Шляк, трясця, пранці, грець і ковінька: що насправді означає українська лайка

Любі читачі й ще любіші читачки! Вітаю вас із новим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики — і, як завжди, запрошую надсилати свої запитання й зауваги на редакційну пошту. Для тих, хто лише нещодавно до нас долучився: щотижня редакція обирає кілька найцікавіших запитів і відповідає на них, усе докладно й доладно пояснюючи. Не марнуйте своєї нагоди!

Сьогодні поговоримо про розрядку стресу в лексичному полі — тобто про лайку. Ну бо й справді — не все ж нам про культурно-історичні матерії розважати, часом хочеться й чогось трохи гострішого утнути. І хоч турецький мандрівник із 17 століття Ельвія Челебі, за переказами, знайшов у мові українців лише чотири лайливі вирази — "свиня", "собака", "чорт" і "щезни", — та в редакції є певні підстави припускати, що шановний османський підданий чи то недочував, чи то навмисне хотів відбілити репутацію населення козацьких земель із якихось лише йому одному відомих причин, бо лайки в нас і тоді, й тепер —  подостатком.

Як раніше лаялися українці

Фольклористи-бо кажуть, що лаялись українці віддавна й по-різному. Ті чотири слова, які зараз стали еталонними матюками, відомі нам теж зовсім не через нашестя росіян чи татар із монголами й увійшли до широкого сороміцького вжитку дуже здавна. Хочете переконатись — пошукайте видання Лесі Ставицької "Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики", збірку "Бандурка. Українські сороміцькі пісні", куди увійшли зібрані за кілька століть фольклорні записи (зокрема, від Тараса Шевченка чи Миколи Гоголя) — чи, приміром, розділ про секс і дотичні до нього вірші з приказками в епоху бароко (16-17 століття) зі збірки Леоніда Ушкалова "Від бароко до постмодерну". Все це вкрай пізнавальне читво добре розширює закостенілі обрії.

Утім, сьогодні в нашій рубриці класичних матюків не буде. Не тому, що вони не наші чи ще якісь там ідеологічно неправильні: ми тут обмеженнями не займаємось — не наша парафія. Просто інколи, знаєте, хочеться ввернути прокльон, не виходячи за межі конвенційної пристойності, — а підхожого напохваті нема. Або є, але невідомо, що він означає. Знайомо? Тоді тримайте.

Українські лайливі вирази

• Най (нехай, хай) би тя (тебе) шляк трафив!

Той, хто так каже, бажає людині, щоб її спіткав інсульт чи розбив параліч. "Шляк" тут походить від німецького Schlag (шлаґ), тобто удар, а "трафити" — від німецького ж treffen (статися, трапитися, зустрітися).

Схоже первісне значення було у виразу "хай йому/тобі грець!" — але тепер його вживають просто як вигук, коли щось сердить, розчаровує, дратує чи відбиває охоту взаємодіяти далі.

• Хай тобі трясця!

Трясця тут — це лихоманка чи пропасниця.

• Хай тебе пранці з’їдять!

Загадкове слово "пранці" тут означає одну з хвороб, які передаються статевим шляхом, а саме сифіліс. Свого часу англійці й німці називали його "французькою хворобою" (а французи, до речі, — неаполітанською). Наше слово "пранці" походить саме від "Франція": чужу літеру "ф" з іноземних слів дуже часто замінювали у живому мовленні на "п" чи "хв" (згадайте "хвабрику", "хвасон" чи народне ім’я Хведір).

• Матері його (твоїй) ковінька!

Узагалі слово "ковінька" означає палицю з загнутим кінцем: або таку, як хокейна ключка, або таку, як ціпок, на який спираються ті, кому важко ходити. З ковінькою можна ходити, а можна нею гратися в імпровізований хокей. У цьому вигуку "матері його/твоїй" — "класична" прокльонна частина, а ковінька прибрела з нез’ясованих причин так само як з’явилась у Христа у схожому англійському виразі Christ on a crutch!

Переклад російських слів

Насамкінець — переклади кількох російських слів.

Скотч — він і в Африці скотч: і як алкоголь, і як клейка стрічка. Хочете — можете вживати запозичення, не хочете — описуйте реалію кількома українськими словами.

Копірка — скорочення від російського "копировальная бумага", яке зберігає рід цілого виразу: і там, і там він жіночий. Оскільки слово "папір" чоловічого роду, можна, здається, казати "копір" — хоча цим словом називають і ксерокси, тому є ймовірність плутанини.

Бірюзовий — це слово є в Академічному словнику 1924–1933 років за редакцією Агатангела Кримського і Сергія Єфремова, себто воно точно не російське. Інша опція — туркусовий (порівняйте з англійським turquoise), що походить від назви країни Туреччини (бірюза — "турецький камінь").

Шануйтеся — і не бійтеся ввернути міцне слівце, коли дуже треба!