"Мирні люди" – чому варто подивитись цей фільм у кіно

Синопсис

Російські солдати здійснили тисячі телефонних дзвінків з України своїм рідним і друзям у Росії. З початку повномасштабного вторгнення українські спецслужби регулярно перехоплювали та викладали їхні приватні розмови в інтернет. Фрагмент за фрагментом, увесь фільм побудований на цих розмовах, без жодних додаткових коментарів.

Взявши за основу голоси загарбників, їхніх матерів і дружин, автори картини протиставляють їх українцям та їхнім спробам опору насиллю. 

"Мирні люди" переплітають ці два протилежні світи в емоційному напруженні, градус якого постійно зростає з кожною новою розмовою.  Це –  унікальний кінематографічний досвід та історичний документ, який ставить важливі питання про природу російського імперіалізму, роль пропаганди у вторгненні та колективну відповідальність росіян.

"Мирні люди", які зовсім не мирні, розкривають світові очі не лише на перебіг так званої СВО, а й на повністю деградований внутрішній світ суспільства, яке за нею стоїть. 

Режисерка Оксана Карпович

Для режисерки та сценаристки Оксани Карпович це не перший фільм. "Не хвилюйся, двері відчиняться" – теж її робота, що пропонує вирушити у подорож країною на електричках.

Оператором у стрічці виступив Крістофер Нанн – британський фотограф, що провів в Україні понад десять років.

Призер міжнародних кінофестивалів

Українсько-канадсько-французький документальний фільм уже взяв участь у різних кінофестивалях. На Берлінале робота отримала дві спеціальні відзнаки – Amnesty Award та Приз екуменічного журі.

"Мирні люди"презентували на гонконгському Міжнародному фестивалі (Спеціальна відзнака), Міжнародному фестивалі незалежного кіно в Буенос-Айресі (Приз екуменічного журі), Краківському кінофестивалі (нагорода "Срібний ріг"). Українська премʼєра "Мирних людей" відбулась на міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA.

Нетиповий сценарій

1.35 хвилин – стільки триває картина, протягом цього часу глядач вирушить у подорож Донбасом, Київською, Харківською та Миколаївською областями. Кадри наслідків вторгнення російських окупантів служать додатковим емоційним тлом фільму: залишені у хаосі кімнати, розтрощені житлові будинки, понівечена техніка цивільних та зруйнований міст – усі ці локації підкреслюють відчуття самотності та закинутості. Атмосфери додає і відсутність музичного супроводу у більшості сцен.

Діалоги, від яких кров холоне у жилах

Російські військові у розмовах відкрито діляться своїми думками: хтось приїхав сюди заради "сувенірів" додому, комусь це виглядає героїчним захистом, а для багатьох – тут можна безкарно вбивати та грабувати цивільне населення. Утім серед деяких діалогів часом проглядає й усвідомлення: деякі солдати або їхні родичі розуміють фатальність своєї "спецоперації".

Загальні враження

"Мирні люди" – документальна стрічка про трагічний та емоційно важкий період для нашої країни. Це такий собі колективний портрет руйнівної сили російської навали, що не вагається перед вбивством цивільного населення, грабунками та ґвалтуваннями.

Фільм має дуже своєрідний темп розповіді, що може видатися глядачу занадто повільним. Водночас робота викликає сильні емоції, адже усі кадри – не вигадані локації, а реальні місця, що постраждали з початком повномасштабного вторгнення.