Любі читачі та ще любіші читачки! Вітаю вас із новим, передвеликоднім випуском нашої мовно-дорадчої рубрики. Квітень добігає кінця, майже всюди розтанув сніг, у жилах нуртує весняна кров, усім хочеться нових досвідів — і то не нудних і нізчимних, а екстремальних і дахозривних. Так?

Тому сьогоднішній випуск я після довгих роздумів вирішив присвятити наголосам у словах. Тема ця, як то кажуть, складна, цікава й невдячна.

Складна — бо рухомий наголос узагалі непроста мовна особливість. Ті мови, яким пощастило його мати, ставлять перед усіма новонаверненими по додатковому бар’єру: хай як добре ти вимовляєш звуки й розумієш контекст, а спробуй-но не там поставити наголос у звичному слові – й тебе миттю розкусять. Тому полякам і чехам ніколи не зрозуміти наших бід: у них наголос фіксований, однаковий і незмінний.

Цікава — бо правила розміщення наголосів багато чого можуть розповісти про шлях слів до їхньої сучасної подоби тим, хто цікавиться етимологією, запозиченнями й історичними звукозмінами.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку
Вже передплатили?
українська моваправописпро що мова