Поезія vs алгоритм: чому вірші, створені ChatGPT, здаються читачам людянішими за твори Шекспіра

Нове дослідження, опубліковане журналом Scientific Reports, виявило, що більшість читачів не можуть відрізнити вірші Вільяма Шекспіра, Емілі Дікінсон, Т.С. Еліота або Сільвії Плат від "творчості" ChatGPT-3.5, який копіює стиль написання видатних письменників. Мало того, читачі в більшості випадків віддавали перевагу віршам, створеним штучним інтелектом, і вважали, що вони значно людяніші за тексти справжніх відомих авторів. LIGA.Life розбирає, де проходить межа між мистецтвом і алгоритмом.

Що кажуть дослідники?

"Це досить дивне явище", — каже Едуард Мачері з Піттсбурзького університету, який проводив дослідження.

Поезія завжди здавалася недоторканним бастіоном людської творчості — мистецтвом, яке через риму, ритм і форму передає найглибші переживання. Але виявилось, що ця сфера вже не належить виключно людям. Вірші, створені штучним інтелектом, дивують не лише своєю схожістю з творами класиків, а й здатністю викликати в читачів більше емоцій, ніж роботи Шекспіра, Емілі Дікінсон чи Т.С. Еліота.

Майстерність мовних моделей — це справжній виклик усьому, що вважалося унікально людським. І хоча їм бракує "душі", читачі оцінили такі вірші як більш натхненні, зворушливі й глибокі, пише видання The Washington Post.

Попередні версії чат-ботів ще три роки тому створювали примітивні тексти, які легко можна було відрізнити від людських. Однак навіть тоді, як показували дослідження 2021 року, штучний інтелект міг створювати вірші, що оцінювались не гірше за людські — якщо людина відбирала найкращі пропозиції ШІ.

Як вони дійшли до таких результатів? Дослідники використали п’ять віршів кожного з 10 англомовних поетів за майже 700 років літератури. Серед них — твори Шекспіра, Байрона, Емілі Дікінсон, Волта Вітмена та Аллена Ґінзберґа. ChatGPT-3.5 створив п’ять віршів "у стилі" кожного поета.

Понад 1600 учасників розділили на три групи. Одній сказали, що всі вірші написані людьми, іншій — що тексти створені ШІ, а третій взагалі не повідомили авторів. Результати здивували: більшість учасників не змогли відрізнити роботи штучного інтелекту від творів реальних авторів. Ба більше, їхні оцінки якості часто були на користь ШІ, зазначають дослідники.

Що прикметно, навіть коли читачам повідомляли, що текст створив алгоритм, це не заважало їм вважати його більш натхненним.

Більше людина, ніж сама людина?

Цей експеримент — лише чергова глава в історії дедалі більшого впливу ШІ на мистецтво. Ми вже бачили, як створені ШІ картини плутають із роботами людей, а жарти штучного інтелекту оцінюють на рівні з людськими. Тепер штучний інтелект загрожує зайняти місце навіть у поезії.

"Можливо, це тривожний дзвіночок для суспільства. Ми не можемо розпізнавати текст, створений штучним інтелектом, хоча вважаємо, що повинні вміти", — каже Браян Портер, один із вчених, що працювали над новим дослідженням.

Дослідники не очікували, що коли вони попросили майже 700 читачів оцінити такі елементи поезії, як атмосфера, глибина та ритм, вони віддадуть перевагу віршам, згенерованим штучним інтелектом.

Експеримент показав, що читачі без спеціальної підготовки вважають вірші ШІ "досконалішими". Серед п’яти віршів, які найчастіше помилково приписували людині, чотири були написані алгоритмом (іншим був "Father Death Blues" Аллена Ґінзберґа). А серед п’яти, які називали машинними, всі виявилися людськими. На думку дослідників, секрет у тому, що ШІ створює тексти простіші й доступніші для сприйняття. Натомість — складніші й незвичні елементи людських віршів сприймаються як "нісенітниці".

Дослідники Браян Портер і Едуард Мачері припускають, що читачі віддають перевагу поезії, створеній штучним інтелектом, тому що вона:

1. простіша
2. доступніша

"ШІ усуває дивацтва та оригінальність, які є ознакою великої поезії", — пояснює науковець Едуард Мачері.

Наприклад, вірш Т.С. Еліота "Бостонський вечірній часопис", який сатирично висміює стару газету, що перестала виходити понад 60 років тому, був майже одноголосно названий продуктом ШІ. Один із читачів навіть написав: "ЦЕ НЕ МАЄ СЕНСУ І НЕ МОЖЕ БУТИ ТВОРЧІСТЮ ЛЮДИНИ".

Чи потрібно регулювати ШІ-технології?

Автори дослідження вважають, що ситуація з поезією — це черговий доказ стрибка в можливостях генеративного ШІ. Якщо читачі не здатні відрізнити текст, створений машиною, це відкриває двері для нових форм плагіату, а також викликає питання про доцільність регулювання таких технологій.

"ШІ-поезія змушує задуматись над тим, як ми цінуємо (або знецінюємо) мистецтво. Але вона позбавлена натхнення, пристрасті та боротьби, які лежать в основі справжньої творчості. І це ризикує перетворити людину на бездушного споживача", — застерігають дослідники.