П’ять порад усім, хто хоче говорити й писати по-людськи

Любі читачі й ще любіші читачки!

Вітаю вас із новим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики.

Сьогодні в ній буде п’ять коротких і, може, для когось не таких очевидних порад, які зроблять усні й письмові тексти стислішими, зрозумілішими й загалом людянішими. А людяність тексту — неабияка чеснота в наш насичений штучним інтелектом час, погодьтеся.

Тут, до речі, мені можуть зауважити, що бюрократи, держслужбовці й автори офіційних звітів — теж люди. І вони висловлюються так неоковирно й антигуманно не від хорошого життя й не через бажання комусь насолити або мімікрувати під бездушну машину — а просто тому, що не вміють інакше чи бояться, що з простіших слів і коротших речень сміятимуться їхні колеги-бюрократи. Або тому, що так заведено з діда-прадіда: хтось передає нащадкам кашеміровий светр, швейцарський ніж і репринтне видання "Кобзаря", а вони — фразу "в тому чи іншому вигляді здійснювати діяльність із забезпечення активностей". Яка, до речі, не гріє, не тішить і крає хіба що серця слухачів з читачами.

Що я можу сказати у відповідь? В усних побутових розмовах автори нечитабельних і забюрократизованих текстів часто зовсім не такі стилістично монструозні, як у ділових. Сподіваюся, цей випуск допоможе їм додати легкості й людяності там, де їх досі бракує.

1.

Уникайте пасивного стану дієслів

Замість "мною підписані розпорядження" можна і треба казати "я підписав розпорядження". Замість "нашою командою відвідані два міста" — "наша команда відвідала два міста". Замість "нами встановлені численні випадки порушень" — "ми встановили численні випадки порушень". Коротко кажучи, якщо вам відомо, хто це зробив, — не соромтеся про це сказати прямо й активно. Пасивний стан годиться, коли про діяча нічого не відомо або його просто не згадано в реченні, — але для нашої мови навіть у таких випадках характерніші особливі конструкції на -но/-то, ніж класичний пасив:

Траву покошено. Вазу розбито. Морозиво з’їдено.

До речі, пропагандисти дуже люблять пасивні конструкції — бо за їхньою безособовістю легко сховати незручну правду. Тому вони й кажуть/пишуть "Каховську греблю підірвано", "Донбас зруйновано" чи "місто обстріляно" — бо, перебудувавши речення, доведеться згадувати, хто все це зробив.

2.

Боріться з багатослів’ям

Якщо в голові міцно засіли саме багатослівні конструкції, а ощадливих і стислих там катма — уникнути багатослів’я складно. Тому пропоную вам корисний список замін. Зробіть їх — і ваш текст стане значно простішим для сприйняття.

• цікавим є той факт, що — цікаво, що
• не слід нехтувати тим, що — варто пам’ятати, що
• протягом довгого часу, протягом тривалого часу — довго
• високоякісний — якісний
• ставити запитання, ставити питання, задавати запитання, задавати питання — питати, запитувати
• у разі якщо, у випадку якщо, у тому випадку якщо, у тому разі якщо — якщо
• саме в цьому полягає причина того, що — тому
• стосовно того, що — про те, що
• були одними з перших, хто (зробив, сказав) — одними з перших (зробили, сказали)

3.

Викиньте звідусіль слово "діяльність"

Серйозно, воно дуже рідко потрібне там, де його вживають. Подивіться на ті речення, де його вживаєте ви. Я майже впевнений, що переважно воно виникає там, де людина не знає, що вона робить, або не може сформулювати суть і сенс зробленого. "Діяльність, спрямовану на забезпечення порядку" доречніше назвати просто "забезпеченням порядку", а "роботу з метою забезпечення діяльності" — просто "роботою". До речі, "робота" — цілком годящий і значно гуманніший відповідник "діяльності" там, де йдеться, власне, про виконання фахових обов’язків: робота правоохоронних органів, робота судової системи, робота фонду.

4.

Не називайте людей особами

Мало є стилістичних способів дегуманізувати людину гірших, ніж називання її особою, — але традиція називання людей особами живе і квітне вже дуже давно. Особи без громадянства, особи похилого віку, особи чоловічої та жіночої статі, особи з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи, особи, що досягли чи, навпаки, не досягли відповідного віку: всі вони нас оточують і, гадаю, хочуть лишатися людьми. Я розумію, що термінологія усталилась, і так їх називають у відповідних документах. Але там, де ніхто не цитує документів, слова "особа" варто уникати. До речі, "внутрішньо переміщених осіб" значно ощадливіше називати переселенцями й переселенками. Сенс той самий, але звучить краще.

5.

Уникайте бездумних англіцизмів

Сучасні тексти, написані корпоративним жаргоном і густо присмачені англіцизмами, дуже швидко замилюють око. І ось уже й "активності" не викликають запитань, і "мітинг" міцно асоціюється з зідзвоном, а не з вуличною демонстрацією, і "експертиза", яка раніше була переважно судово-медичною, стала означати щось зовсім інакше. І, звісно, всі хочуть ділитися "кращими практиками". Куди ж без них.

Але для людей з-поза меж корпоративного світу це все досі звучить дико. Бо замість "активностей" колись казали "види роботи" чи "заняття". А "експертиза" і "кращі практики" прийшли на заміну хорошому й місткому слову "досвід". І якщо ви хочете зробити свої тексти зрозумілішими для широкого кола читачів, не переобтяжуйте їх англіцизмами.

Читайте, говоріть і вчіться — в української мови для вас іще багато несподіванок!