Не тільки Белла Рамзі: як дорослим розпізнати аутизм і чому нерозуміння жартів — не показник

Щороку 2 квітня у Всесвітній день поширення інформації про аутизм, світ одягає блакитне, щоб підтримати людей з аутизмом та привернути увагу до їхніх потреб. Протягом багатьох років вважалося, що РАС (розлад аутистичного спектра) має виключно генетичну природу, однак нові дослідження вказують на зв’язок із факторами довкілля, харчування та навіть якості питної води.

Водночас дедалі більше дорослих отримують цей діагноз у зрілому віці – серед них зірка серіалу "Останні з нас" Белла Рамзі, яка відкрито розповіла про свій досвід прийняття себе.

Діагноз Белли Рамзі

Белла Рамзі, яка ідентифікує себе з небінарною особою і комфортно почувається, коли до неї звертаються як "вони", так і "вона", розповіла, що їй діагностували аутизм під час зйомок першого сезону серіалу.

Рамзі завжди любила рутину, але навіть не очікувала, що розмова з колегою на знімальному майданчику допоможе їй краще зрозуміти себе. Один із членів команди, донька якого має аутизм, помітив у Белли схожі ознаки та порадив звернутися до спеціаліста. Так і сталося – після обстеження діагноз підтвердився.

Але для Рамзі це не було чимось несподіваним. "Я завжди відчувала, що відрізняюсь від інших", – зізнається вона.

Ще з дитинства Белла почувалася "не у своїй тарілці" серед однолітків. Їй було комфортніше спілкуватися з дорослими, адже поведінка інших підлітків здавалася їй непередбачуваною.

Також вона завжди була дуже чутливою до дрібниць. Важкі тканини, неприємні текстури, надмірний одяг – усе це викликало в неї дискомфорт. Під час зйомок у холодній Канаді їй було складно носити водонепроникні костюми та термобілизну.

Попри труднощі, Рамзі вважає, що її нейровідмінність навіть допомагає в акторстві: "Я завжди уважно спостерігала за людьми та вчилася у них. Те, що мені довелося буквально вивчати, як спілкуватися з іншими, зробило мене кращою у цій професії".

Крім того, їй подобається структура знімального процесу: чіткий розклад, вказівки, що одягати, де стояти та що робити.

Для Рамзі цей діагноз став не обмеженням, а навпаки – полегшенням: "Тепер я можу рухатися далі із більшою гідністю стосовно себе, навіть якщо не завжди можу впоратись із простими речами, які легко даються іншим".

Тож чи справді РАС може з'явитися з віком? Як його розпізнати? На ці та інші питання спеціально для LIGA.Life відповіла психіатриня Стефані Балика.

Аутизм у дорослому віці

Психіатриня розповіла, що діагностика РАС серед дорослих стає все більш поширеною, особливо завдяки тому, що цю тему активніше висвітлюють у соцмережах і медіа:

Приблизно 1-2% людей мають розлади аутистичного спектра, але багато хто дізнається про це лише в дорослому віці.

— Часто це стосується тих, у кого немає виражених інтелектуальних чи мовних порушень. Такі люди змалку навчаються маскувати свої особливості, пристосовуватися до соціальних норм, хоча їм це може даватися складніше, ніж іншим. І лише згодом, коли вони глибше аналізують свої труднощі у комунікації чи взаємодії з навколишнім світом, вони приходять до спеціалістів, щоб розібратися у собі.

Ознаки РАС у дорослих

Розлади аутистичного спектра можуть виявлятися по-різному, але є певні особливості, які можуть на це вказувати, каже психіатриня:

• Труднощі у соціальній взаємодії – підтримання діалогу, розуміння натяків чи підтекстів у розмові.
• Складнощі у створенні чи підтриманні дружніх або романтичних стосунків.
• Уникання зорового контакту (хоча це не завжди є обов’язковою ознакою).
• Сильна прихильність до рутини – складнощі зі зміною розпорядку дня чи послідовності дій.
• Глибоке захоплення однією темою чи хобі, яке може тривати роками.
• Підвищена чутливість до звуків, текстур їжі, тканин одягу.
• Неприємні відчуття від дотиків, навіть звичайних, як-от потиск руки.
• Складнощі у розумінні абстрактних понять, метафор, сарказму.

Такі люди часто відчувають себе "не такими, як усі" ще з дитинства, але не завжди можуть зрозуміти причину цього. Тому діагноз у дорослому віці для багатьох стає важливим моментом самопізнання.

Міфи про аутизм

Міф: яскраві симптоми РАС виникають саме в період, коли за календарем призначена вакцинація.

Правда: Є багато міфів щодо цього, але більшість людей все ж таки підтримують доказову медицину. Проте є й тривожні батьки — і це теж нормально.

— Саме для них лікарі висвітлюють інформацію, яка перевірена роками й постійно досліджується. Дослідження не знайшли взаємозв’язку між вакцинацією та РАС.

Тим паче я неодноразово бачила дітей, які не вакциновані, але мають РАС, — каже Стефані Балика.

Міф: Люди з РАС не відчувають емоцій.

Правда: Це не так.

— Хочу дещо розкрити тему "спектра".

Спектр буває різним, і я неодноразово чула: "Якщо ви знаєте одну людину з РАС, ви знаєте лише одну людину з РАС".

Прояви можуть варіюватися від легких до важких.

Якщо людина має збережене мовлення та інтелект, вона відчуває емоції — передусім свої. Чи буває складно зрозуміти емоції інших? Так. Але люди з РАС розуміють жарти, сарказм. Кожен — по-своєму. Це залежить від труднощів у соціальній комунікації.

До речі, є люди без РАС, яким також складно зрозуміти жарти інших.

Це вже питання наявності почуття гумору, — пояснила психіатриня.

Як дорослим із РАС адаптуватися до соціального та професійного життя

Стефані Балика зазначає, що насамперед важлива психотерапія – вона допомагає людині краще розуміти свої особливості та вчитися керувати стресом у соціальних ситуаціях.

Також величезну роль відіграє підтримка близьких. Людина з РАС може по-різному сприймати світ, і якщо рідні це розуміють, їй набагато легше адаптуватися.

Щодо професійного життя, то важливо створювати умови, у яких такі люди можуть працювати комфортно. Наприклад, можливість працювати в тихому середовищі, чітка структура завдань, менше несподіваних змін у графіку – усе це допомагає уникнути зайвого стресу.

Що може зробити суспільство, щоб краще підтримувати дорослих з РАС

— Найперше – це психоедукація, тобто поширення знань про аутизм. Дуже важливо зменшити стигматизацію психіатрії загалом і пояснити людям, що РАС – це не хвороба, яку потрібно лікувати, а нейровідмінність.

Люди з РАС просто сприймають світ інакше, і суспільство має розуміти, що їм може бути складно взаємодіяти у звичних для нас соціальних умовах. Це не означає, що вони не хочуть спілкуватися – просто їм потрібні трохи інші підходи.

Що більше ми будемо говорити про аутизм, показувати, що спектр РАС дуже широкий – від легких до складних форм, – то простіше буде людям отримати діагноз вчасно і знайти підтримку, — каже Стефані Балика.