Вестерн, експериментальне кіно й невдала драма: ролі Боба Ділана в кіно

Боб Ділан — відомий американський співак, який досягнув найбільших висот у різноманітних формах мистецтва. Він є одним із найбільш комерційно успішних музикантів усіх часів. В його скарбниці нагород — дванадцять премій "Ґреммі", один "Оскар", "Золотий глобус". Крім того, його ввели до Зали слави рок-н-ролу, відзначили "Пулітцерівською премією" "за визначний вплив на популярну музику й американську культуру". А у 2016 році Ділан отримав Нобелівську премію з літератури за "створення нових поетичних виражень в американській пісенній традиції".

Зараз в українських кінотеатрах виходить у прокат художній фільм "Боб Ділан: Цілковитий незнайомець". Це байопік про виконавця, у якому головну роль виконав Тімоті Шаламе.

Про Боба Ділана вже неодноразово знімали кіно. Але й сам співак знімався у художніх стрічках, хоча його фільмографія не така насичена, як пісенна творчість. LIGA.Life згадує найяскравіші художні стрічки, в яких грав Боб Ділан.

Пет Ґерретт і Біллі Кід (1973)

"Пет Ґерретт і Біллі Кід" — це вестерн 1973 року режисера Сема Пекінпа. Головні ролі виконали Джеймс Коберн та Кріс Крістоферсон.

Події фільму розгортаються на Дикому Заході. Історія розповідає про старого Пета Ґерретта (Коберн), якого найняла група заможних осіб із Нью-Мексико, щоб вбити його старого друга Біллі Кіда (Крістоферсон). Боб Ділан у цьому фільмі виконав другорядну роль, зігравши Аліаса, який допомагає Біллі Кіду. У музиканта небагато екранного часу. Втім, його сцена — одна з найяскравіших у фільмі.

Крім того, щоб зіграти, Ділан також написав музику до фільму. В саундтрек увійшла й пісня Knockin' on Heaven's Door — одна з найвідоміших композицій музиканта.

На жаль, сам фільм стикнувся з виробничими проблемами. Через погані стосунки режисера Сема Пекінпа з продюсерами його відсторонили від виробництва. В результаті режисерську версію стрічки скоротили зі 124 до 106 хвилин. Продюсерський варіант глядачі не оцінили й розкритикували. Лише у 1988 році, коли кіностудія MGM випустила режисерську версію "Пета Ґерретта і Біллі Кіда", глядачі заново відкрили для себе цю стрічку й вона стала визнаною класикою у світі вестернів.

Ренальдо і Клара (1978)

"Ренальдо і Клара" — це стрічка, режисером якої виступив Боб Ділан. Він також зіграв головну роль разом із Сарою Ділан і Джоан Баез. Стрічка поєднує у собі реальні концертні кадри з виступів артиста, документальні інтерв’ю та художні вигадані сцени, що відображають тексти пісень і життя Ділана.

Професійними акторами у цьому фільмі є лише Сем Шепард, Гаррі Дін Стентон, Гелена Калліаніотес і Роні Блеклі.

"Ренальдо і Клара" знято під час концертного туру Боба Ділана The Rolling Thunder Revue у 1975 році. Мета туру полягала в тому, щоб дозволити Ділану, який був відомим вже на той час виконавцем, грати в менших аудиторіях у невеликих містах, де він міг би ближче спілкуватися зі своєю публікою.

У фільмі зʼявляється також багато інших музикантів із найближчого оточення Ділана. Оригінальний фільм має хронометраж чотири години. Він був у прокаті декілька тижнів. Але глядачі не оцінили цей перформанс. І через невеликий проміжок часу стрічку зняли з прокату. Пізніше, у 1978 році, Ділан дозволив розповсюдити двогодинну версію фільму. Скорочена версія більше зосереджувалася на записах концерту та відкинула багато драматичних художніх сцен.

Вогняні серця (1987)

"Вогняні серця" — американська музична драма 1987 року від режисера Річарда Маркванда. Головні ролі у стрічці виконали Боб Ділан, Фіона та Руперт Еверетт.

Стрічка розповідає про рок-зірку (Ділан), яка втратила популярність, а його юна кохана покинула його заради зірки синті-попу.

У кінці 1970-х і на початку 1980-х років Боб Ділан відчужив багатьох своїх шанувальників, випустивши серію альбомів із християнською тематикою, наповнених любов’ю до Ісуса. Цей період часто називають його "ерою госпелу". Переродження Ділана як християнина стало початком спаду в його кар'єрі: його зазвичай виразний стиль потонув у специфічному звучанні 1980-х. До 1987 року Ділан уже відчував себе реліктом минулого. Все це й спонукало Ділана знятись у "Вогняних серцях".

У прокаті стрічка не показала великих успіхів. Глядачі розкритикували фільм як нецікавий та безсенсовний. Через погане сприйняття він вийшов у дуже обмеженій кількості кінотеатрів. У США національного прокату взагалі не було. І його одразу випустили на касетах.

На жаль, "Вогняні серця" також вважають фільмом, який "убив Річарда Маркванда". Режисера, який колись зняв "Повернення джедая". Він помер від інсульту того ж року, коли його стрічку випустили в прокат.

Утім, у фільмі є визначний епізод, коли Ділан іронічно вимовляє фразу: "Гадаю, я ніколи не був із тих рок-н-рольних співаків, які могли б отримати Нобелівську премію". У 2016 році він отримає Нобелівську премію з літератури.

Шоу століття (2003)

"Шоу століття" — це драматичний фільм режисера Ларрі Чарльза. Сценарій стрічки написали Ларрі Чарльз і Боб Ділан, який підписав себе псевдонімом Сергій Петров. Крім Ділана у стрічці знялись такі відомі виконавці, як Джон Гудмен, Джефф Бріджес, Пенелопа Крус, Вел Кілмер, Мікі Рурк, Кріс Пенн, Крістіан Слейтер і багато інших.

Події стрічки відбуваються в антиутопічній Америці недалекого майбутнього, де править диктатор.

Боб Ділан грає легендарного рок-музиканта Джека Фейта, якого цинічні промоутери розваг випускають з в'язниці під заставу, щоб він виступив з благодійним концертом для... Америки. Фільм охоплює безліч тем: від марності політики та плутанини, викликаної невиразними урядовими змовами, до хаосу, створеного як анархією, так і тоталітаризмом у стилі "1984". Картина також розмірковує над життям, мріями та місцем Бога у світі. З плином хронометражу все це стає тільки більш хаотичним.

"Шоу століття" мало спочатку бути телевізійним шоу для HBO. Але проєкт трансформувався у драматичний фільм, який було знято за фінансової допомоги BBC, а дистрибʼютором виступила компанія Sony Pictures Classics. Багато зіркових акторів грали за символічну плату, щоб тільки побути в кадрі з Бобом Діланом.

Після релізу стрічка отримала здебільшого негативні відгуки. Глядачі називали фільм незрозумілим й заплутаним. Сам режисер Ларрі Чарльз казав, що хотів зняти стрічку, яка б нагадувала пісні Боба Ділана — була багатошаровою, сюрреалістичною й водночас важкою для розгадування, як головоломка.