Пояснення

Наукою по ковіду | Головний біль, проблеми зі сном, нюхом, увагою після ковіду: пояснює і радить неврологиня

16 хвилин
Головний біль, проблеми зі сном, нюхом, увагою після ковіду: пояснює і радить неврологиня - Фото
Олександра Щебет, фото з її Фейсбуку
03.06.2021, 07:00

Неврологиня, директорка медичного центру R+ Medical Network Олександра Щебет – про постковідні симптоми та як їх позбутися.

Розповсюджені симптоми, які псують життя людям після того, як вони перехворіли ковідом – головний біль, проблеми зі сном, втома, відчуття туману в мозку, порушення нюху та смаку. Їх і розбираємо разом з неврологинею Олександрою Щебет, яка радить, що можна зробити самостійно, а коли вже слід звертатися до лікаря.

Розмову також можна прослухати в аудіоверсії:

Google Podcasts

Apple Podcasts

Spotify

TuneIn

Deezer

Що таке постковід

- Що відбувається з нашим організмом, коли вірусу у ньому більше немає?

Коли організм поборов вірус, він має вийти з якимись хорошими для себе наслідками. Відбувається те, що медики називають реконвалесценцією, тобто період одужання. Його теж супроводжують певні фізіологічні реакції, які є нормальними. Часто вони у постковіді можуть лякати.

- А що саме може лякати? 

- Підвищений рівень втоми, відчуття нестачі сну, небажання щось активно робити, зниження фізактивності. Можливо, зниження апетиту або навпаки – його посилення. 

Кожен організм справляється з одужанням по-своєму. І ці моменти можуть бути незвичними та лякати.

- Як маємо зрозуміти, що в нас саме постковід?

- Немає одностайних доказів, що це саме після ковіду. Єдине, на що можемо спиратися, – що у вас був підтверджений тест на ковід і ви перехворіли або в легкій формі, або безсимптомно, або була імовірність, що ви хворіли важко та з реанімаційними заходами. Кореляції немає. Симптоми, які люди помічають у постковіді, можуть відчувати і люди, які не хворіли на COVID-19.

- Це саме через вплив пандемії на нас?

- Так. Це наслідок того, що фонова тривога та рівень відчуття небезпеки надто зросли у всьому світі. Ці симптоми можуть спостерігатися у людей, які, наприклад, доглядали за тим, хто хворів на ковід. 

- Давайте трішечки розберемо симптоми постковіду. Яка різниця між втомою, коли ми з роботи приходимо, і втомою після COVID-19?

- За будь-яких симптомів ми повинні оцінювати, наскільки вони впливають на якість нашого життя. 

Рівень витримування втоми для кожного свій. 

Хтось може розвантажити трактор і не почуватися втомленим. А хтось працює розумово і надвечір почувається так, що вже нічого не хоче. Тут треба диференціювати людині самостійно. 

Якщо ви розумієте, що перехворіли, але за тиждень, другий, третій не можете повернутися до стану, який був до ковіду, і це сильно псує вам якість життя, ви не можете повернутися до роботи, фізактивності, до якої звикли, чи не так активно контактуєте з рідними і близькими, як було до – це привід звернутися до лікаря. 

Погіршення сну після ковіду

- Окрім втоми, ви називали питання сну.

- Це може бути погіршення засинання, неспокійний, короткий сон,  відчуття того, що сон не задовільняє вас повністю – ви почуваєтеся втомленими і розбитими.

Сон погіршується не внаслідок прямої дії вірусу. Хоча є теорія, що сама гіпоксія, яку спричиняє COVID-19 (нестача кисню в організмі) може погіршувати сон. Чітко встановленого зв’язку немає.

Більшість схиляються до того, що порушення сну – це наслідок психологічного розладу, психологічного дискомфорту.

- І як собі з цим давати раду? У яких випадках людина може сама впоратись, а коли треба йти до лікаря?

- Якщо порушення сну у вас тривають досить довго і переходять у хронічне безсоння (а хроніка – це все, що триває більше трьох місяців). А якщо це вам дошкуляє місяць-півтора, це привід звернутися і раніше.

Сон – надважливий для нервової системи. Організм відновлюється лише уві сні. Якщо сон порушується, це посилює тривогу. Тривога посилює порушення сну. І формується порочне коло, його часто можна розірвати лише медикаментозно.

Але ми завжди починаємо з немедикаментозних засобів. Тому ви спробуйте стандартні рекомендації для відновлення сну:

  • легку фізичну активність, прогулянки перед сном;

  • не наїдатися перед сном, не їсти стейк чи смажену картопельку хоча б за дві години до сну;

  • дати організму можливість підготуватися до сну;

  • відкладати всі гаджети, вимикати телевізор за 1,5-2 години до сну, бо блакитне світло гаджетів збуджує нервову систему та мозок;

  • пам’ятати, що спальня – місце лише для сну, а ліжко – лише для сну і сексу, не потрібно туди тягти роботу, якщо працюєте з дому.

Гігієна сну має бути. Якщо ці речі протягом декількох тижнів не дають значного ефекту, краще звертатися до лікаря.

Можете до сімейного лікаря, терапевта, якому довіряєте, у них теж є методики, медикаментозний арсенал, який допоможе вгамувати порушення сну. Або до невролога. 

"Туман у мозку"

- Окрім порушення сну і втоми, наука свідчить про "мозковий туман". Про нього найчастіше чую від знайомих, які перехворіли на COVID-19. Що вони не можуть сконцентруватися, запам’ятати навіть звичайні речі, мають апатію до роботи, не хочуть вставати...

- Мозковий туман не є специфічним для ковіду. Ми цей термін знали і раніше, він просто не був таким тиражованим. Симптоми, які за ним ховаються, не є притаманними для COVID-19. 

Хтось описує це як "вата в голові", хтось – як важкість в голові. Хтось не може зібрати себе докупи, сконцентруватися, випадає пам’ять. 

Це не діагноз, не медичний термін, а описовий. Що під ним криється, потрібно досліджувати у кожному конкретному випадку. Це може бути як якась органічна проблема, пов’язана з порушенням гормонального фону, роботою серцево-судинної системи, якісь дефіцити, вплив медикаментів, які ви приймали під час або після ковіду, так і функціональна – повертаємося до пункту № 1 – тривога та депресивні розлади. 

- Коли ми усвідомили, що є цей туман у голові, як ми можемо з цим впоратися самостійно? Чи потрібна хоча б базова консультація у лікаря?

- Якщо постковід проявляється якимись функціональними розладами, не органічними, коли немає суто неврологічного постковіду типу запальних уражень нервів, ішемічних або геморагічних інсультів, запальних захворювань нервової системи, а є лише порушення функцій, але всі аналізи у  нормі – ми починаємо завжди з немедикаментозної корекції. 

Це нормалізація свого режиму сну та відпочинку. 

Не треба від себе вимагати одразу бігти на роботу і виконувати все, що ви робили до. Треба трошки дати собі поблажку. У кожного є свій запас того, як швидко він може відновитися.

По-друге, адекватне харчування: повноцінне, насичене вітамінами та мінералами. Якщо десь є дефіцити, їх можна скоригувати за допомогою вітамінів, але не робіть цього самостійно. Це можна зробити за призначенням того ж терапевта чи сімейного лікаря.

По-третє, нормалізація емоційного стану. Якщо ви не пробували, саме час для медитації чи майднфулнес-терапії, фіксації на своєму стані тут і зараз. 

Не забігати думками наперед, що буде колись там, бо це тривога. Не звинувачувати себе у тому, що було.

Стикаюся у своїй практиці з тим, що деякі пацієнти звинувачують себе, що захворіли на ковід, бо погано береглися. І це потім призводить до депресивих станів. Не треба цього робити. 

Якщо відчуваєте, що не можете впоратися самостійно, звертайтеся до психотерапевта та беріть декілька сеансів немедикаментозної психотерапії. Когнітивно-поведінкова терапія класно працює у цьому випадку. Почніть з банальностей. Вони дають найкращий ефект.

Про головний біль після ковіду

- Як дати собі раду з головним болем і не зайти у стан, коли прийом знеболювальних стане звичною щоденною рутиною?

- Частота головного болю – гострого і хронічного – досить висока була і до ковіду. А під час пандемії зросла. Це пов’язано з тим, що ми більше сидимо вдома, менше рухаємося, відчуваємо той чи інший рівень стресу чи тривоги.

Але ті, хто ніколи не мав головного болю і захворів на ковід, часто скаржаться, що головний біль під час ковіду і після просто нестерпний. Погано знімається прийомом анальгетиків. І це порушує щоденне життя. 

Проблема для нас, неврологів, зараз у тому, що головний біль після ковіду часто хронізується. А хронічний біль не знімається звичайними знеболювальними. І виникає проблема. 

Людина має головний біль, йде в аптеку, просить пілюльки від головного болю. І починається самолікування впродовж тижня, двох, трьох. Тоді на хронічний головний біль нашаровується головний біль, спричинений надмірним вживанням ліків. А його лікувати – складне терапевтичне завдання, з якою не кожен невролог може впоратися. Це, загалом, як зняли з залежності людину. 

Тому не зловживайте знеболювальними. Якщо головний біль став майже щоденним, або настільки псує вам життя, що ви не можете їсти, спати, приходьте до невролога. Можливо, вам не потрібен медичний засіб, який можна купити без рецепта. Профілактичне лікування – це рецептурні препарати, але правильно підібрані.

- Чи варто терпіти головний біль? Наприклад, розумію, що не можна приймати анальгетики щодня, тому намагаюся всіляко відтягнути момент, коли потрібно прийняти таблетку.

- Терпіти головний біль не слід. Коли больовий синдром постійний, він впливає на всі інші органи та системи. Трошки по-іншому починає працювати серце, ендокринна система. 

Якщо біль нестерпний, а ви його намагаєтеся пригнічувати знеболювальними, можете маскувати картину чогось не дуже хорошого. Це рідкісні випадки, але так буває. 

Що раніше ви звернетеся, то більше шансів з цього легко вийти з мінімальними затратами – і фінансовими, і психологічними. Якщо затягуєте, самі себе доводите до хронізації, а вийти з неї – ще те завдання. 

- Якщо головний біль або слабкість спричинені тим, що нам бракувало кисню під час хвороби, як з цього стану виходити? Йти до лісу, на природу, на пробіжки виходити?

- З пробіжками обережно, і взагалі з фізичними навантаженнями. Поступово його треба повертати. Якщо не було в рутині – мінімальні розтяжки, прогулянки на свіжому повітрі. 

Після гіпоксії організм відновиться, і мозок відновиться, дайте йому час. Немає засобу, який досить швидко поверне вас на вихідний рівень. Це не відбувається за день чи тиждень.

Ви можете це прискорити, якщобільше гулятимете, менше сидітимете в задушливому приміщенні, адекватно харчуватиметеся, виключите за допомогою лікаря ендокринні проблеми, або той самий дефіцит заліза, який є постачальником кисню в організмі, десь допоможете вітамінками за допомогою лікаря. Але більше – ніяк.

- Коли багато ліків продається без рецепту, люди можуть набрати собі широкий діапазон пігулок, вітамінів. Наскільки безпечно пити вітаміни – С, Д, залізо – бо знайомі порадили?

- Самолікування і прихильність до лікування натуральними препаратами – біодобавками, вітамінами – має теж масштаби пандемії. Те, що допомогло вашій подрузі, сусіду, необов’язково допоможе вам. Усі люди і організми різні. 

Те, що ви називаєте натуральним, – БАДи, вітаміни – теж є хімічно виробленим. 

Найкращі натуральні вітаміни – харчування. А якщо вживаєте біодобавки, робіть це за призначенням лікаря. 

Ми стикаємося зараз із проблемою: люди почали вживати вітамін Д у ненормальних дозах – 10 000, 20 000 одиниць. Як наслідок, маємо купу гепатитів. Бо вітамін Д має гепатотоксичну дію на печінку. Як і вітамін А. Лікувати хронічний криптогенний гепатит – така собі історія. А цього зараз багато. 

Комбінують різноманітні БАДи – дивишся і не розумієш, як печінка це витримує: по 5, 10, 13 біодобавок. Жменями п’ють крохмаль, хоча все можна отримати з продуктів. 

Про проблеми з нюхом та смаком

- У соцмережах пишуть: "Зник нюх, отже, в мене ковід". Чому він зникає під час цієї хвороби і наскільки довго ми можемо відновлювати його після?

- Втрата нюху буває не тільки після ковіду, а після будь-якого вірусного захворювання або вірусних запальних захворювань ЛОР-органів. 

Одностайної причини, чому втрачається нюх під час ковіду, немає. Є теорія, що на слизовій оболонці носа він пошкоджує нейрони, які відповідають за функції нюху. Хтось говорить, що це системна дія цитонікового шторму. Точаться дискусії. У пулі інформації, який шукала, ніде не дають чітких термінів (коли відновиться нюх після COVID-19. – Ред.). 

Кажуть, якщо проблема з втратою нюху/смаку не відновлюється 2-3 місяці, це привід звертатися до лікаря, щоб шукати причину. 

У кожного ці функції відновлюються по-своєму, залежно від того, наскільки швидко відновлюються нейрони, які відповідають за нюх і смак. 

Чому нюх може не відновлюватися впродовж 2-3 місяців? Можуть бути ускладнення вірусної інфекції з боку ЛОР-органів після ковіду. Наприклад, синусити. Можливо, якісь поліпозні розростання, які до нього себе не проявляли, а на тлі вірусної інфекції проявилися. 

А, можливо, у людини досить повільно відновлюються нові нейронні зв’язки, тому потрібно дати більше часу. Є теорія, що ольфакторні (нюхові) тренування на відчуття ароматів дають хороший ефект. Інколи лікарі-ЛОРи додають назальні стероїди, які мають системну протизапальну дію. Але це тільки за призначенням лікаря, бо до них мають бути покази. Тобто є методики. Не чула такого, щоб нюх після COVID-19 зовсім не відновився. Просто комусь треба більше часу.

- Якщо коректно відновлювати нюх через тренування? Є легкі запахи на кшталт кави, а є – нашатир, який починаємо підносити до носа з надією, що "проб’є".

- Різкі запахи – нашатиру, спирту – не сприймаються через нюховий нерв, а через систему трійчастого, через больовий подразник. 

Якщо нюхатимете нашатир, нюх не відновите, можете тільки спалити слизову оболонку носа.

Є чотири основні смаки (називають ще п’ятий – глутамат натрію): кисле, солодке, солоне та гірке. Відповідно до цього підбираєте аромати. 

Рекомендують брати ефірні масла або природні речовини, які мають високу концентрацію ефірних масел. Наприклад, якщо це кисле, то лимонна цедра чи лимонна ефірна олія. Кориця, гвоздика, кава.

Важливо, щоб ви ці аромати знали і любили до того, як втратили відчуття нюху. Беремо баночки, які щільно закриваються, і закладаємо туди ці речовини. І щодня, впродовж 10хв, відкриваємо баночки і над кожною медитуємо, повільно вдихаючи. 

Не потрібно шумно втягувати, сунути ніс в банку. Інтенсивність ефірного масла не вплине на те, як швидко ви відчуєте цей аромат. Місяць-два тренувань, і лікарі-ЛОРи кажуть, що є класний ефект. Це те, що читала на європейських ресурсах.

- А як щодо смаку? Чому він може зникати?

- Так само, найімовірніше, бо однозначної теорії немає, через вплив запальних цитокінів на смакові сосочки. Досить рідко це буває, бо має бути надмірний вплив цитокінів. Це може бути за умов середнього і більш важкого перебігу. Коли якісь сосочки виключаються з процесу і ви можете сприймати лише гірке або солоне. Відновлення смаку залежить від того, як швидко відновлюються ваші смакові рецептори. 

- Тобто треба чекати?

- Так.

- А іншого способу, типу сьогодні готую собі торт, завтра – добре підсолену піцу? 

- Ні, може бути навіть спотворення смаку, коли ви добре посолите піцу, але відчуватимете її…  як сметану. Час – найкращий лікар в цьому випадку.

- А якщо смак настільки спотворений, що взагалі не хочеться їсти?

- Підібрати те, що можете їсти. Не буває так, що смак настільки спотворений, що ви взагалі нічого не можете їсти. 

Буває паросмія, спотворення нюху, коли будь-яка речовина викликає нудоту. Але це може бути пов’язане як з порушенням нюху, так і з тим, що в організмі ще щось відбувається з травною системою чи з дефіцитом вітамінів-мікроелементів.

Якщо сильно заважає, ви втрачаєте вагу, звертаєтеся до лікаря, який призначить певні препарати. А так – обираєте продукти, які можете їсти. Вони можуть змінюватися щодня. Це залежить від того, як швидко відновлюються ваші рецептори.

- Наскільки часто, коли пацієнт приходить до вас із постковідом – болить голова, наприклад, все виявляється набагато гірше, ніж проблема, з якою він прийшов?

- Досить часто.

У постковіді приходять зазвичай тоді, коли вже є хронічний стан, намагаються перечекати-перетерпіти, і знаходимо щось іще. 

Буває, що це збої в роботі гормональної системи, в обміні глюкози. Перевіряємо роботу серцево-судинної системи, чи немає там міокардитів. І дивимось, чи треба коригувати додатково. Наприклад, приводить проблема головного болю, а там насправді порушена робота серця чи травної системи.

- Часто буває, що до вас приводить син маму, жінка чоловіка, бо пацієнт не вважає це медичною проблемою та не хоче до лікаря?

- Дуже часто. Частіше приводять на прийом жінки чоловіків і мами синів. Бо жінки зазвичай більш тривожні і більш спостережливі. Часто буває, що діти приводять літніх батьків, які списують все на старість. 

Депресивні, тривожні розлади, хронічний біль не мають віку і стосунку до того, чоловік це чи жінка, мають ще хронічну проблему чи ні.

У нас люди звикли називати хворобою те, що можна побачити або поміряти. Зняв кардіограму, побачив: ага, аритмія. А якщо за аналізами і обстеженнями все нормально, а життя трошки паскудне, думаєш, що це лінь. 

Тому вчені у світі створили шкали, які допомагають визначити рівні тривоги, депресії чи інших психіатричних уже захворювань. І за допомогою хоча б цифрового зображення можемо довести пацієнту, що це уже не норма. 

Хто більше ризикує постковідом?

- Від постковіду більше страждають люди, котрі легко перехворіли вдома, чи він більш характерний для людей, які хворіли важче і були у лікарні?

- Немає такої чіткої кореляції. Ризики більші у тих, хто хворів важче, чисто фізіологічно. Бо там була і поліорганна недостатність, найімовірніше, і гіпоксія, і цитокіновий шторм дав про себе знати. Але чіткої кореляції жодне дослідження нам чітко про це наразі не говорить, не підтверджує.

Може бути молода людина, 30-річна, яка перехворіла легко, але потім має сильні постковідні реакції. А може бути людина солідного віку, з купою хронічних захворювань, яка стаціонарно лікувалася, але виходить абсолютно рівно.

Це залежить від того, що було до ковіду. Бо де тонко, там і рветься потім. 

- Уточню. Скажімо, є люди молоді, активні, ходять в спортзал, правильно харчуються, не мають жодних хронічних хвороб, легко ковід пережили, але потім не можуть декілька місяців впоратися з наслідками. 

- Так, але тут така штука. От ви говорите "не мали хронічних захворювань". Не мали встановлених. Є така специфіка у наших людей, і молодь продовжує цю традицію негативну: не звертати уваги на себе.

Можливо, там і раніше були тривожні або депресивні розлади. Може, і раніше були збої в роботі щитоподібної залози або інших ендокринних залоз. Просто щитовидка не болить. І рідко хто її перевіряє без призначення лікаря. 

Або коли на роботі дедлайни, хтось постійно живе у стресі і каже собі: "Ну, всі так живуть". Але це не норма. Неважливо, який рівень стресу вас оточує, він може бути надмірним. Важливо, як на нього реагує ваш організм. Можливо, ви ще до COVID-19 мали якийсь стан.

- А є, окрім віку і того, наскільки людина почувається здоровою, якийсь зв’язок між тим, чи отримає людина постковідні наслідки?

- Якщо повертатися до дослідження, опублікованого в журналі Lancet.Психіатрія 6 квітня, там є порівняльна табличка. Вона наводить статистичні дані про те, що жінки трохи частіше мають постковідні реакції, ніж чоловіки. Здається, 56% на 44%. Різниця незначна, але є.

Але чоловіки частіше потрапляють під час COVID-19 до інтенсивної терапії і можуть потім довше відновлюватися.

Сильно це може відбитися на людях, які мають попередньо хронічні серцево-судинні захворювання, гіпертонію, ішемічну хворобу серця, там ризики вищі.

У людей з надмірною вагою чи ожирінням теж високі ризики. І у тих, хто з цукровим діабетом.

Є ще певні фактори, менше 5%, які мали додаткові супутні хвороби щодо інших ендокринних органів тощо. 

Але там дуже висока статистична значимість у людей, які раніше мали встановлені діагнози розладів настрою – тривожні, депресивні розлади, або психіатричні – біполярні розлади, шизофренії тощо. Там теж високі ризики. 

- І це ризики усіх симптомів, про які ви сказали? Чогось нового не буде?

- Не буде. Ми говоримо про постковід, але розуміємо, що описуємо комплекс симптомів. А це загострення хроніки, яка була, або прояв того, що не було виявлено раніше. От і все.

- Скільки часу це може тривати? Що відомо наразі?

- Раніше ми знали, що це може тривати від кількох тижнів до трьох місяців, потім – до  шести місяців, зараз останнє дослідження свідчить про дев’ять місяців. Розумію, що це не межа. 

- А може таке бути, що людина почувається абсолютно нормально, не відчуває жодних симптомів, а потім минає місяць, і, як людині здається, нізвідки починає вилазити головний біль, важко сконцентруватися, є проблеми з пам’яттю тощо?

- Буває таке, на практиці часто це бачимо. Начебто одужав, був легкий перебіг, пішов на роботу – і привіт! За місяць-півтора отримуємо якусь реакцію.

Ви могли об’єктивно і суб’єктивно почуватися добре, але все одно організм знаходився у процесі відновлення. І в цей процес дали попередні навантаження, ви трошки необережно вчинили зі своїм організмом. А нервова система цього не вибачає. І вона тоді переводить в режим "стоп", енергозбереження. І за дпомогою симптомів каже, що час відпочити.

- Як ми маємо це зрозуміти? Може, в нас уже інша хвороба проявляється – грип чи проблеми зі щитоподібною залозою.

- Це не той випадок, коли треба чекати, що мине саме. Якщо ви хворіли або ні на ковід, якщо є симптоми, які вас насторожують, не читайте Google, там багато пишуть сміттєподібної інформації. Якщо у вас є сімейний лікар чи терапевт, якому ви довіряєте, проясніть це питання з ним. А він вже скерує до вузького спеціаліста. Або якщо точно знаєте, що вам до вузького спеціаліста – турбує головний біль, порушення сну, дифузний біль в усьому організмі – цим займаються неврологи. 

- А якщо ми попрацювали з лікарем над постковідом, можливо, скоригували спосіб життя чи допомогли собі медикаментозно, можемо розраховувати, що цей стан більше не повернеться? Чи може бути друга хвиля наслідків?

- Я би не говорила, що це наслідки постковіду. Треба визначити, що це: чи стан функціональний, який мине, чи є діагноз, який може мати хронічний перебіг, чи рекурентний, який може повертатися під впливом того чи іншого фактору. Таке теж буває. Тому й говоримо про корекцію способу життя, щоб мінімізувати ризики, що щось може повернутися.

- Тобто щоб максимально гладко спробувати вийти після хвороби, потрібно поступово додавати навантаження, а не отримати негативний тест – і за два-три дні повернутися до роботи?

- Так, треба дати собі час. Не навантажувати себе одразу на повну потужність. 

Головний мозок споживає до 20% усіх енергозапасів організму, він ненажерливий. Якщо ви одразу повернетеся на повну до роботи, підключите мозок, а ще фізична робота...

Після ковіду організм ще не має стільки енергетичного ресурсу, щоб забезпечити усі органи і системи. І починаються проблеми: той самий туман у голові, порушення концентрації, уваги.

Чому? Бо еволюційно для нашої нервової системи функція пам’яті, запам’ятовування, концентрації неважлива. Важливо забезпечити життєво важливі органи типу серцево-судинної системи, травної, щоб ноги добре бігали. Тому з’являється така симптоматика.

Якщо поступово входити у ваш нормальний життєвий процес, такі ризики є мінімальними. 

У кожного є свій запас. Тому важливо дослухатися до себе і потреб свого організму. Він підкаже. Комусь – гіпертонічним кризом за 200, комусь – мігренню, а хтось зрозуміє, що втомився, піде поп’є чаю, прогуляється. І кращим був би останній варіант.

Проєкт "Наукою по ковіду" реалізується за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Позиція фонду може не збігатися з думкою авторів.

Науковий редактор проєкту – кандидат медичних наук Андрій Сем'янків, відомий також як медичний блогер MedGoblin.

Головные боли, проблемы со сном, обонянием, вниманием после ковида: объясняет невролог
Ірина Андрейців
Ірина Андрейців
редакторка LIGA.Life
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини