Гени сьогодні важливіші для тривалості життя, ніж це було ще 100 років тому – пояснюємо чому

Десятиліттями наука відповідала однозначно: приблизно 20–25% тривалості життя залежить від генетики, решта – від способу життя.

Але нове дослідження, опубліковане в журналі Science, змінює цю картину. За оновленими оцінками, вплив генів на тривалість життя може сягати 50–55%. Причина не в тому, що наша ДНК "зміцнилась", а в тому, як саме змінився світ навколо нас.

Чому старі оцінки більше не працюють

Сто років тому більшість людей помирали від так званих зовнішніх причин:

• інфекцій;

• нещасних випадків;

• травм;

• умов праці та побуту.

Сьогодні в розвинених країнах основними причинами смерті стали внутрішні – пов’язані зі старінням: серцево-судинні захворювання, деменція, хронічні хвороби.

Щоб побачити "чистий" генетичний вплив, науковці проаналізували дані:

• великих груп скандинавських близнюків;

• близнюків, вихованих окремо;

• родичів американських довгожителів.

Авторка дослідження, епідеміологиня Карін Модіг із Каролінського інституту наголошує: це не означає, що тепер усе "вирішує генетика".

Вона пропонує просту аналогію зі зростом. Сто років тому на те, яким високим виросте дитина, суттєво впливали нестача їжі та дитячі хвороби

Сьогодні у заможних країнах більшість людей отримують достатнє харчування. Через це різницю в зрості дедалі більше пояснюють гени, хоча харчування не зникло як фактор.

Те саме відбувається і з тривалістю життя. Коли:

• покращується медицина;

• зменшується забруднення;

• зростає доступ до вакцинації та якісної їжі;

• варіація середовища звужується, і генетичний внесок виглядає більшим.

Фраза "тривалість життя на 50% визначається генами" легко вводить в оману. Насправді спадковість – це не фіксоване число, а показник, який змінюється залежно від умов.

Для однієї людини гени можуть відігравати мінімальну роль, для іншої – дуже велику. Є багато шляхів до довголіття: хтось має "захисну" генетику, інші компенсують слабші гени способом життя, рухом і доступом до медицини.