Скандали зі шкільними підручниками: скільки платить держава та хто відповідає за помилки

В Україні розгорівся скандал через антинаукові поради з сайту "Асоціації пенсіонерів" у шкільному підручнику з хімії. У підручнику, рекомендованому Міносвіти, вказано, що розчин соди застосовують для профілактики й лікування раку.

Низка експертів засудили подібні поради у шкільному підручнику, а популярний медичний блогер та лікар-анестезіолог MedGoblin прочитав усю книгу і пояснив, які дані там неправдиві. 

Утім, у МОН заявили, що інформація про вплив харчової соди на здоров'я у підручнику з хімії для 9 класу сприятиме розвитку критичного мислення в учнів і наразі немає підстав для скасування грифу "рекомендовано Міністерством".

Помилки у шкільних підручниках виявляють періодично. У 2013-му в підручнику з математики для 1 та 2 класів вчителі знайшли 153 помилки.

Помилки та фейки знаходили у підручниках з англійської та української мови, історії. Наприклад, у підручнику зі світової історії за 10 клас на фотографії з будівництва хмарочоса в Нью-Йорку, датованій 1932 роком, помітили 55-річного актора Кіану Рівза, який їсть сендвіч. А в підручнику з географії для шостого класу розмістили карту з комп'ютерної гри The Elder Scrolls V Skyrim.

LIGA.Life з’ясовувала, як в Україні створюють підручники, хто відповідальний за помилки та скільки грошей отримують автори. 

Хто і як створює підручники

Гендиректор видавництва "Ранок" Віктор Круглов стверджує: основною рушійною силою у створенні підручника є видавництва. Вони підбирають колектив авторів, дбають про якість книги, її візуальне оформлення, методичну підтримку вчителів. 

З одного предмету може бути кілька підручників. Який обрати – вирішують школи. Щоб пройти на етап вибору вчителів, підручники повинні пропустити експерти. 

"Минулого року, наприклад, під час конкурсу підручників для 3-го класу експертизу підручників робили кілька людей (3-5) невідомої кваліфікації. Бо імена експертів були засекречені навіть після оголошення результатів експертизи. Анонімність, як відомо, породжує безкарність. Дві експертизи були написані як під копірку, але з різними висновками", – розповідає Круглов.

За його словами, Національна освітня асоціація разом з освітньою спільнотою довго вимагає відкрити інформацію про експертів, не порушуючи принципу конфіденційності під час проведення конкурсного відбору підручників.

За даними МОН, конкурс має два етапи. На першому проводять науково-методичну, психолого-педагогічну та антидискримінаційну експертизи, а також перевіряють майнові права на використання підручника. На цьому етапі можуть відхилити частину запропонованих книг.

Заступник головного редактора видавництва "Підручники і посібники" Сергій Гап’юк каже, що темп створення підручника шалений, автори працюють практично безперервно, що суттєво впливає на його якість.

Розповідає, що на створення проєкту підручника йде близько трьох місяців. Хоча у цьому році МОН виділило видавництвам та авторам менше як два місяці від часу оголошення конкурсу до кінцевого терміну подачі проєктів.

Щоб Міносвіти провело експертизу підручника, який подається на конкурс, видавці мають заплатити понад 40 000 гривень за підручник у двох частинах. А гарантій, що підручник отримає гриф МОН і буде надрукований, немає.

На питання, як до підручників потрапляє ненаукова інформація, експерти пояснюють, що виною всьому міг бути… швидкий темп і відсутність у процедурі етапу апробації, тобто попереднього випробування на практиці.

Заступник головного редактора видавництва "Підручників та посібників" пояснює етапність створення підручника. Щоб авторський рукопис став якісним підручником, у видавництвах проводять процедури першого вичитування, вичитування фахового редактора, літературного вичитування та вичитування і затвердження головним редактором. 

Щоб МОН дало свій гриф, підручник близько місяця досліджують експерти. Перед друком переглядають профільні методисти ІМЗО. 

"Усі ці етапи, покликані покращити якість підручників, передбачають постійне його редагування та внесення змін в уже зверстану структуру книги. Це технічно забирає багато часу і створює непередбачувані передумови появи огріхів", – переконує Гап’юк. 

Каже, на останньому етапі часом треба скоротити кількість сторінок через санітарно-гігієнічні норми чи зауваження профільного методиста. Цей етап – ще одне повне, але швидке вичитування й редагування підручника, оскільки треба встигнути надрукувати його та розвезти до шкіл до 1 вересня.

Поспіх виникає через те, що багато підручників переписують повністю. Наприклад, під програми Нової української школи. Для початкових класів їх дві. Для середньої школи, за новим держстандартом, планують зробити одну навчальну програму та кілька модельних, за якими мають підготувати кілька видів підручників.

Скільки держава платить за підручники

Гендиректор "Ранку" Віктор Круглов наголошує: проблем у створенні підручників кілька – короткі строки, занизька ціна, відсутність апробації перед використанням та не зовсім прозорі конкурси.

"Сьогодні ціна підручника покриває тільки поліграфію з папером та менша за ціну морозива у Макдональдсі. Важко вмовити авторські колективи писати навчальні книги через низькі гонорари. Це більше волонтерство", – каже видавець.

Таку ціну розраховує Мінфін та закладає у бюджет. Проте, за словами видавців, 45 гривень – це максимальна ціна за одну частину підручника. На торгах ціну ще намагаються "збити".

Представник Видавництва "Підручники і посібники" Сергій Гап’юк додає, що на оплату праці всього авторського колективу МОН виділяє, залежно від обсягу навчальної книги, орієнтовно від 80 до 130 тисяч гривень. 

"За таких обставин є проблеми з появою нових авторських колективів та відтак новаторських ідей та стартапів при написанні підручника для учнів. Авторам вигідніше займатися комерційними проєктами чи репетиторством. Там все чіткіше, вони не затиснуті у чинні програми, можуть впроваджувати інновації, розвивати власну методику і думати, як найефективніше навчати", – каже Гап’юк.

Круглов додає, що у європейських країнах процес створення підручника набагато якісніший, ніж в Україні. 

"Ми є членом EEPG (European Education Publishing Group), тому багато спілкуємося з європейськими видавцями підручників. В Європі є конкуренція за учня. Держава зазвичай виділяє гроші на школу залежно від кількості учнів. 

Це впливає і на якість підручника (другий раз можуть і не замовити, якщо негаразди у книзі або можуть вимагати заміни книги). Це виключає можливу корупцію. Тобто кілька чиновників на всю країну не визначають, за якою ціною чи в кого буде закупівля", – пояснює Круглов.

За його словами, при такому підході видавництва  конкурують за якість, новизну, цікаве оформлення та наповнення, а ще – проводять зустрічі педагогів з авторами і навчають викладати предмет за підручником. 

Експерт додає, що ціна підручника за кордоном – 15-25 євро й більша частина цієї суми йде сама на оплату праці авторів (в Україні більша частина грошей йде на оплату послуг поліграфії та вартості паперу). Й інституції Міносвіти європейських країн займаються зміною навчальних програм, контролем якості освіти та плануванням освітніх потреб на перспективу.

Яким має бути ідеальний підручник 

Видавці наголошують: сучасні підручники повинні бути з цифровим додатком та методичною підтримкою від видавництва. 

"Видавництво повинно допомагати впровадженню книги у навчальний процес. А для цього потрібні апробація, організація спілкування авторів з вчителями, видання додаткової методичної підтримки, проведення навчальних семінарів для педагогів", – каже Круглов.

З ним погоджується Гап’юк: "Щоб створити хороший підручник, треба вкладати в автора, який буде горіти своїм ділом, і в IT-технології, щоб книга була інноваційною. Було б добре, якби підручник був і посібником – у ньому можна було б писати й малювати. Дітям зручно і цікаво. Але ми не можемо собі дозволити щороку друкувати книги. За санітарними нормами – лише кожні 5 років. За цей час багато чого змінюється.

Видавці сходяться на тому, що останнє слово за вибором підручника має бути саме за вчителями, а не за МОН – педагоги мають його апробовувати, обирати, який для них кращий.

Гап’юк пояснює, що нині достатньо хороший підручник може не пройти конкурсний відбір, через високий прохідний бар’єр та не сформованість пулу експертів, котрих кожен рік відбирають безпосередньо перед проведенням експертизи, чим наражають підручники на суб'єктивні оцінки. 

Що кажуть чиновники

З проханням про коментар, зокрема про те, хто входить до експертної групи, Liga.Life звернулася до Інституту модернізації змісту освіти, який проводить конкурс підручників.

За даними відомства, до кола експертів входять фахівці з навчального предмета (науковці, методисти, вчителі), а також психологи, дизайнери та фахівці з антидискримінаційної експертизи. Вони мають змогу порівнювати всі підручники, які подають на конкурс, але експертизу проводять лише кількох.

"Кожен експерт є фахівцем своєї галузі і самостійно обирає способи перевірки інформації, яка подається у підручнику. У своїх експертних висновках вони спираються на критерії, визначені МОН від 31.10.2018 №1183. Відповідно до цих критеріїв експерти виставляють бали. Для того, щоб підручник потрапив до другого етапу конкурсу, він має набрати певну суму балів", – йдеться у відповіді на запит.

Зазначається, що на другому етапі підручники обирають вчителі, після чого Конкурсна комісія визначає, які з них можуть бути рекомендованими до видання. І вже місля цього Міністерство освіти вирішує, чи буде воно повністю або частково фінансувати друк підручників.

В ІМЗО пояснюють, що до вартості підручника, крім оплати за поліграфію та папір, також входить плата за роботу авторів та колективу видавництва.

Серед проблем з помилками у підручниках, у відомстві вважають швидкий темп втілення у життя ідеї нової української школи.

Крім того в ІМЗО наголосили, що часто "бувають випадки суб'єктивного, нефахового підходу до оцінки змісту підручників.

Додають: аналіз помилок, виявлених у підручниках та їх кількість, показав, що вони не мають суттєвого впливу на науковість, структуру і методологію змісту підручників. Тож довіряють фаховості вчителів, які скорегують інформацію під час роботи.

У МОН же, після тижневого скандалу через поради про лікування содою у підручнику з хімії та відповіді ЗМІ від Міносвіти про те, що "звичайна сода має цілющі властивості",  пообіцяли кардинально змінити підходи до відбору шкільних підручників. 

Зокрема, заявили, що проаналізували ситуацію і зрозуміли, що причин проблем кілька. Вони ж такі ж, як Liga.Life озвучили керівники видавництв – обмежений час на підготовку матеріалів у авторів, відсутність практичної перевірки та погане ознайомлення з повною версією підручника у текстовому вигляді, що нібито ускладнює його детальний аналіз.

Також у міністерстві поскаржилися на "недобросовісні видавництва, які економлять на фахових редакторах і, користуючись ситуацією терміновості, допускають до видання неякісно вичитані підручники". 

"Тому МОН пропонуватиме підвищити рівень відповідальності видавництв щодо якісної підготовки підручників за кошти державного бюджету", – заявили у Міністерстві та додали, що вже доручили профільним науковим установам опрацювати потенційну зміну процедури підручників під час конкурсного відбору.