Від мальописів до коміксів. Як розвивається українська індустрія мальованих історій

Які асоціації виникають у більшості після слова "комікс"? Здебільшого, це про американські видання, які ще кілька років тому були на піку популярності завдяки фільмам студій-гігантів Marvel, DC Comics – історії про Супермена, Диво-жінку, Залізну людину, Месників, Аквамена тощо. Або принаймні знамениті японські історії, взяти того ж "Привида у броні" (2017, голлівудська стрічка) за однойменною мангою Масамуро Сіро. Навіть в Україні бокс-офіс цих фільмів мав непогану касу, а отже, й споживацьку аудиторію. Втім, українська історія мальописів має дещо інший початок і акценти.

Ще у 1921 у Львові у видавництві "Світ дитини" вийшла друком книга "Чорнокнижник з Чорногори". Віршована поема, написана Ярославом Вільшенком, справжнє ім'я якого — Антін Лотоцький. У книзі 72 сторінки, ілюстрації до кожної з яких виконав Антін Манастирський. Здебільшого на картинках зображено саме те, про що йдеться у тексті на цій же сторінці. За твердженням Бібліотеки українського мистецтва, "Чорнокнижника з Чорногори" можна вважати першим українським коміксом, адже форма як для коміксу не класична, але суть зберігається, пише Вікіпедія. Тож, українська історія друку мальописів вже подолала поважний віковий рубіж.

Завдяки тому, що з українського ринку останніми роками зникли російські видавництва – українське друковане слово буквально розквітло. В коміксах теж.

До ХІІ Книжкового Арсеналу LIGA.Life поспілкувалася з кількома видавцями, зокрема й одним іноземним, щоб дізнатися їхню точку зору щодо сучасного стану розвитку мальописів, хто їхня аудиторія і чи вдається на цьому заробляти.

Українські комікси – мальописи

Руслана Коропецька, головна редакторка видавництва UA Comix, зауважує, що щороку з’являється кілька нових видавництв коміксів, мальописів, манґи. Це вже не вважається тінейджерським форматом, і набагато більше книжкових видавництв вводять у свої видавничі портфелі мальовані історії.

Перш за все слід чітко розрізняти індустрію книжкову і мальованих історій, додає вона. Хибним є твердження, що комікси – це жанр літератури, і розглядати їх крізь книжкову призму. Тут існує окрема видова і жанрова система, окремий ринок і відповідно – свої специфічні правила, що не корелюються із принципами роботи книжкових видавництв.

Друге, що дуже міцно вкоренилося у масовій свідомості, – теза про "молоду індустрію". Цю думку часто озвучують і дослідники, і, на жаль, самі видавці. Донедавна вважалося, що перший український мальопис створено у 1919.

"Зараз ми знайшли більш ранні роботи – і 1905 року, і навіть кінця ХІХ ст. Причому, з різною динамікою, це був абсолютно безперервний процес упродовж більш ніж століття. Звісно, ми не можемо порівнювати обсяги видань 2022-го і, наприклад, 80-х за кількістю назв. Як мінімум тому, що зараз у нас на ринку дуже багато видавництв, що спеціалізуються виключно на перекладах, і це становить левову частку від загального обсягу видань, чого не могло існувати як мінімум до здобуття незалежності".

Також слід чітко вирізняти мальописи як українське позначення мальованої історії. Це загальноприйнята практика в світі, і практично кожна країна має свій відповідник – комікс, манґа, банд десіне, фуметті тощо. В нас є проблема називання мальопису коміксом, не в останню чергу через меншовартість, набуту внаслідок радянської окупації, говорить Руслана Коропецька.

"Всі ці речі спонукали нас кілька років тому почати роботу над науково-популярним мальописом "Український мальопис: (не)розказана історія", де будемо говорити про історію галузі в Україні, знакові імена авторів і видавців, український мальопис у світовому контексті і, звісно, актуальні проблеми. Реліз заплановано на кінець поточного року", – повідомила редакторка.

Ірина Олешко, видавництво "Наша ідеа", погоджується з висновками: індустрія ще досі розвивається.

"Бо ми ще ламаємо думку читачів, що це тільки для дітей або для тих, хто не любить читати. Цікавість, звісно, зростає, і в деяких напрямках дуже стрімко, але все одно ми ще далекі від ідеальної ситуації. Тому що все ще не так багато видавців випускають комікси, основних – можна порахувати на пальцях".

Не всі видавці чесні зі споживачем. Деякі й "мухлюють". Партнер видавництва "Наша ідеа" француз Грегорі Перон підмічає: разом із появою легальних "аніме-шопів" існують деякі мережі, які розвиваються шляхом продажу піратської манги (російською!). В свою чергу є спеціалізовані мережі, такі як World of Comics, із кваліфікованою командою та магазинами, які особливо орієнтовані на шанувальників коміксів. Це покращить продаж, а отже, і пропозицію в короткостроковій перспективі.

Ціна питання

Редактор видавництва "ТУТ" Роман Крижанівський надає розрахунки: навіть якщо брати готову ідею у перекладі – то все одно буде недешево. Так, створення українського коміксу/мальопису – сторінка розробки доходить до 5000 грн і більше. Комікс на 40 сторінок – це понад 200 000 грн витрат на сам продакшн. Окремо йде друк, його ціна постійно зростає.

"Як логістичні питання, курс валют і також обставини трагічні – як ось… знищення однієї з трьох найбільших друкарень України. Наклади зараз становлять від 200-300 до 1000 примірників. Найбільші наклади в нас були 2000 примірників і один раз 30 000 примірників. Але це було раніше. Коли мова йде про ліцензії – видання у перекладі, то це дещо швидше і дешевше трішки у порівнянні зі створенням з нуля. Бо часозатрати на один комікс/мальопис від 6 до 24 місяців", – каже Крижанівський.

Руслана Коропецька додає: друк мальописів – це, швидше, хобі, аніж великий бізнес. Видати свій мальопис – дорожче. Бо сюди закладають витрати на роботу сценариста, художника, літерника, почасти колориста, верстальника, редактора, коректора, друк і промоцію. Друк теж обходиться дорожче – через кольори, площу задруку і дорожчий папір, якщо порівнювати із текстовими книгами.

Ірина Олешко зауважує, мовляв, мальописи – це швидше про мистецтво як таке, тож це не про гроші. Звісно, такий товар не кожному по кишені. Але є ті покупці, які люблять комікси і розуміють їх цінність.

"Є фінансові можливості покупця, які ми особисто враховуємо, намагаючись тримати невелику ціну за рахунок тих коміксів, які ми продаємо краще і більше, бо ми так ніколи не зламаємо стереотипи, нам дуже хочеться, щоб книга від "Нашої ідеї" була доступною, але не коштом якості", – підсумовує Олешко.

Грегорі Перон доповнює, що робити комікси вигідно, але це точно не ельдорадо.

"Наші тиражі від 2000 до 7000 залежно від серії, наші продажі іноді можуть відбуватися протягом кількох років".

Ліцензії

Чимало легальних українських видавництв сумлінні у питанні дотримання авторських прав. З розкрученою ідеєю легше співпрацювати і можна швидше отримати зиск.

"Якщо брати вже готовий комікс і ліцензію, то з одного боку дешевше і простіше взяти готовий український комікс, аніж придбати ліцензію. Але в ліцензії є вже певний плюс у впізнаваності серії, персонажів і відповідно швидшому продажу. Особливо, коли є наявність екранізацій. Коли йде мова про авторські проєкти, то звісно – цей шлях важче торувати. Попри це, більшість наших видань – окрім кількох – це оригінальні видання", – говорить Крижанівський із видавництва "ТУТ".

Руслана Коропецька з UA Comix вважає, що в Україні дуже добре працює авторське право, "краще, ніж може здатися на перший погляд". Звісно, існує піратство і десятки прикладів порушень, досі є таке поняття, як контрафакт, але проти навіть попереднього десятиліття, ситуація доволі оптимістична.

Водночас Грегорі Перон із "Наша ідеа" говорить, що авторські права в Україні часто ігноруються. Багато людей діють безкарно і крадуть роботи авторів. Питання зрушило з мертвої точки на законодавчому рівні, але не у практичній площині.

"Ми на своєму рівні отримали хороші результати з "аніме-магазинами", але цього явно недостатньо", – зауважив видавець.

Тематика і хто читає

Тут різноманітна читацька аудиторія, однак вік читача визначити важко. Руслана Коропецька з UА Comix каже: її видавництво не зачіпає цільову аудиторію манґи і майже не видає мальованих історій для дітей. Їх основні читачі – дорослі, бо друкують дорослі історії. Роман Крижанівський із "ТУТ" нагадує, що тепер змінився підхід, що "комікси лише для дітей чи підлітків". Тому їхня основна цільова аудиторія – 12-40 років.

Грегорі Перон та Ірина Олешко з "Наша ідеа" теж говорять про еклектику вікових категорій читачів, але якби їм довелося намалювати портрет, то це була б молода людина від 20 до 30 років, чоловіки чи жінки, які цікавляться новими технологіями та живуть у свій час.

"Грегорі описав дорослого читача, але...ми вже маємо свою фан-базу юних читачів, які з нами від початку. Вони обожнюють комікси, мають улюблених героїв, і я хочу подякувати батькам, що купують саме ті книжечки, які обирають їхні діти. Дуже багато дітей почали читати конкретно з коміксів. А ще наші юні читачі дуже люблять гумор!" – зазначає Ірина.

Щодо тематик виданих творів – тут видавці одностайні: друкують різні жанри – від фентезі до трилерів.

"З дитячого йдуть дуже добре гумористичні серії, серед дорослого — жахи та фентезі", – каже Ірина Олешко.

Руслана Коропецька навпаки ратує за мальописи про історію сучасної України.

"Очевидно, що в Україні з початком повномасштабного вторгнення найактуальніша тема – війна. Тільки у нашому видавництві вийшло більше 40 історій про війну за останні 2 роки. І вони цікаві не лише внутрішній аудиторії, це історії, що читають за кордоном, з якими ми презентувалися в багатьох країнах світу, і які є одним із ключів комунікації із закордонним читачем".

Попри живу й активну індустрію друку мальописів, не варто забувати, що вона розвивається у країні, де точиться чи не найзапекліша війна ХХІ ст, а отже, війна позначає і головні виклики для галузі. Найжахливіші з яких руйнування та смерть, як у випадку з однією з найбільших друкарень України "Фактор-Друк", яка зазнала прямого ураження внаслідок російського обстрілу Харкова 24 травня. Тоді загинули семеро працівників, ще 21 отримали поранення. Виробничі приміщення друкарні вигоріли вщент, попередні збитки – 6 000 000 євро.

Є ще й ризик мобілізації. У видавництві "ТУТ" кажуть, що багато художників мобілізовані або перейшли у інші сфери, це позначається і на ціноутворенні продукту.

"... ціноутворення авторських проєктів все одно повинне рахуватися з ціною на ринку. А звісно, що ліцензійні проєкти дешевші. Обʼєктивно мали б коштувати на рівні з європейськими в 30 євро. А в нас зараз найдорожчий комікс – 550 грн. Решта коштують менше".

В UA Comix левова частка команди перебуває в ЗСУ, а більшість тих, хто залишився, займається активним волонтерством. Також Руслана Коропецька говорить і про інші виклики – химерна прив’язаність до книжкової індустрії, меншовартість проти світових ринків і дуже умовна професійна етика з ігноруванням відверто шкідливих речей.

"Хоча, останній пункт стосується не тільки комікс-індустрії, а й загалом кореляції діяльності бізнесу із громадянською відповідальністю. Інститут репутації має працювати значно ефективніше, як мінімум там, де питання стосується скасування всього дотичного до Росії, відмови співпраці з компаніями, що мають російський слід, бо інакше виходить, що, підтримуючи гривнею сумнівну компанію, українці підтримують її існування в нашому культурному просторі", – вважає головна редакторка.

З невійськових ризиків дошкуляє піратство. У "Наша ідеа" говорять: майже всі маркетплейси продають неліцензійну мангу, часто російською. Зокрема, маркетплейси Rozetka й "Алло", наприклад, дозволяють продавцям використовувати їхні майданчики для розповсюдження піратської продукції, і це дуже заважає розвитку ринку, зауважила Олешко.

Є складності і суто економічного та організаційного характеру. Деякі видавці анонсують серії, які ніколи не будуть опубліковані повністю, інші не розуміють профілю читачів чи способу "споживання" своїх серій (скоріше манги), тому можна очікувати провалів і розчарувань читачів, вважає Грегорі Перон.

"Україна має хорошу базу талановитих авторів, які намагаються публікувати свої роботи в дещо анархічній манері та іноді з людьми, які більш професіонали в позерстві, ніж справжні видавці, це прикро. Однак я залишаюся впевненим, що все ще знайде певний баланс і що ми також можемо мати здоровий і процвітаючий ринок", – говорить французький підприємець.

Анастасія Ярмоленко для LIGA.Life