Імунітет і коронавірус: як реагує організм, як впливає на імунітет хвороба, а як – вакцина

Наскільки наш організм буде готовий до нової зустрічі з вірусом після того, як ми перехворіли або вакцинувалися? 

Про це та інше говоримо з професором Віктором Досенком, патофізіологом, генетиком, завідувачем відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України.

Як реагує наш імунітет на першу зустріч з вірусом

– Наш імунітет, одразу скажу, дивиться як баран на нові ворота, на новий вірус. Якщо ви його бачите вперше, то імунітет його не бачить зовсім.

– Давайте про це і поговоримо. Що відбувається в нашому тілі, коли він зустрічає новий вірус SARS-COV-2?

- Відбувається знайомство.

– Як?

- Майже як у людей. Тобто ми розбираємо на частинки цей вірус. 

Він проникає в наші клітини і починає синтезувати свої запчастини, свої білочки, з яких він складається, свою РНК.

Ці компоненти презентуються, це імунна презентація усім клітинам імунної системи.

Спеціальні антиген-презентуючі клітини, вони так і називаються, оці антигени, білки вірусу, показують іншим лімфоцитам, усім іншим клітинам організму: "Дивіться, щось новеньке таке у нас попалося небачене, може, ви щось таке подібне бачили, давайте навчимося оце розпізнавати".

Оце дуже розшифрований в усіх деталях тонкий молекулярний процес, який викликає захоплення. І в плані якоїсь особливості для цього вірусу імунна система не робить.

Його антигени так само презентуються, як антигени будь-якого іншого вірусу.

Імунна система в більшості людей спрацьовує ідеально. Перфектно. Без жодних проблем, навіть часом без жодних симптомів, звільнює організм від вірус-інфікованих клітин.

Що скоріше і точніше, то краще спрацює наш імунітет. Тобто вже підготовлені специфічні лімфоцити, які після антигенної презентації перетворюються на бластні клітини, які розмножуються, їх стає купа, і тепер у вірусу не залишається шансів. 

У будь-якій клітині, куди він потрапив, його знайдуть і знищать разом з цією клітиною.

- Воно звучить так красиво, а перебіг хвороби часом буває таким важким. Давайте по детальках розберемо. Організм розпізнає, вірус йому показався: "Привіт, я вірус, щось новеньке". Що далі робить наш організм, що включається?

- Вмикається передусім клітинний імунітет. Те, що нам і потрібно проти внутрішньоклітинної інфекції. Ми потрібні вірусу тільки як фабрики з виробництва його копій. Він без нас розмножуватися не вміє.

Ми самі це робимо, а він бідненький, нещасний, йому потрібна якась наша клітина, щоб запхатися туди всередину і зробити собі копії-копії. В цьому його сенс життя полягає. І він цього сенсу життя досягає за допомогою паразитування в наших клітинах.

Тому знищити цього внутрішньоклітинного паразита можуть лише Т-лімфоцити. Т-кілери їх називають за допомогою Т-хелперів. Вони разом спрацьовують.

– Чи у всіх людей однакова реакція організму? Напевно, хтось реагує краще, хтось – гірше. Від чого це залежить?

- Безумовно. Люди всі різні: як і спадкові проблеми, так і набуті. Нещодавні дослідження американських вчених показали, що значно важче переносять і значно вища смертність у людей зі СНІДом, синдромом набутого імунодефіциту. Звісно, на антиретровірусній терапії вони компенсовані, але все одно Т-клітинна ланка в них страждає, і там на 30 з гаком відсотків більша смертність.

За інших соматичних захворювань також страждає імунна система, також порушується антигенна презентація, навчання, поділ лімфоцитів. Це не дивно у разі цукрового діабету, ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії. Просто у старечому віці.

І ось ці групи населення вирізнаються своєю реакцією.

Імунна система специфічна і не відповідає, і намагаються інші ланки імунної системи якось це компенсувати. Вмикаються в процес – а вони безсилі проти вірусу! Тріпаються, намагаються щось зробити, а роблять тільки гірше.

Так передусім працюють ускладнення ковідної хвороби, пов’язані з гіперактивацією нейтрофільних лейкоцитів, які вивчаються за будь-якого аналізу крові. Завжди є нейтрофільні сегментоядерні лейкоцити. 

Ось ці клітини проти вірусного імунітету практично не мають жодного стосунку. Вони нічого не можуть зробити. Вірус всередині клітини. Але якщо ми їх помилково викликаємо, активуємо, вони приходять в легені і руйнують легені, а не вірус. 

Тому гіперактивований неспецифічний імунітет – те, що називають цитокіновим штормом, інші реакції – лише шкодить.

Оці люди й потрапляють до лікарень, в реанімації, і, на жаль, не завжди одужують.

- Часом буває, що молоді люди, коли обом 30, молоді-здорові. Один майже безсимптомно перенесе, а інший може потрапити до лікарні. Ми можемо зрозуміти, чому так відбувається? Чому в когось імунітет справляється і йому вдається легко цей шлях пройти, а комусь – ні?

- Ми саме таке питання отримали безпосередньо з клініки. Минулого року до нас в аспірантуру поступив молодий лікар, уже досвідчений, понад дев'ять років працює лікарем-інфекціоністом, Євген Дубровський. Євген надрукував першу українську наукову статтю про COVID-19.

Ось він саме так і поставив питання. Тільки не про 30-річних, тому що вони всі практично одужують без проблем. А про людей похилого віку з цукровим діабетом ІІ типу і з надмірною вагою тіла. Тобто вони мають хворіти важче.

І ось поступає два таких діабетика чоловічої статі. Цей вірус сексист, чоловіки хворіють і вмирають частіше. І все одно по-різному.

Один спокійно одужує за 7-9 діб, інший залишається на місяць в реанімації і не факт, що одужає. І на початку вони однакові, нічим не відрізняються.

Жоден лікар, ніякий аналіз не показує, що буде далі, прогноз. І це важлива інформація для лікаря.

Ми взялися за цю справу, як і багато дослідницьких груп у світі, і почали шукати, що поміряти, який параметр потрібно, щоб дізнатися, в кого буде важкий перебіг. Нам це вдалося зробити. Ми показали, що рівень позаклітинної ДНК, а цю ДНК якраз викидають нейтрофільні лейкоцити, які активовані непотрібно, зайве активовані, є передвісником. 

Якщо хворий мав високий рівень такої ДНК, він зазвичай мав важкий перебіг чи навіть, на жаль, помер.

– Наскільки важко зробити цей аналіз? Це потрібно суперобладнання? Лікарі у світі можуть застосовувати це на практиці?

- Без питань. Прилад, який для цього потрібен, – спектрфлюориметр, або в реальному часі ПЛР-и. Їх купили достатньо багато, але все одно недостатньо, все одно не туди пішли гроші, все одно ми зробили максимальну кількість помилок, тобто ми разом з МОЗом.

Тому це не є чимось таким захмарним, це швидкий аналіз: реактиви, спектрофлюориметр і вимірювання концентрації позаклітинної ДНК триває 5-10 хв. Дорогим цей метод не може бути, якщо маєте базові прилади. А вони достатньо дорогі.

Про те, які тести варто і ні робити на коронавірус

- Поговоримо загалом про тести. Дуже багато людей досі заплутуються. Нам говорять про ПЛР, тести на антиген, ІФА. Що все це?

– Перші два – плюсую. 

Однозначно весь світ, рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я, CDC, американської авторитетної організації, чітко говорять, що метод діагностики – це ПЛР-діагностика в реальному часі. 

Потрібно взяти шкраб, виділити звідти РНК, перетворити в ДНК, і визначити, чи є там гени саме цього вірусу. Це чітко розроблено, є українські набори. Пишаюся, що долучений до цього співробітник нашого інституту.

Далі – тест на антиген, який значно пізніше був розроблений, швидкий тест, але не такий точний. Проте за рахунок його швидкості це дає переваги, 15-20 хв і в аналізі ви маєте, чи є білки цього вірусу в цьому матеріалі. 

І далі – ноу-хау від Степанова разом з компанією "Діапрофмед", які ввели в діагностичний протокол лише в Україні метод ІФА. Це не те, що помилка, це комбінація невігластва і бажання заробити тести на нещасних людях.

Вимірювати антитіла можна, їх вимірюють, але це – не критерій діагностики.

Будь-яка комбінація. Це ні про що реально не говорить.

Найімовірніше, був контакт з цим вірусом. Кому в медицині це потрібно? Тільки нашому МОЗу. Це МОЗ кожного дня розписується у своїй непрофесійності і своїй корупціогенності.

- Для людей дуже зрозумілим є поєднання "антитіла" та "імунітет". Якщо в мене є антитіла, отже, у мене є імунітет. Є дослідження, зокрема засновані на вимірюванні антитіл у людей. Є пости сімейних лікарів, якщо ви зараз відкриєте Фейсбук, які кажуть: "Ось, ми хворіли, рівень антитіл високий, але минуло три місяці і зараз рівень низький", як аргументація того, що організм знову зможе захворіти на коронавірус. 

- Антитіла можна вимірювати не для забави, а як епідеміологічні дослідження. От нам цікаво, яка кількість людей в певній країні чи місті вже проконтактували з вірусом. Хворіли – не хворіли… Проконтактували. Найвірогідніше, у більшості людей будуть антитіла у разі контакту з цим вірусом при інфікуванні. Не обов’язково у разі хвороби.

Нам цікаво це подивитися? Ну, давайте подивимося. Давайте знайдемо гроші на дослідження і пошукаємо ці антитіла.

– Тобто немає сенсу робити тест на антитіла, щоб ви потім переконалися, чи дійсно хворіли на коронавірус? Є ж популярна історія про те, що люди не завжди йдуть на ПЛР-тестування, а потім хочуть переконатися, чи був це ковід, чи ні, і платять кошти, щоб зробити собі тест на антитіла. 

- Це зайво витрачені кошти. Якщо вам зовсім нема куди подітися, чи ви хочете підтримати якусь лабораторію чи виробника, це ж іще треба дивитися на виробника, бо далеко не всі тести якісні.

Це дуже неточний як для медицини аналіз.

Це забава. Виробники вакцин, до речі, також схиблені в бік антитіл, але ніхто з них не забув про клітинний імунітет. І вивчали саме наявність специфічних Т-лімфоцитів. І показували, що так, ці лімфоцити з’являються у разі вакцинації і залишаються довгий час. Весь час дослідження ці лімфоцити зберігалися у крові.

Антитіла могли бути, могли зникати, могли з’являтися. Це дуже мінливий і неточний показник. Те, що людина хворіла, це – неточний показник. І те, що вона не захворіє знову, – жодної гарантії у цьому немає.

Клітинний імунітет – значно більш доказова штука.

- Я – пацієнт, скажімо. Хвилююся. Хочу зрозуміти, що відбувається. Можливо, є лабораторні тести, чи я можу зі своїм лікарем поговорити, щоб перевірити, чи в мене є цей клітинний імунітет?

- Це – мода. Ми ведемося. Краще звернутися до лікаря для визначення простих параметрів нашого організму. Зробити аналіз крові загальний, сечі, біохімічний аналіз крові, подивитися, що у нас там з легенями, сердечком, оцінити свій стан, чи немає зайвої ваги, чи правильно я харчуюся… Ці проблеми завжди будуть з нами. І наявність патологій в якихось органах і створює підґрунтя для негативного перебігу захворювання на COVID-19.

Я не бачу в цьому сенсу.

- Про клітинний імунітет запитаю, оскільки він більш важливий. Він з нами як залишається? Теж зменшується, як антитіла, чи його рівень залишається високим, і ми можемо бути впевнені, що коли знову буде зустріч з вірусом після хвороби, ми краще зреагуємо, чи не захворіємо, чи легше перехворіємо. Воно має якийсь зв’язок?

– Однозначно. Якщо говорити про формування клітинного імунітету, це – 100%.

Це те, що зараз вивчалося. Єдині переваги визначення антитіл в цирології – доступність і дешевизна. А вивчати Т-клітинний імунітет – це дорожче. Вже є тести на Т-клітини, і в Україні вони теж з’являються, щоб поміряти через EliSpot кількість специфічних Т-лімфоцитів. І вони зберігають, захищають. Як довго? Так само, як і з антитілами.

Ми можемо говорити лише про період дослідження вакцин починаючи з грудня 2019 року до березень 2021 року.

Про що це говорить? Що імунітет триває, що забезпечує захист, що не забула імунна система за 1,4 роки інформацію про цей вірус у більшості людей. А в когось забула. Цей 0,1 % повторних заражень реєструється.

- Я бачила дослідження про те, що у пацієнтів, які хворіли найважче, розвивається найсильніша імунна відповідь. Я правильно розумію, що у них потім буде найкраща відповідь, якщо вони знову зіштовхнуться з вірусом? Чи як це правильно трактувати?

– Ні, так не можна сказати. Важкий перебіг захворювання – показник дефектного специфічного імунітету, нестачі лімфоцитів, які невчасно спрацювали, і реакція неспецифічних факторів імунної системи, які призвели до переважання руйнівного компоненту запалення в захисному. Тому ні про що це не говорить, ніяк.

Я б спирався тільки на визначення кількості специфічних Т-лімфоцитів у стійкості і сталості імунітету, але таких досліджень поки що мені не траплялося.

– Уточню: якщо я перехворіла безсимптомно, у мене все одно формуються ці Т-клітини і вони потім реагуватимуть у разі повторної зустрічі з вірусом?

- Саме так.

Про імунітет після хвороби

- От ми перехворіли на ковід. Що відбувається з нашим імунітетом після цього?

– Певна кількість клітин, які відпрацювали, їх називають ефекторними клітинами, вони дали ефект, і після того, як вони бачать, що робота зроблена і ворогів немає, вони накладають на себе руки. 

Вони гинуть шляхом апоптозу. У клітинному світі так називається самогубство.

Тому що вони непотрібні. Вони зникають, і тільки маленька частина цих клітин залишається клітинами пам’яті.

Переходять і запам’ятовують цю інформацію по-різному. За якихось інфекцій на роки. За якихось – на рік, пів року. Це цікаве питання, чому інформацію про один вірус чи одну бактерію наша імунна система запам’ятовує так надовго, при тому, що вона не дуже й страшна, а про іншу забуває за пів року – рік.

Як буде з SARS-COV-2 – важко сказати. 1,4 роки маємо зараз період спостереження з початку пандемії. 

І якщо ці віруси нові не потрапляють в організм, а зараз потрапляють у всіх людей на планеті, там, де є хворі, то віруси потрапляють в організм і знову і знову нагадують імунній системі: "О, знову я прийшов". І його імунна система бах-бах, і все, його немає. 

Він щойно з’являється, ми вже цього злочинця розпізнаємо елементарно і за рахунок цього імунітет весь час активується, реагує, знищує вірусні клітини і не дозволяє йому розмножитися у наших клітинах. 

Це і є запобіжником, метою формування колективного, або стадного, імунітету. Коли вірус хворої людини, потрапляючи у будь-яке тіло, всюди зустрічає: "Ні, до побачення. Ви нам не потрібні. Ми вас знаємо. Ви тут розмножуватися вирішили? До побачення!".

Знищують цю клітинку і все. І за рахунок цього вірус в популяції зменшується-зменшується, не знаходить непідготовлені тіла для своєї репродукції.

До цього ми рухаємося і в цьому нам допомагає насамперед клітинний імунітет.

- Якщо ми говоримо про коронавірус і колективний імунітет, досі багато питань залишається, особливо в нас, пацієнтів. Для нас – це незвідане поле, вчені намагаються нам по-різному пояснити, з’являються нові дослідження. Але ми не розуміємо, він буде чи його не буде, чи він буде тільки до одного штаму вірусу, а потім прийде інший і в принципі такого поняття як колективний імунітет не буде від SARS-COV-2. Наука уже може дати відповіді на ці питання чи ще ні?

- Однозначно, завжди могла, і до цієї пандемії, і після неї. 

Колективний імунітет обов’язково сформується. Немає жодних варіантів. Коли, наскільки швидко, з якими жертвами, з вакцинацією, активною вакцинацією, вакцинацією за Степановим, це вже буде "Як". 

Але все одно будь-яка інфекція закінчується колективним імунітетом. І в цьому випадку так само ми його отримуємо.

Вірус змінюється, але ж не всі білки всі разом. Білочок – це достатньо довга структура. Якщо десь щось змінилося, наша імунна система знає інформацію і про цей шматочок, і про цей, і про цей. 

Ось цей змінився. А решта 25 шматочків? Ні. Змінилося два шматочка? Ок, залишилося 23. І це тільки для одного білочка. 

Якщо якась популяція, фракція цих Т-лімфоцитів, не бачить тепер вірусу, бо він змінився, то інша бачить і все одно його розпізнають.

Це як людина. Якщо Путіну наклеїти вуса, то що, ви його не впізнаєте? Та впізнаєте! Це те ж саме.

Клітинний, колективний імунітет – це наше майбутнє і вакцинація – цивілізований спосіб прискорити формування цього колективного імунітету.

Про вакцинацію від ковіду та імунітет

– Бачила коментарі: "А де ж колективний імунітет від грипу, який циркулює кожного року, там нові штами. Чи буде так само з SARS-COV-2?". 

– Не виключено. Грип забирає значну частину, і це такий паразит, який прилаштувався під нас і обманює імунну систему не щороку, але достатньо часто виникають ті чи інші пандемічні спалахи, але встигають зробити вакцину.

До речі, вакцина від грипу теж прогресує. Пандемії, знову-таки, дякую, будуть нові вакцини від грипу. На мою думку, це будуть вакцини на РНК і ДНК. І мукозальні вакцини – спреї, які формують місцевий імунітет. І так будемо захищені і від цих респіраторних інфекцій. 

Наука впорається. А те, що грипу так вдалося… Побачимо. Поки що підстав я особисто не бачу, щоб SARS став сезонним.

Побоювання… Ну, і що з цим робити? Можливо, так станеться. І що далі? Так, щоб напругу наганяти? Значна частина людей у світі налаштована на рівень "Все пропало", "Ми всі помремо". 

Для мене думка, яка не має ніякого продовження, зникає. Буде він таким, як грип, чи ні, яка різниця? Все одно нам потрібно буде щепитися.

Можливо, не один раз на рік. Можливо, два рази на рік, чи раз на два роки. Все одно шлях такий. Все одно колективний імунітет буде сформований. Все одно наша імунна система досконала.

На популяційному рівні вона впорається з будь-якою задачею. І задача науковців і лікарів створити умови, щоб якомога менше людей загинуло від важкого перебігу того чи іншого захворювання, аж доки не сформується колективний імунітет.

– Яка різниця в імунній відповіді, коли вірус природним шляхом потрапляє у наш організм і ми хворіємо, і коли ми отримуємо вакцину? Є багато думок, особливо в соцмережах зараз активно розкручуються, про те, що краще перехворіти і отримати так імунітет, аніж вакциною, яку дуже швидко розробляли і "хтозна як". Що про це каже наука? Що відбувається в організмі в нас?

- Це дивна дуже логіка. І для багатьох людей вона просто неприйнятна. Люди з груп ризику, у яких висока ймовірність перебігу цього захворювання, їм не можна точно ризикувати. 

А якщо ви молода і прекрасна, можете принести їм цей вірус. Це так просто, очевидно! Наша пов’язаність, ми в одній клітці, на одній Землі живемо, в одному будиночку.

І всі разом відповідаємо один за одного, коли йдеться про колективну відсіч агресору. У цьому випадку – SARS-COV-2.

– Все-таки, коли ми говоримо про різницю між тим, коли вас вакцинують і коли ви перехворієте…

– Різниця є. Ви отримаєте все різнобарв’я антигенів цього вірусу, все про нього дізнаєтеся, всі його білочки потраплять у ваш організм і сформують імунну відповідь. Це буде великий спектр різних лімфоцитів, здатних розпізнавати саме цей вірус.

Штучний імунітет – це введення інформації саме про один білочок. Якщо ми говоримо про ДНК-вакцину, Ковішилд (Астразенека), яку привезли в Україну. Там небагато, це тільки про спайковий протеїн. Так само в Файзері, Модерні, РНК – це теж інформація про один білочок чи два його шматочка. 

А про інші інформації немає. Але по факту виходить, що знання тільки цих двох фрагментів чи одного вже зменшує ймовірність виникнення інфекції – набагато. 90 і більше відсотків ефективність цих РНК-вакцин. Неймовірно. 

І тут завдяки пандемії нарешті їх впровадили.

Вчені розуміли разом з організаторами охорони здоров’я, що треба йти на ризик, що ефективність попередньої групи інактивованих вакцин (шляхом, яким пішли китайські виробники і поки що не можуть похвалитися ефективністю інактивованих вакцин, коли весь вірус беруть, знищують, і залишки вірусу вводять, інформуючи про всі запчастинки вірусу. Не такий сильний імунітет). Тобто висновки такі, що нам достатньо знати ключове.

– Наука вже може пояснити, чому до одних людей вірус чіпляється і їх заражає, а інших це якось оминає?

– Ні, усіх чіпляє. У всіх є спеціальні білочки під назвою ейс2. Це головний маячок, приманка для цього вірусу. Він розпізнає саме наші клітини, якщо вони мають такий білочок. 

У всіх людей без виключення є цей білочок на поверхні різних клітин. Зокрема вистілки епітелію верхніх і нижніх дихальних шляхів.

Тому потрапить в усіх, а далі вже подивимось, як воно буде, скільки частинок попаде, наскільки ефективно буде розмножуватися.

Це відбувається, ми зараз вивчаємо цей процес під назвою редагування РНК.

Нас літератори, філологи і журналісти зрозуміють. Як би ви подивилися на свій текст, якби там хтось випадково міняв певні літери? От ви написали текст, а дивитеся, що літера та не там. 50% літери А поміняв хтось на І. Читаєте, ніби той самий текст, але абсурд! ЗоопІрк, наприклад, а не зоопарк. Саме такі системи є в наших клітинах, у кожній.

Коли вірус створює свою РНК, ця система замінює йому А на І, перетворюючи цю інформацію на брухт. І це вона робить з будь-яким вірусом.

Від ефективності редагування РНК може залежати те, що у певних людей захворювання не виникає. Інфікування точно буде у всіх, а от чи буде хвороба – оце може пояснюватися наявністю і ефективністю цих первинних неспецифічних механізмів захисту проти вірусів.

– Може, ви пам’ятаєте, Астразенека, яка у нас є, коли починає показувати свій захист, скільки часу має пройти?

– Там інші критерії. Люди, які були вакциновані, не захворіли, або не так важко захворіли, протягом, скажімо, пів року. 

Стандартна відповідь: будь-яка антигенна інформація десь за 10-12 діб дає антитіла. І десь за 14 діб після потрапляння антигену нового дає клітинний імунітет. Тобто через два тижні вона має давати захист, вже з’являються перші імунні молекули.

Це універсально, не стосується Астразенеки, Модерни – будь-яка вакцина, нова антигенна інформація викликає відповідь у такі терміни.

Про проблеми імунітету через антибіотики

- Останнє запитання: є щось важливе, що нам потрібно знати про імунітет і ковід, про що ми не поговорили?

- Користуйтеся порадами тільки кваліфікованих лікарів. Це, напевно, те, що треба знати про імунітет, – у нас катастрофа з рівнем лікарів. 

Так звинувачували Уляну Супрун, що вона нібито когось образила. Я жодного разу не чув, щоб вона когось ображала. А я – ображаю.

Вони не хочуть краще вчитись, повторювати, розуміти, запам’ятовувати щось нове. І в цій ситуації непроста задача – знайти доказового розумного лікаря, записатися до нього і керуватися порадами людини, яка добре вчилася і продовжує вчитися протягом всього життя.

– Некваліфікований лікар може ще більше підбити наш імунітет неправильним лікуванням?

– Ну а як же! Так і відбувається. Передусім, катастрофічна помилка не знаю якої кількості лікарів, але наша ГО проводила під егідою ВООЗ тиждень антибіотикотерапії. Тиждень був присвячений тому, що антибіотикотерапія не потрібна у разі вірусної інфекції. 

І те, що ми чули, що нам розповідали практикуючі лікарі – все одно призначали антибіотики. Чому? Для чого? З якого дива? Щось пороблено.

Призначають по два антибіотики, однакових антибіотики, однакового спектру. Це безглуздя на безглузді і безглуздям поганяє. І, звісно, шкодить людині, а як інакше? Це – хіміотерапія. Хіміотерапії бояться у лікуванні пухлинних захворювань. Так от антибіотикотерапія – теж хіміотерапія, антибактеріальна. 

Від цих речовин потрібно ще довго позбавлятися, виводити з організму, це дуже небезпечна річ. Потрібно це робити, якщо ви маєте справу з бактеріальною інфекцією. Якщо є приєднання бактеріальної інфекції, то нема питань. Антибіотики врятували мільйони життів. Але у разі вірусної інфекції це нікому не потрібно. 

Це – витрачений час, гроші. Знову-таки, підтримка національного виробника чи фармбізнесу. Якщо ви вважаєте за доцільне так порушити роботу своєї імунної системи…

А механізм тут є. Бактерії у нашому організмі є і повинні бути. І антибіотики обов’язково їх знайдуть і будуть вбивати. Вбивство нашої мікрофлори одразу позначиться на стані імунної системи.

І порушення рівноваги призведе до того, що імунна система почне реагувати неадекватно. Вона може не реагувати на щось, а може навпаки потужно зреагувати на те, що не потрібно взагалі помічати. І ця рівновага порушується у разі застосування антибіотиків. Це очевидні речі, і все одно це роблять. Дуже прикро на це дивитись.