Освіта і релігія | Наскільки християнська етика у школі є незаконною, у чому проблема та що робити

З лютого у соцмережах не згасає критика батьків та освітніх експертів через те, що з 2022 року, після набуття чинності нової типової програми для учнів 5-9 класів, предмет "Основи християнської етики" може бути обов’язковим для вивчення у школах.

Чимало батьків виступили проти обов’язкового введення подібного предмету. Мотивація різна: від перенавантаження дитини та нав’язування до дискримінації учнів іншої віри.

У деяких українських школах, які захотіли, вже кілька років є факультативні курси: "Основи християнської етики", "Християнська етика в українській культурі", "Біблійні історії та християнська етика", "Школа подружнього життя" та "Православна культура Слобожанщини".

Подібні уроки часом схожі на богослужіння, тож батьки звертаються зі скаргами, зокрема до освітнього омбудсмена.

В Україні є сотні мусульманських, іудейських, буддистських та інших релігійних організацій. За  результатами опитування центру Разумкова від 2020 року, 8,8% опитаних українців не відносять себе до жодної з конфесій, а ще 5,6% визначили себе невіруючими. Чи мають вони вивчати саме християнську етику у школі?

Чи буде християнська етика обов’язковою в українських школах та що робити, якщо батьки не бажають, аби діти вивчали подібний предмет, розбиралася LIGA.Life.

Читайте також: Що чекає 5-9 класи уже з 2022 року: нова типова освітня програма та її підводні камені

Бог у школі

Урок християнської етики у шостому класі Володимирської ЗОШ І-ІІ ступеня (філія ЗОШ І-ІІІ ступеня Петрівської районної ради Кіровоградської області).

Вчитель вітається з учнями: "Добрий день. Христос посеред нас". Діти відповідають: "Є і буде". На партах Біблія.

Тема заняття: "Правильна основа життя". Протягом уроку вчителька зачитує притчу з підручника, наголошуючи, що тільки та людина, яка "будує своє життя на Божих заповідях та християнській моралі, гідно проживе його і ніщо не в силі зруйнувати це життя. В іншому випадку – результати невтішні: беззмістовне життя, яке призводить до загибелі душі".

Наприкінці уроку педагогиня наголошує, що людина, яка не має віри в Бога – "не має міцного фундаменту під ногами,  тому злякається будь-якої перешкоди на своєму шляху, не зможе впоратися зі своєю бідою".

Урок розмістили на YouTube, але після критики, зокрема у групі "Батьки SOS", відео видалили.

У п'ятому класі 68-ї школи Львова вчителька починає урок християнської етики з того, що запалює свічку, аби запросити Бога на урок.

Разом з дітьми розбирає, що таке Біблія, як Бог створив першу людину, про покарання за первородний гріх та інше. Діти пишуть особисті звернення до Бога й зачитують їх перед класом.

Директор 68-ї школи Львова Павло Гнус пояснює LIGA.Life, що у навчальній програмі є уроки етики, але обласне управління освіти дозволяє проводити уроки християнської етики коштом школи та місцевого бюджету.

"Наш регіон дещо відрізняється від інших. У нас більшість батьків ходять до церкви, і тому з проведенням уроків християнської етики у школі у нас ніколи не було проблем. Підручники, за якими вчаться діти, мають гриф МОН", – розповідає директор школи.

Каже, деякі ЗМІ критикували школу за подібний урок, опублікований у Facebook, наголошуючи на тому, що нібито у школі урок християнської етики перетворили на богослужіння та проповідь. 

"Як виникла ідея це показати? Ми зустрілися з представниками Пласту, скаутської організації, яка носить Вифлеємський вогонь, і вони запропонували популяризувати урок. Батьки учнів не були проти. Те, що на уроці палили свічку... Ну, є деякі речі, які вони роблять на уроці, але коли ми ставимо свічку на аватарку, коли сумуємо за родичами, чи в пам'ять за загиблими від Голодомору, чи на війні на Донбасі, це ж нормально. Нічого забороненого немає", - каже Гнус.

Додає: за багато років викладання цього предмету у школі лише раз була ситуація, коли батьки дитини іншої конфесії відмовилися відвідувати урок, тож написали відповідну заяву й забирали дитину раніше після уроків.

Директор каже, що у школі немає дітей іншої віри, але якщо будуть, то подумають, як бути далі.

Усі, хто має бажання – йдуть до церкви, запрошуємо батьків. Проблем ніяких з цим предметом у нас не було і немає", – розповідає Павло Гнус. 

Наголошує: у Львові активна громада,тому  якби були якісь порушення, батьки вже б "з’їли" вчителів.

Директор не заперечує, що коли учні середньої школи почнуть вчитися за новою типовою освітньою програмою, кількість часу на вивчення християнської етики зменшиться до одного разу на два тижні (а не раз на тиждень, як нині), а після шостого класу взагалі зникне.

Що кажуть батьки

Батьки дітей з різних регіонів по-різному ставляться до такого уроку в школах.

"Дуже важливо проводити такі уроки, щоб наше маленьке покоління знало, хто їх і нас створив", – написала під відео уроку у львівській школі Ганна Бондарчук.

"Якщо батьки не заперечують і підтримують, то нехай буде (урок християнської етики). Дітям подобається", – зазначила Наталя Брездень.

"Я и не хотіла, щоб моїй дитині це нав'язували. Коли я вчилася, в мене також був цей предмет і неадекватна вчителька-фанатичка. Я вірю в Бога, але тут багато "але"", – коментує Віра Новак.

"Релігія – особиста справа кожного. Насадження її на державному рівні є обмеженням прав і свобод людини. Удвічі злочин – маніпуляція незміцнілим розумом дітей, яких позбавляють вибору такими уроками",  – вважає Юлія Ващинська.

Що кажуть церкви та релігійні організації

У Православній церкві України позитивно ставляться до вивчення елементарних основ релігії, але наголошують, що це має бути без нав’язування і переваг конкретного віросповідання.

"Моральна складова, основи знань про релігії та їх відображення в культурі українського народу  повинні бути присутніми у навчальному процесі. Вірити чи ні – справа особистого вибору і відповідальності людини.

Але освіченість в елементарних питаннях релігії – ознака культурної та всебічно розвиненої особистості, і цю можливість школа має давати", – каже професор Київської православної богословської академії Православної церкви України, архієпископ Євстратій.

Муфтій Духовного управління мусульман України "Умма" Саід Ісмагілов вважає, що МОН варто обережно ставитися до цього питання, адже воно зачіпає делікатну сферу релігійних почуттів і може внести розбрат у суспільство.

"Здивувало, що у світській країні, де в Конституції прописано, що релігія і церква відокремлені від державної школи – маються на увазі не приватні навчальні заклади й не недільні школи – як обов’язковий предмет запропоновано запровадити етику однієї конкретної релігії".

У лютому Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій обговорила з міністром освіти Сергієм Шкарлетом подібний урок у школах.

На думку глав Церков, "християнська етика" та інші подібні предмети є позитивом та ефективним елементом виховання в освіті. Однак, як і раніше, має бути вибір: батьки учнів можуть обрати альтернативний курс світської "Етики", якщо вони належать до іншої конфесії чи з будь-яких інших причин.

Що кажуть у МОН

26 березня під час брифінгу, присвяченому 100 дням на посаді очільника МОН, Сергій Шкарлет заявив, що християнська етика не буде обов’язковою для вивчення у школах.

Начальник головного управління загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Юрій Кононенко у коментарі LIGA.Life наголосив, що "Основи християнської етики" – необов’язковий курс.

"Він взагалі не може вивчатися тими, хто цього не хоче. Батьки, які хочуть, щоб діти це вивчали, мають писати відповідну заяву", – заявив представник МОН.

За його словами, типова освітня програма для 5-9 класів, яку нещодавно затвердили в МОН, набиратиме чинності поступово, починаючи з вересня 2022 року для 5 класу, з 2023 – для 6 класу і так далі.

Зокрема, в цій типовій освітній програмі для реалізації соціальної та здоров’язбережувальної галузі державного стандарту базової освіти передбачені: загальний курс "Здоров’я, безпека і добробут", а також "Етика", "Культура добросусідства" або інші курси морального спрямування. 

"Питання, записані у державному стандарті щодо моралі, етики і всього подібного, можуть порушуватися на курсі "Здоров’я, безпека і добробут" або окремо можуть вивчати один з етичних курсів ("Етика", "Культура добросусідства" або інші курси морального спрямування)", – пояснює Кононенко.

Додає: нині на підставі типової освітньої програми автори розробляють модельні навчальні програми конкретних шкільних предметів, зокрема з етики, і подають їх міністерству на грифування. 

Будь-яка модельна навчальна програма у школі має бути затвердженою МОН. 

"Наприклад, автор може подати на розгляд таку програму. Після відповідної експертизи надається програмі гриф,  а потім її можна буде використовувати у школі", – розповідає експерт МОН.

Кононенко зазначає, що курси християнської етики вивчають в Україні досить давно, ще з кінця 90-х років, і визначені вони стандартами державної освіти, які ухвалювалися у 2004 та 2012 роках.

"Стандарти освіти у нас змінюються не рідше одного разу на 10 років. Яка практика зараз? Етика і курси морального спрямування входять в інваріантну частину, тобто є обов'язковими. У нас багато варіантів навчальних програм,  в одному з них він входить в інваріантну частину. Той чи інший заклад обирає варіант навчального плану, і якщо в цьому плані є етика або інші курси морального спрямування, то вони є обов'язковими у навчальному плані. 

Це перша умова. Друга – має бути підготовлений вчитель. У нас є заклади, наприклад Український Католицький Університет, де готують таких викладачів, або ж треба пройти курси з підвищення кваліфікації для викладання", – розповідає начальник управління.

За його словами, з 2022 року, коли набуде чинності нова типова програма для учнів 5-9 класів, такі умови вивчення християнської етики, найімовірніше, будуть збережені.

Якщо батьки хоча б однієї дитини не згодні, такий курс не повинен вивчатися. Це загальне правило. 

Але можуть бути варіанти. Наприклад, якщо школа має можливість для дітей, які хочуть вивчати "Християнську етику", організувати таке навчання, а для 1-5 дітей, які не хочуть, – звичайну етику. Таке теж може бути", – каже Кононенко.

Водночас наголошує: вивчення саме релігійної тематики не повинно бути.

"Курси не мають мати нічого спільного з пропагандою конкретної релігії. У системі освіти повинна виконуватися Конституція і законодавство України, згідно з якими школа відділена від Церкви", – додає представник МОН.

За його даними, нині в Україні близько 13% дітей вивчають християнську етику. У регіонах це нерівномірно розподіляється. Каже: найбільше вивчають у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях.

У чому проблема

Співголова ГО "Батьки SOS" Олена Парфьонова каже, що не все так однозначно, як кажуть у Міносвіти. 

Все вирішуватиме педрада. Якщо вона визначить, що у школі буде курс християнської етики, всі його вивчатимуть. Ми так багато критики висловлювали з цього питання, зверталися до міністерства, бо такі предмети не можуть стати обов’язковими", – каже Парфьонова.

Додає: від міністра почули, що курс не буде обов’язковим. Але як усе відбуватиметься на практиці, розуміння досі немає. 

"Зараз пишуть модельні навчальні програми й, можливо, буде примітка, що від усіх батьків треба згода. Але це теж викривлене поняття. Бо якщо педрада вирішить запровадити вивчення, наприклад, "Основ сім’ї" за книгою Адріана Буковинського, як батькам писати відмову чи погодження на цей курс? Певною мірою такі документи ніким та нічим не регламентуються. Як збалансувати, щоб цей предмет був першим чи останнім у розкладі, а також ніяк не дискримінував дитину, батьки якої відмовляються від уроку?", – пояснює співголова ГО "Батьки SOS".

За її словами, нині у школах є факультативні курси християнської етики, і до їхньої організації надходить чимало скарг із регіонів про те, що подекуди ці предмети роблять третім уроком, а на цьому вже виникає конфлікт, якщо родина мусульманського віросповідання.

"І це ж не лише конфлікт, коли всі діти відвідують, а одна – ні. Це ж і конфлікти у родині. Бо коли ми бачимо спалення свічок і колективні молитви, можуть виникати певні питання в родині. Аби це був якийсь релігійний світський курс, це одне, але коли є нав’язування віросповідання, це неприпустимо і є порушенням законодавства", – запевняє Парфьонова. 

Зазначає, що школи мають автономію, але вона у певних межах законодавства. Зокрема, щодо християнської етики. А на ділі є відверте порушення законодавства, різне трактування законодавчих актів.

Що робити

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов переконаний: запровадження курсу з основ християнської етики у школі порушує вимоги статті 35 Конституції України та статей 6 та 31 Закону "Про освіту".

"Заклад освіти, який бере на себе відповідальність порушувати закони України, запровадивши подібні курси, має забезпечити безпеку дітей, які відмовляються відвідувати такі уроки. Тобто – в цей час ці діти мають перебувати під наглядом іншого вчителя", – каже Сергій Горбачов.

Констатує: курси християнської етики нині є в українських школах, і до нього надходять скарги від батьків, яким він також відповідає: "Школа порушує закон".

"Ми не говоримо, добре це чи погано – якісь курси релігійного спрямування. Ми говоримо винятково про правовий аспект.

Це прямо заборонено українським законодавством, зокрема ст. 35 Конституції України та ст. 6 і 31 Закону України "Про освіту"", – додає освітній омбудсмен.

За його словами, релігія була, є і надовго залишатиметься суттєвою культурною складовою людства, саме релігійні сюжети є основою багатьох творів мистецтва. Кожен з нас має поважати людей, які мають певні переконання і віру. І це також гарантує Конституція. Але є велика різниця між тим, як організувати вивчення цих культурних надбань.

"Порівняємо два підходи. Ось вчитель говорить: "Любі діти, наш Господь (Аллах, Будда, Ієгова тощо) заповідав нам, що людина має поводитися ось так...". А інший вчитель говорить про це інакше: "Діти, в історії людства існує багато морально-етичних систем, які базуються на релігійних переконаннях. Ці системи пропонують поводитися так і так у певних ситуаціях...".

Для мене різниця очевидна. У першому випадку викладач нав’язує конкретну релігію. В іншому дає можливість знайомитися з культурною різноманітністю людства, не нав’язуючи своє бачення і свою релігію. Я за другий підхід, бо людина має бути культурно освіченою", – пояснює Сергій Горбачов.

Додає, що уроки, на яких діти знайомляться з різними релігійними віруваннями, могли би викладати вчителі історії, суспільних наук чи образотворчого мистецтва. Тобто фахівці, які мають уявлення про культурний розвиток людства і можуть про це розповідати, зберігаючи рівновіддаленість від конкретної релігії та без примусу дітей до будь-якої з релігій.

Якщо ж школа вирішила запровадити курс християнської етики, то батькам, які проти цього, Сергій Горбачов радить звертатися до керівника закладу та вимагати письмової відповіді щодо скасування курсу. Якщо директор школи не відреагує, треба звертатися до Департаменту освіти та освітнього омбудсмена.

Якщо ж усі спільні дії не дадуть результату, тоді – суд.

Читайте також: Якою буде освіта наших дітей, або Що загрожує реформі Нової української школи

Яна Міланова

журналістка LIGA.Life