RU
Пояснення

Воєнний час | Як попередити задум ворога з погляду психології – ви маєте прочитати ці пояснення

6 хвилин
 - Фото
Мариуполь. Девятый день войны. Фото: Министерство обороны Украины
05.03.2022, 09:00

Радить і пояснює психотерапевт Едгар Соболєв

Динаміка настроїв людей під час воєн, або що відбувається на психологічному фронті

Стається щось жахливе і неочікуване – спочатку шок. Ти дієш автоматично за програмою виживання. Розум намагається перебирати варіанти майбутнього, щоб якось підготуватися до нього і не може цього зробити. Планування обмежене до декількох годин.

Потім повертаються базові емоції і з шоку може бути вихід у різні стани. Наприклад, відчай, жах, заперечення і т.д. 

Українці масово відчули сильну ейфорію від того, що ми вистояли ці перші години та дні, і кинулися до бою. Це дуже добре, це показує силу психічного ресурсу.

Ейфорія не може триматися постійно – це не економічно до ресурсу психіки. 

Тому дуже добре запам'ятайте цю картинку і просто знайте про цей цикл настрою. Коливання настрою – це нормально.

 

Вплив провини

Найстрашніше – не знати, що з тобою коїться і вірити в те, що ці почуття будуть тепер назавжди. Звісно, не назавжди. Дуже довго боятися чи тривожитись теж не вигідно організму і він знайде, як впоратись і з тим.

Війна відбувається не лише на лінії фронту – це не гучні слова, це завдання ворожих сил інформаційно-психологічних операцій.

Війна вже всередині кожного: на лінії фронту вона фізична, поза ним – психологічна. І це не другорядне питання.

Настрої людей такі самі важливі, як техніка. Під час ейфорії усі відчули єднання, ніби ми стали на якийсь час одним організмом, одним тілом, кожен став іншому близьким родичем, так відбувається, коли емоції синхронізуються. І тоді сили мобілізуються. 

Так може синхронізуватися і якась інша емоція, негативна. Але психологічна війна – це атака на ідентичність кожного, на базові питання "Хто я", "Яка моя функція", "Яке моє місце у всьому, що коїться", "Що я маю робити". У військових з цим проблем переважно немає, там все чітко, а у цивільних ідентичність під ударом сильно.

Саме ця неможливість кудись приткнутися, постійна провина, яку зараз відчувають так багато людей, і є атакою на ідентичність. 

Провину відчувають усі, хто не відчуває безпосередній страх. 

Для психологів це пряма, на одному кінці провина, на іншому страх. На фронті страшно і там немає місця провині, а в тилу деморалізує провина. 

І те, і те почуття нормальне в деяких межах. Якщо воно затоплює, психіка не справляється. Якщо затоплює страх, боєць заклякає на місці. Якщо в тилу затоплює провина, людина перестає нормально працювати.

Важливо не дозволяти провині заморожувати себе в бездіяльності. Так, не всі зараз в лавах героїчних ЗСУ, але ми та ЗСУ – одне єдине тіло. 

Не дозволяти переконувати собі себе, що якісь наші дії тут неважливі. Інакше побудуються захисти знецінення себе і виведення з ладу одиниці.

24-го лютого ми відчули, що ми одне тіло. І психологічно це правда. Кожен має вплив на кожного – усмішка в Рівному, гарний настрій у Львові і якісно виконана робота в Тернополі передасться через сотні рук і врятує життя солдату в Харкові. Це і є єдність духом.

Зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей. Кожен може докластися по крихті і ті п*дари вдавляться.

Допомагати одне одному онлайн, поширювати інформацію – теж дуже важливо.

Тримати зв'язок, м'яко переконувати, підбадьорювати, жартувати – теж важливо.

Берегти себе і турбуватися про своє виживання – неймовірно важливо.

Варити каву клієнтам кав'ярні, дякувати, малювати меми. Усе.

Найкращий засіб від атаки на ідентичність – чітко знати свої сильні сторони та визначити свій сектор оборони, як у стрілка в ЗСУ – до 40 градусів, чи до 120 у кулеметника. 

Не намагатися тягнути все, визначитися і робити щось і робити це добре.

Уявіть, що ЗСУ – це білі кров'яні тільця, що вбивають хворобу, а тіло хворіє. Без усіх інших клітин вони не зможуть так добре справлятися як зараз. Кожен зараз є важливою клітиною в тілі. Кожен має функцію. Кожен має її чітко знати і виконувати.

Навіть якщо сили фізичні та психічні почнуть всякати, прокинуться перші негативні емоції відчаю і страху. Це нормально, треба дозволити їм бути, але не вірити на 100% і продовжувати тримати свій сектор оборони.

Очікування 

Розчарування і відчай виникають коли є очікування. Що війна зупиниться скоро. 

Рецепт простий, нехай краще перемога стане для нас шоком і несподіванкою, ніж очікування скорого закінчення доведуть до відчаю. Звикніть. Це тепер все, що в нас є. Носилися з порівнянням з Ізраїлем, ну ось.

Краще звикнути та повірити, що це тепер буде тижні, місяці і може роки, як в Ізраїлі. Вони б програли, якби очікували швидкого закінчення. Чим ми гірші?

Ми теж можемо вірити в перемогу, але не чекати її, а працювати й жити далі в цьому.

Моя таємна інформація для вас.

Супротивник чекає, що ми скотимося у відчай від очікування до капітуляції, і тягне гуму, закидуючи сотнями орків щодня просто так.

Там людей багато і їм їх не жаль. Краще підготуватись до відчаю і втрат вже сьогодні, прийняти  й повірити в те, що може статися щось найгірше, ніж бути шокованим в майбутньому, тому що супротивник очікує скористатися нашою деморалізацією.

Підготуватися до найгіршого – уявити на 5 хв, що це сталося, уявити свої емоції, знайти для цього слова й опис. 

У старих підручниках з військової психології я читав, що солдата просили уявити, що він вижив, але без кінцівки чи двох, і мав приготуватися та уявити життя після.

Буддистські монахи щодня медитують на смерть, називається maraṇasati. Це допомагає примиритися з нею і жити повним життям щодня, щохвилини. І це не так швидко навчитися прийняттю жахливого. Теж саме, що приймати отруту мікродозами й отримати імунітет.

 

Життя

 

Подолавши провину і надмірні очікування, можна починати жити. У фільмі "Вигнанець" Том Генкс ходив до клубу щочетверга. Знав, що, якщо не буде рутини і традицій, не буде ритму життя й абсолютно реально збожеволіти. Тому як ніколи вас прошу:

  • Заведіть рутину і традиції

Традиції в роботі, як у фільмі "Good Morning, Vietnam", в спілкуванні, ранкові традиції (так, дивитися новини теж традиція).

Виділити собі три-чотири перерви на перегляд новин замість цілого дня. ЗСУ справляться без нашого перегляду новин, а без нашої роботи – їм буде важче.

Тим, хто в підвалах в містах, що в облозі, ваша робота – вижити. Україні потрібні українці.

 

Сенс

 

Ми без сенсу не можемо жити.

Сенс цієї війни ми знаємо чітко, вони не знають, тому і програють.

Бо сенс не може бути неправдивим. Останні пів року я живу у Львові, але зараз мені довелося переїхати на іншу квартиру, приймаючи переселенців. І на кухні цієї квартири дитина, що тут жила, залишила відкритою сторінку з зошита.

Можливо, ця сторінка і є втіленням усієї психологічної зброї, що кожному з нас вкрай необхідна для перемоги. Це збіг, але психоаналітики у збіг не вірять. На ній всього три теми, але найголовніші теми:

  • Молитва
  • Найважливіше запитання до себе 
  • І часова послідовність

"Позавчора був вівторок

Вчора була середа

Сьогодні є четвер

Завтра – п'ятниця

Післязавтра – субота"

Настане день і це буде день нашої перемоги. Назавжди закарбований в календарі.

Оригінал тут. Опубліковано з дозволу автора

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини