Партнерский проект Партнерский проект
Партнерский проект

Під опікою благодійного фонду Let's help сьогодні перебувають десятки тисяч самотніх пенсіонерів. Перегляди кінофільмів, безкоштовні концерти, вечірки в геріатричних пансіонатах разом з дітьми-волонтерами, дні краси, встановлені кнопки виклику персоналу, десятки тисяч продуктових наборів для самотніх людей – далеко не повний перелік того, що встигли зробити десять працівників фонду та майже 900 волонтерів з усієї України. Як за шість років ініціатива однієї сім'ї перетворилася в системну допомогу – в партнерському інтерв'ю з головою правління фонду Ольгою Бондаренко.

- Ви пам'ятаєте той день, коли вирішили створити благодійний фонд? Чому не обмежилися просто волонтерською ініціативою?

- Створити фонд було усвідомленим сімейним рішенням. Був період пост-Майдану, всі ми були соціально активні і небайдужі. До ГК ЛІГА завжди зверталося багато людей по допомогу, і в той період їх було особливо багато, в тому числі і тих, хто мав не зовсім чисті помисли. Тоді ми зрозуміли, що потрібно вибірково ставитися до запитів і аналізувати кожну ситуацію, вивчати, кому ми допомагаємо, робити це правильно і організовано. Так і з'явився благодійний фонд Let's help.

Ольга Бондаренко про те, як Let`s help змінює життя в геріатричних пансіонатах. Інтерв'ю
Фото – пресслужба МБФ Let's help

Спершу ми взялися одразу за кілька напрямків: екологію, допомогу тваринам, АТО, дитячим будинкам, геріатричним пансіонатам (тоді ми ще використовували словосполучення "будинки пристарілих"). Згодом зрозуміли, що потрібно сфокусуватися на двох напрямках – геріатрії та реабілітації дітей з ДЦП. Так у нас з'явилися дві благодійні програми: "Гідна старість" і "Універсальне середовище".

- Чому вирішили сконцентруватися на допомозі саме літнім людям і геріатричним пансіонатам?

- Ми аналізували ситуацію в усіх напрямках, провели величезну кількість поїздок і зустрічей, і зрозуміли, що саме геріатричні пансіонати та літні люди найчастіше залишаються поза увагою і без підтримки з боку благодійників. До того ж, допомога тут потрібна системна, – разовими PR-акціями не розв’язати ті проблеми, які накопичилися. Наразі близько 85% роботи фонду займає програма "Гідна старість" і 25% – програма реабілітації дітей з ДЦП "Універсальне середовище". "Гідна старість" стосується не лише роботи геріатричних пансіонатів: ми працюємо з людьми похилого віку, взагалі намагаємося підтримати кожного самотнього пенсіонера і підвищити цінність літньої людини в суспільстві. Це велика і складна робота з формування цінностей у суспільстві.

- Якими проєктами фонду ви найбільше пишаєтеся?

- Я дуже пишаюся нашим флешмобом #letshelpbabusya, під час якого волонтери оплачували покупки літніх людей в супермаркетах. Ми хотіли звернути увагу суспільства на те, в якому злиденному становищі опинилися наші пенсіонери. Цей флешмоб про емпатію та підтримку. Ініціатива починалася в Києві, волонтерами були загалом працівники Ліги, але незабаром вона переросла у всеукраїнський рух.

Два інших наших проєкти – про соціалізацію та комунікацію літніх людей. Це щотижневі безкоштовні кінопокази в кінотеатрі "Жовтень" і концерти зірок української естради в Жовтневому палаці. Сподіваюся, закінчиться карантин, вакцинуються люди, і ми продовжимо ці ініціативи.

Також ми пишаємося нашим дитячим волонтерським рухом "Волонтерчики" – він став містком між поколіннями. Чудовий проєкт – "Подаруй красу", – салон краси в геріатричному пансіонаті, для запуску якого об'єдналися представники б'юті-індустрії, і в результаті вийшла дуже гарна і потрібна підтримка наших підопічних.

Ще один проєкт дуже цінний для нас, оскільки від нього залежить якість життя людей – це навчання працівників геріатричних пансіонатів. Складна ініціатива, але вона змінює ставлення до бабусь і дідусів. Це про сервіс, повагу, навички і уміння забезпечити комфортне життя. Навчання пройшли вже кілька сотень людей.

Також в рамках програми "Універсальне середовище" ми зробили перші інклюзивні майданчики в Києві – в Ботанічному саду імені Фоміна і в парку Чкалова.

За ці шість років наш фонд реалізував дуже багато проєктів, якими ми дійсно пишаємося. Кожен з них робить життя людей краще.

- Фонд Let's help заснований в рамках програми КСВ Групи Компаній "ЛІГА" і засновники фонду покривають всі адміністративні витрати фонду. Своїм благодійникам ви гарантуєте, що 100% їхніх внесків витрачається саме на допомогу людям. Як ви думаєте, чи вдалося би вам побудувати системну і якісну діяльність, якби не покриття витрат Групою?

- Найголовніше в благодійності – довіра. ГК ЛІГА дала нам свою репутацію і надійність, без якої було би складно заручитися підтримкою благодійників. Все-таки, це сімейна компанія, яка вже 30 років на ринку України, – з цінностями і заслуженою репутацією. Без цієї підтримки ми не змогли би так швидко досягти результатів, які наразі маємо. Адже шість років – не так вже й багато, якщо говорити про системні зміни. Наш фонд вивів геріатрію в Україні на новий рівень. Немає вже в країні "будинків для людей похилого віку" – ми залишили цю модель в радянському минулому. Люди дізналися про геріатричні пансіонати, побачили, що в них можна жити повноцінно.

Однозначно, підтримка ГК ЛІГА дає нам впевненість у завтрашньому дні. Однак, як фонд ми не стоїмо на місці і розвиваємо фандрайзинг. Зараз запускаємо кілька великих і важливих проєктів для людей похилого віку, які подаватимемо на гранти. Один з них – університет третього віку з представництвами в різних містах України. Це значно збільшує кількість працівників і наші адміністративні витрати, і тут ми сподіваємося на підтримку благодійників і грантодавців.

- З чим пов'язана досить поширена думка про те, що в благодійності непристойно говорити про зарплати, а працівники фонду повинні працювати безкоштовно?

- У нас більше 900 волонтерів і ми їх дуже цінуємо. Волонтери дають можливість розширювати охоплення нашої допомоги, але будувати діяльність фонду виключно на їхній роботі, без постійних працівників – неправильно.

Ольга Бондаренко про те, як Let`s help змінює життя в геріатричних пансіонатах. Інтерв'ю
Фото – пресслужба МБФ Let's help

Щоб діяльність фонду приводила до системних змін, потрібно будувати процеси, ставити цілі, завдання, дедлайни, потрібна згуртована команда. Залучаючи працівника, ми виставляємо певні вимоги до його кваліфікації та експертизи. Я заохочую бізнес-освіту, людей з підприємницьким і креативним мисленням. У нас взагалі структура в фонді холакратична – кожен відповідає за свою ділянку роботи і доповнює своєю експертизою іншого.

Якщо ти хочеш отримувати від людини результат, важливо давати їй можливість заробляти на гідному рівні. У фонді ринкова оплата і є свій соціальний пакет.

Наразі десять працівників фонду ведуть величезну кількість проєктів. У благодійності ти працюєш над проєктами, від яких залежить життя людей – наші працівники не можуть просто вимкнути комп'ютер і викинути з голови роботу. Такий тягар відповідальності часто призводить до емоційного виснаження. Працівникам фонду важливо вчитися шукати баланс. Двічі на рік ми обов'язково всі йдемо у відпустку.

- Хто ваші основні донори?

- У нас більше 4 тисяч донорів. Люди жертвують нам від декількох десятків гривень до декількох мільйонів. Моя найулюбленіша благодійниця – дівчинка-школярка, яка економить на обідах і перераховує свої кишенькові 25 гривень на проєкти фонду. Її вчинок мене захоплює. Я не знаю її особисто, але сподіваюся, що мої промінчики любові до неї долітають.

Раз на рік ми проводимо закриту благодійну вечерю – лише цей захід вже три роки поспіль приносить нам 5-7 млн ​​грн.

Є у нас і благодійник, який щороку перераховує 1 млн гривень. Але внески бувають не тільки грошима. У нас є багато чудових партнерів, які передають свою допомогу товарами, а це теж дуже важливо і цінно для нас.

Ольга Бондаренко про те, як Let`s help змінює життя в геріатричних пансіонатах. Інтерв'ю
Фото – пресслужба МБФ Let's help

- Досі в метро, медіа, соцмережах збори ведуться на особисті карти. Така практика не може гарантувати, що гроші дійдуть до адресата і використовуватимуться за призначенням. У свою чергу, робота будь-якого фонду побудована саме на такій гарантії. Як думаєте, суспільство поки не готове довіряти благодійним організаціям, не вірить в їхню чесність?

- Збори на особисті карти – біда нашого суспільства. Надсилаючи гроші на карту, ви не проконтролюєте витрати цих коштів. До нас неодноразово зверталися батьки з проханням оплатити реабілітацію дітей з ДЦП. Ми повністю аналізуємо їхні збори, вивчаємо, з якими фондами вони вже працювали раніше, і запитуємо звітність. У 80% випадків батьки скасовують свій запит після того, як ми просимо надати виписку з печаткою з банківської карти, на яку раніше йшов збір грошей. Збори на особисті картки дуже підривають довіру до фондів, адже випадки шахрайства стають відомими і люди розчаровуються в благодійних запитах. Деякі фонди теж збирають гроші на карти: це взагалі неприпустимо і викликає багато запитань.

- Як ви переконуєте бізнес допомагати системно через фонд, а не обмежуватися особистими ініціативами?

- Благодійність – це не просто примха: хочу, тому, куплю і передам. Часто відбувається так, що чималі гроші були витрачені, а покупка виявилася непотрібною. Важливо розуміти, що благодійники – це експерти. Я би радила звертатися до них і запитувати, що зараз важливо і потрібно, – вони вас скерують. Наш фонд не дає нікому грошей, ми тільки оплачуємо рахунки і лише після перевірки постачальника або контрагента.

Крім того, благодійність – це не обов'язково необхідність перераховувати гроші.

Ви можете порадитися з нами, купити товар і передати його до геріатричного центру. Робота через благодійні фонди дає бізнесу гарантію, що їхня допомога нікуди не пропаде і використовуватиметься за призначенням.

- Чи буває "шкідлива" благодійність, коли людина або сам фонд начебто робить добру справу, але насправді це шкодить? Що є неправильним в роботі з геріатричними пансіонатами і самотніми літніми людьми?

- Шкідлива благодійність – це коли ти привозиш і роздаєш людям з діабетом солодке. Шкідлива благодійність – це обдаровування подарунками дітей в дитячих будинках. Шкідлива благодійність – це бездумна роздача грошей всім, хто попросив. Шкідлива благодійність – це коли ти задовольняєш особисте бажання допомогти, а не реально допомагаєш іншим.

- Як змінилося ваше розуміння благодійності за роки роботи в фонді?

- Ми пройшли серйозний еволюційний шлях. Якщо перші проєкти фонду, скоріше, керувалися емоціями, то з часом ми виросли в організацію, яка стала елементом в системі, одним із суб'єктів, який її формує.

Ольга Бондаренко про те, як Let`s help змінює життя в геріатричних пансіонатах. Інтерв'ю
Фото – пресслужба МБФ Let's help

Наразі у мене є чітке розуміння, що благодійність не повинна закінчуватися на разових заходах. Вона повинна емоційно об'єднувати людей навколо проблеми, але далі ця ініціатива має приводити до змін у системі.

- В якомусь сенсі діяльність великих фондів пов'язана з тим, що вони виконують функцію держави, адже намагаються впровадити системні зміни. І тому іноді може здаватися, що ти хоч і робиш багато, але цього все одно недостатньо в масштабах країни. Як ви себе втішаєте в такі моменти?

- Фонди не повинні замінювати державу, цього допускати не можна. Це шкідлива благодійність. З системою дійсно працювати дуже складно, це вимагає дуже сильного внутрішнього ресурсу. У мене був момент, коли я сиділа в своїй машині біля Міністерства соціальної політики і плакала від безсилля, – складно довго стукати в закриті двері. Але коли ти віриш у свою ідею, коли бачиш обличчя людей, які не можуть постояти за себе, у тебе просто не залишається іншого вибору. Ми чотири роки намагалися вийти на взаємодію з державою. Чотири! І тільки останні два роки система відкрилася для нас.

- Що в роботі фонду привело до системних змін?

- Спільно з Міністерством соціальної політики нам вдалося розробити і впровадити нове положення, яке регламентує діяльність геріатричних пансіонатів. Це положення з абсолютно новим ідеологічним підходом, в якому найважливіше місце посідає людина і вся система працює заради неї. У цьому документі з'явилися права людей, повага їхніх індивідуальних потреб, особистого простору і безпеки.

Двічі на рік ми збираємо керівників геріатричних пансіонатів та керівників департаментів соціального забезпечення за круглий стіл. До речі, саме у нас в офісі вони вперше познайомилися один з одним. На ці заходи ми також запрошуємо представників з офісу уповноваженого з прав людини, профільного міністерства та міністра, які вислуховують всі болі і проблеми пансіонатів від перших осіб. Після таких зустрічей комунікація між сторонами триває вже без нас – це і є прикладом того, як фонд стає ініціатором змін і формує необхідні зв'язки в системі.

Ми також дуже пишаємося проєктом встановлення кнопок екстреного виклику персоналу біля ліжка кожного підопічного геріатричного центру. Спочатку в нашу ініціативу мало хто вірив, а тепер наявність кнопок – одна з вимог до організації діяльності пансіонату. Це велика системна зміна, яке забезпечує безпеку і рятує життя.

Ольга Бондаренко про те, як Let`s help змінює життя в геріатричних пансіонатах. Інтерв'ю
Фото – пресслужба МБФ Let's help

- Дуже часто в благодійності можна почути слоган "Допомагати – просто". Мені здається, що це справедливо щодо людини, яка підтримує фонд, але так не можна сказати про працівників. "Допомагати – непросто", – сказала б я про роботу професійних благодійних організацій в Україні. Що для вас за ці шість років було найскладнішим?

- Найскладніше працювати з державним апаратом. Усі завдання, які були у нас в благодійності, розв’язувалися. Десь з більшими зусиллями, десь – з меншими, але вони розв’язувалися. А взаємодіяти з державою – ось це було дійсно складно. Особливо до 2019 року. Хоча і зараз є складнощі. Наприклад, поки мені не вдається домогтися заборони на об'єднання психоневрологічних диспансерів і геріатричних пансіонатів в одному закладі. На жаль, навіть у Київській області ця практика досі присутня. Такого немає в жодній цивілізованій країні світу. Але ми не здаємося і з цим теж впораємося. Ще ставимо собі за мету перейменувати такі заклади і прибрати слово "інтернат" – це пансіонати. Всі люди бізнесу розуміють, що неймінг і позиціонування дуже важливі для сприйняття.

- Що стримує розвиток благодійності в країні?

- У благодійних фондів мало інформаційної підтримки. Коли ти просиш інформаційні майданчики підтримати ініціативу, вони сприймають це як рекламну кампанію. Можливо, це пов'язано з тим, що благодійну тему використовують політики в своїх передвиборчих кампаніях, чим підривають довіру журналістів до фондів. Фонд, наприклад, жодного разу не отримував квоту безкоштовної соціальної реклами.

- Скільки людей наразі потребують допомоги фонду?

- Я би сказала, що це ті, хто зараз має пенсію менше 3000 гривень. Цих людей в Україні близько 4 млн. Роботи у фонду, на жаль, досі дуже багато.

- Як ви зазвичай починаєте роботу в нових областях?

- У кожній області в середньому працює 20 пансіонатів і територіальних центрів. Перш ніж починати роботу з ними, наш працівник виїжджає у відрядження і особисто відвідує всі установи: аналізує готовність адміністрації до співпраці, стан підопічних, дивиться на матеріальну базу, спілкується з персоналом, фотографує і збирає запити на допомогу. Потім ці дані презентуються всій команді.

Якщо ми вирішуємо допомагати, то підписуємо з пансіонатом договір про співпрацю, знайомимося з обласною адміністрацією, департаментом соціального забезпечення. Незалежно від запиту пансіонату, перше, що ми робимо – змінюємо металевий посуд на кераміку. Щойно ми заходимо в нову область, ситуація з геріатрією там змінюється: у адміністрації підвищується тонус, виділяються бюджетні кошти, які ніколи раніше не знаходились. Фонд Let`s help дав поштовх розвитку геріатричних пансіонатів в Україні. 

- Скільки геріатричних пансіонатів під вашою опікою?

- У нас наразі 142 пансіонати, в яких більше 8000 підопічних. Також ми допомагаємо самотнім та малозабезпеченим пенсіонерам в рамках інших наших проєктів, розвозимо продуктові набори через стаціонарні відділення.

Ми допомогли вже десяти тисячам людей у всій країні.

Ми планували знайомитися з новими геріатричними пансіонатами – завадив карантин. Але обов'язково продовжимо робити це.

- Як бабусі та дідусі переживають карантин?

- Самотньо. Часто телефонують. Київська область особливо звикла, що ми регулярно приїжджаємо, привозимо гостей, влаштовуємо вечірки, привозимо волонтерів-дітей. До карантину найбільш активно ми відвідували пансіонати саме перед Великоднем: влаштовували толоки, висаджували квіти та розсаду. Дуже сумуємо зараз одне за одним.

- Ви також здійснюєте мрії постояльців пансіонатів. Про що мріють бабусі і дідусі?

- Щоби люди дозволили собі мріяти, важливо задовольнити їхній базовий рівень життя: щоб вони не почувалися приниженими, не спали на рваних простирадлах, не їли з металевого посуду. Однозначно можу сказати, що всіх людей об'єднує потреба в спілкуванні, увазі й турботі.

Ольга Бондаренко про те, як Let`s help змінює життя в геріатричних пансіонатах. Інтерв'ю
Фото – пресслужба МБФ Let's help

- Часто чуєте "Нічого не треба, просто приїжджайте"?

- Так, дуже! Просять просто приїжджати в гості. Іноді намагаються пригостити цукерками, які ми їм привезли минулого разу. Це дуже зворушливо.

- У вас є бабуся?

- Так. У мене чудові бабуся Артеміда і дідусь Володимир, які виховують своїх правнуків. Це бабуся і дідусь мого чоловіка, але я їх вважаю і моїми теж, дуже їх ціную і люблю. Моїх рідних уже немає давно, але у мене прекрасні спогади про моє дитинство. Бабуся мене багато виховувала, і я дуже добре пам'ятаю її добрі очі.

- Чому вони вас навчили?

- Небайдужості, яка в мені є. Мені не байдуже. Це те, що вони прищепили мені з самого дитинства.

Ольга Бондаренко про те, як Let`s help змінює життя в геріатричних пансіонатах. Інтерв'ю
Фото – пресслужба МБФ Let's help

- Якою ви уявляли свою старість?

- Я буду стильною бабусею, і зі своїм лисим дідусем ганятиму на мотоциклі, балуватиму онуків, подорожуватиму і іноді випиватиму келих вина десь у Тоскані. Загалом, планую насолоджуватися життям, – аби було здоров'я.