіки не використовували зброю", – додає керівниця гарячої лінії Ла Страда. 

В організації пояснюють, що до 24 лютого дозволи на зброю були лише в тих, хто офіційно мав на неї право. 

З початком великої війни доступність стала більш можливою, оскільки багато чоловіків пішли в тероборону і зброю приносили додому. 

На Національну гарячу лінію з запобігання домашньому насильству надійшло 27 звернень про домашнє насильство в сім‘ях військовослужбовців та представників територіальної оборони. 

3. Побільшало звернень щодо насильства в сім’ях, де раніше такого не було. 

Про це свідчать дані, зібрані структурою ООН Жінки, розповідає Ірина Павлик. В ООН Жінки також зафіксували ріст фізичного насильства до жінок під час повномасштабної війни і побачили підвищені ризики домашнього насильства, сексуальної експлуатації, торгівлі людьми.

"Збройний конфлікт, примусове переміщення, втрата доходів та роботи -  часто це може стати тригером для збільшення гендерно зумовленого насильства щодо жінок", – розповідає Павлик. 

Вона додає, що ризики ростуть як упродовж транзиту, поки жінка виїжджає з небезпечного місця, так і в місцях прибуття чи тимчасового перебування або в Україні, або за кордоном. Наприклад, коли люди виїжджають, покидаючи домівки, а на новому місці не можуть знайти роботу, живуть, покладаючись в основному тільки на гуманітарну допомогу. 

4. Зменшення уваги правоохоронців до випадків домашнього насильства.

Це відзначають обидві експертки – й Ірина Павлик, й Альона Кривуляк. Павлик пояснює, що в Україні система реагування на випадки домашнього насилля сконцентрована навколо реагування поліції як органа, який часто першим реагує на випадки домашнього насильства. А оскільки поліція зараз більше зосереджена на завданнях, пов'язаних із війною, то не приділяє достатньо часу домашньому насильству.

"Поліція була точкою входу в систему послуг для постраждалих жінок. Хоча це й не завжди ефективно  працювало, бо не завжди постраждалі були готові звертатися до поліції. Але після 24 лютого система взагалі зламалася. Поліція максимально залучена у відсічі військовому агресору, десь взагалі немає змоги працювати, де ведуть активні бойові дії чи на окупованих територіях", – каже Ірина Павлик. 

Однак експертки фіксують, що правоохоронці майже не працюють по домашньому насиллю і на територіях, де немає активних бойових дій. Ці виклики зараз не в пріоритеті. 

5. Перестали працювати притулки для жінок, де йдуть бойові дії чи територія окупована.

Завдяки міжнародним організаціям у співпраці з владою на сході України до великої війни вже було налагоджено багато сервісів. У Маріуполі з 2017 року діяв притулок для постраждалих від насильства жінок. Його тепер немає. У кількох містах Луганщини також були притулки, денні центри, також зараз не працюють, додає експертка ООН Жінки.

Утім, зараз на більш безпечних територіях діють і чинні притулки, і створюють нові, на які можна розраховувати і звертатися за допомогою, пояснює Альона Кривуляк. 

Інструкція, що робити

1. Викликати поліцію за номером 102, домогтися приїзду правоохоронців. 

Попри війну, законодавство не змінили. Коли приїде поліція на виклик, поліцейські мусять робити оцінку ризиків на місці, навіть якщо пара вже нібито помирилася. Бо наступного виклику можуть бути поламані руки чи статися вбивство. Тому слід наполягати на проведенні оцінки ризиків. 

Також можна зателефонувати в:

  • Урядовий контактний центр – 1547 (з мобільного або стаціонарного), щоб отримати інформаційну консультацію, підтримку психолога, зареєструвати звернення до держорганів. Лінія працює цілодобово.

  • Національну гарячу лінію з запобігання домашньому насильству – 116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (зі стаціонарного) Цілодобово, безкоштовно, анонімно. Інформаційна, соціально-психологічна та юридична підтримка.

  • Ось тут також є контакти спеціалізованих служб, які займаються питаннями насильства, у кожній області. 

Базуючись на оцінці ризиків, поліція має виносити терміновий заборонний припис стосовно кривдників. 

Щоб кривдники покинули приміщення, не наближалися до постраждалої і не контактували з нею. За словами Павлик, зараз цього майже ніде не роблять, навіть на територіях, де не ведуться активні бойові дії.

2. Якщо поліція бездіє, зверніться до прокуратури. 

Прокуратура активно долучається до боротьби з домашнім насильством, попри те, що вони заклопотані воєнними злочинами Росії, каже Альона Кривуляк.

"Якщо є бездіяльність правоохоронців на місцях – прокурори активно реагують", – додає експертка.

3. Зверніться до недержавних організацій.

Центри безоплатної правової допомоги нададуть правову адвокатську допомогу. 

Також в Україні працюють 25 мобільних бригад, які надають соціально-психологічну допомогу постраждалим, які пережили насильство, та переселенцям. Бригади працюють у 13 містах України – це Запоріжжя, Дніпро, Полтава, Одеса, Вінниця, Ужгород, Тернопіль, Чернівці, Хмельницький, Львів, Луцьк, Мукачево та Івано-Франківськ. Контакти тут

А ще в межах проєкту Жіночого гуманітарного фонду миру ООН WPHF запустили SafeWomenHUB, вони надають невідкладну психологічну, гуманітарну та соціально-правову допомогу жінкам та дівчатам, які постраждали від війни: Телеграм, Фейсбук, Інстаграм, пошта: [email protected] 

4. Зверніться до "Лікарів без кордонів" чи інших медиків.

"Лікарі без кордонів", їхні представництва, активно допомагають постраждалим від домашнього насилля, попри те, що їхня основна цільова група населення – постраждалі від війни. 

Якщо було чи є сексуальне насильство

Найчастіше зараз говорять про сексуальне насильство, скоєне російськими окупантами. Скільки таких випадків сталося після 24 лютого, невідомо, оскільки тривають бойові дії, є окуповані території. А також самі потерпілі не готові говорити про пережите. 

До поліції наразі надійшло близько 50 звернень про сексуальне насильство з боку армії РФ, відкрито 16 справ, пред'явлено три підозри, повідомила на початку червня заступниця міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко. За її словами, повідомлення надійшли з Київської, Донецької, Запорізької, Херсонської, Харківської, Луганської та Чернігівської областей.

Нещодавно прокуратура скерувала до суду першу справу про зґвалтування окупантом під час великої війни.

Довідка: Сексуальне насильство може бути і частиною домашнього. Ла Страда фіксувала такі ситуації, це були цивільні чоловіки, які лишилися в Україні. Вони ґвалтували своїх жінок. Також сексуальним насильством є домагання з боку незнайомих чи знайомих. Наприклад, Ла Страда фіксувала випадки сексуальних домагань у березні в громадських місцях, розповідає Кривуляк. Чотири випадки були в Києві, в метро, яке тоді працювало як бомбосховище, і один у Харкові. Були зафіксовані факти домагань з боку цивільних чоловіків і один випадок – з боку представника тероборони. "Це тільки зафіксовані. Це було четверо молодих дівчат і одна жінка 40+ років", – розповідає Кривуляк. 

Правоохоронці активно займаються розслідуваннями сексуального насильства з боку російських окупантів, зазначають експертки. У порівнянні з цими випадками, домашнє насильство трішки відійшло вбік, бо більшість випадків – не такої важкості, пояснює Ірина Павлик.

"Поліція намагається зробити максимум, щоб ідентифікувати, зафіксувати ці випадки, розслідувати і передати в прокуратуру", – каже експертка. 

Утім, наразі постраждалі часто не готові говорити про важкі випадки насильства. Про це говорять різні експерти та експертки. 

Наприклад, адвокатка Лариса Денисенко має вісім підопічних, які пережили сексуальне насильство з боку армійців РФ. Розповідає, що вони не готові звертатися до поліції: "Багато з них евакуйовані за кордон, на захід України. Лише одна з моїх клієнток перебуває в Києві, а вона сама з Київщини". Одна з потерпілих хоче притягнути кривдника до відповідальності, але дуже боїться. Її родичі лишилися на окупованих територіях. 

Ірина Павлик пригадує, що на Балканах були випадки, коли потерпілі від сексуального насильства зверталися до правоохоронців і через 5-10-20 років після пережитого.

Інструкція, що робити

1. Насамперед подбайте про свою фізичну безпеку і своє тіло.

За можливості – мінімальні гігієнічні процедури, хоча б вологими серветками, якщо є, радить акушер-гінеколог Наталія Лелюх. Якщо на статевих органах залишилися травми і ви відчуваєте біль, спробуйте використати "дружні" для слизової антисептики: розчин соди (1 чайна ложка на пів літра води), чиста вода, дитячи безспиртові вологі серветки, мазі – тридерм / левомеколь / триакутан / бепантен, можна одноразово використати хлоргексидин. Можна спробувати використати крем для рук. 

Не використовуйте спиртові антисептики або серветки, перекис водню, пантенол, олію або інші масляні розчини. 

Якщо знайдуться вагінальні антисептичні або антибактеріальні свічки, проставте їх 5-6 днів. За наявності травм слизової, кровоточивості або гематом бажано починати ставити свічки через добу, бо буде дуже боляче, пояснює Лелюх: "Підходить все: поліжинакс, флуомізин, макмірор, далацин, тержинан, гравагін, свічки з метронідазолом, клотримазолом, повідін, синтоміцинові свічки, метрогіл вагінальний тощо". 

Для запобігання небажаній вагітності спринцювання та глибоке протирання серветками або папером не ефективні. 

2. Далі – зверніться за психологічною та медичною допомогою.

Як тільки зможете, зверніться до лікаря, для огляду і можливого забору аналізів на інфекції, що передаються статевим шляхом, а також для запобігання небажаній вагітності. 

Окрім цього, лікар також задокументує випадок медичним висновком, який потім може стати одним із доказів у справі, якщо потерпіла наважиться звернутися до правоохоронців. 

Якщо ви можете одразу звернутися до лікаря, не варто приймати душ та ванну, щоб не змити з тіла сліди ДНК кривдника. Лікар допоможе їх зняти як доказ, пояснює Юлія Аносова, юристка Національної гарячої лінії.

Для психологічної підтримки є консультації проєкту "Розірви коло", вони анонімні, безкоштовні, є можливість запитати про консультацію лікаря або притулок. Також є вже згадана Національна гаряча лінія та SafeWomenHUB.

3. За можливості зверніться до правоохоронців – у поліцію або прокуратуру та до юриста.

Коли оформлять вашу заяву та відкриють кримінальне провадження, правоохоронці мають видати вам направлення на судмедекспертизу, пояснює Аносова. 

За можливості збережіть одяг, який був під час вчинення сексуального насильства. Там можуть зберегтися сліди ДНК кривдника. Зробіть фото- та відеофіксацію ушкоджень на тілі. Запишіть дані та контакти можливих свідків. Це все можна одразу надіслати в Офіс генпрокурора, а згодом видалити з телефона:

  • 0 800 507 001 або 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal) 

  • через сайт

  • Telegram-боти: @stop_russian_war_bot або @war_crime_bot 

  • електронною поштою [email protected] 

Якщо погрожують, ображають, домагаються онлайн

"Цькують і знущаються по повній – незалежно від віку і статі. Є і кібербулінг, і харасмент, і кібергрумінг", – каже Анастасія Апетик, юристка, експертка з інформаційних прав та цифрової безпеки. За її словами, є декілька найбільш типових сценаріїв зараз. 

1. Світлини українців фотошоплять, аби образити або заробити гроші. 

Звідки це часто береться: eкраїнці, які стають біженцями за кордоном, створюють у месенджерах чати а-ля "Мігранти в Гдині", "Українці в Чехії" тощо, розповідає Анастасія. 

Зазвичай у такі чати впускають усіх. І там є пропозиції роботи, зокрема шахрайські. Коли українці відгукуються на вакансії, їх просять вислати фото "для резюме". Але насправді знімок фотошоплять, створюючи провокативні картинки чи порнографічного змісту, чи з російськими прапорами. А потім вимагають у людини кошти на картrу, щоб ці картинки не поширювати. 

"Найбільше зверталися за консультаціями через це модератори чатів, груп здебільшого у Телеграмі, також у Вайбері", – додає Апетик.

Загалом, краще звертатися не в чати за пошуком роботи/житла, а у волонтерські центри на території  країни чи громади, де ви перебуваєте. За кордоном, наприклад, там верифікують потенційних роботодавців, пояснює Апетик. 

2. Українців цькують онлайн за те, що вони українці. 

Наприклад, у людини – прапор України на аватарці. Цього вже може бути достатньо, аби онлайн їq почали писати в коментарях чи у приватні повідомлення образи або погрози. 

"Деякі дівчата писали, що виїхали в іншу країну, і їм почали активно телефонувати з усіх месенджерів, по 20-40-100 пропущених з погрозами", – каже Анастасія. 

3. До українських біженок чіпляються, пропонуючи житло з натяком на секс.

За словами Апетик, зазвичай це відбувається так. Українка пише пост у соцмережі чи в чаті мігрантів: я переїхала, шукаю роботу/житло. 

Цей пост привертає увагу зокрема й шахраїв. 

Вони моніторять ці чати, каже експертка. І тоді в приватні повідомлення можуть "постукати" з наполегливими пропозиціями "гарно провести час", доходить часом і до "я знаю, що ти живеш у центрі для біженців, приїду". Також чоловіки пишуть, що будуть їх забезпечувати. Деякі прямо схиляють до надання інтимних послуг. 

"Починаються погрози. Це не вигадки. Найбільш прикро, що ніхто не попередив тих жінок, як уберегтися", – додає Анастасія.

Як захиститися від цькування, погроз та приставань онлайн: інструкція

1. Перевірте, чи ваш номер телефону у соцмережах "закритий". 

У багатьох людей номер відкритий. Коли ви в чаті клікаєте на акаунт і бачите номер телефону. Це потрібно обов’язково виправити, зайти в налаштування і зробити номер прихованим, радить Анастасія. Тоді вам не зможуть телефонувати шахраї. 

2. Перевірте налаштування приватності у соцмережах. 

Виставте фільтри так, щоб надсилати повідомлення, бачити і коментувати ваші пости тощо могли лише ваші друзі. Якщо не хочете, щоб ваше фото використали шахраї, краще не публікуйте його публічно. 

3. У групах/чатах спілкуватися щодо роботи/житла можна, але є правила. 

  • Не зустрічатися ввечері в парку чи будь-де з незнайомцем. Краще вдень у громадському місці, де є люди. 

  • Не передавати жодних документів: фото, фото паспорта, ідентифікаційного коду тощо. Ризикуєте натрапити на шахраїв. 

Якщо вам уже пишуть / чіпляються / погрожують:

  1. Зафіксуйте повідомлення. Зробіть скрин, збережіть його, надішліть близькій подрузі чи другу. 

  2. Повідомте українські органи або міжнародні – залежно де ви. Якщо це Україна – 102, кіберполіція. Якщо за кордоном – до місцевої поліції, до головної людини центру біженців тощо.

  3. Заблокувати того, хто вам погрожує, – гарне рішення. Але повідомити про шахрайство, булінг чи харасмент – важливо. 

  4. У кожній соцмережі можна поскаржитися як на користувача, так і на певний пост. 

Наприклад, шахраї пофотошопили світлину жінки, зробивши її порнографічною, і погрожують викласти це онлайн, якщо не заплатить. Жінка відмовилася, і вони виклали підробку у соцмережу. 

Тоді це слід зафіксувати й можна поскаржитися на пост, розгорнуто написавши про порушення. За словами Апетик, часто той же Фейсбук реагує на такі випадки та блокує акаунти. 

Якщо сторінку жінки зламали шахраї та викладають фотопідробку з інтимними закликами від її імені, слід поскаржитися техпідтримці соцмережі, а також друзям і близьким. Не соромитися. Не мовчати. Акаунт допоможуть відновити, а шахраїв позбутися. 

5. Якщо ви стали біженцями, під час перетину кордону мобільний оператор шле повідомлення з усіма гарячими лініями країни, куди ви прибули. Користайте цими номерами, щоб повідомити про цькування, приставання, шахрайство. А також можете скористатися офіційним сайтом для допомоги українцям з різних країн світу. Там є про доступ до медичної допомоги та інших сервісів, включно з сайтами та номерами телефонів.

Офіційний дисклеймер Програми ООН із відновлення та розбудови миру

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО). 

Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії. 

 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини