Вакцина проти коронавірусу: як нас будуть щепити і чи варто вакцинуватися перехворілим

15 лютого в Україні планували розпочати вакцинацію проти коронавірусної хвороби, але вакцини не приїхали. МОЗ обіцяє, що будуть ось-ось.

Це довгоочікувана подія, проте багато питань залишаються без чіткої відповіді. Ми вирішили поговорити з людиною, яка очолює Національну технічну групу з питань імунопрофілактики (НТЕГІ) Федором Лапієм про те, хто і як розв'язує питання щеплення українців.

Ця група є постійним незалежним дорадчим органом, що надає на запит МОЗ рекомендації щодо імунопрофілактики на підставі наукових досліджень і сучасних підходів.

 

Ми прогнозуємо дефіцит вакцини

 

– У лютому планується перша поставка препаратів. Як наразі проходить підготовка до першого туру вакцинації? Чи є план, як вакцинуватимуть? 

– Першим траншем до нас прийде вакцина компанії Pfizer, це буде орієнтовно 117 000 доз. 

Вона призначена для вакцинації осіб, які включені в перший етап. (Незабаром після бесіди з'явилась інформація, що першими вакцинами, які приїдуть в Україну, може бути вакцина від Astra Zeneka. – Ред.)

Категорії ризику розбиті на кілька етапів і перший охоплює до 370 000 осіб.

Наразі розв'язується питання щодо додаткової заявки, але вона має бути обґрунтована спроможністю системи зберігати вакцину. 

Ми не можемо домовитися про 500 000, якщо маємо змогу зберігати лише 300 000. 

Найголовніше – це буде повністю добровільно. Але за наявності оформленої інформованої згоди, яку людина має підписати.

Вакцина повинна зберігатися за температури понад -70 градусів. МОЗ обрало компанію, яка забезпечуватиме зберігання та логістику, а також підписала з нею контракт (ТОВ "Фармасофт". – Ред.).

Препарат перебуватиме в необхідних умовах на національному рівні, транспортуватиметься в термоконтейнерах у регіони.  Відбуватиметься це  з таким розрахунком, щоб вакцина там не залежувалася. 

Від моменту розморожування тривалість її зберігання за температури +2…+8 складає до 120 годин, тобто 5 днів.

Її можна розморожувати лише 1 раз. Повторне заморожування заборонене. Будуть всі інструкції. Ці моменти вже опрацьовані. 

Була активна навчальна робота з ними щодо теоретичної частини, цього  тижня буде практична: як розводити вакцини, як їх вводити, а найголовніше – як діяти у випадку анафілактичного шоку. 

– Чи можна щепити перехворілих?

Але не забороняємо вакцинацію тим, у кого цей термін ще не сплив, коли людина хоче щепитись і є достатня кількість доз для тих, хто ще не перехворів на COVID-19. Чому так? 

Ми знаємо, що перші 90 днів повторні випадки ковіду трапляються дуже рідко. А в перші 6 місяців – просто рідко. Проте вони трапляються. І можуть важко проходити.

– Чи є підстави вважати, що вакцинація може бути небезпечна для тих, хто перехворів?

– Наразі таких немає немає. Були клінічні дослідження, це декілька десятків тисяч людей. Тільки у Великій Британії провакциновано понад 13 мільйонів людей. В США – понад 20 мільйонів. В Ізраїлї – понад 5 мільйонів.

Продовжувати можна довго. Там щепили й тих, хто мав антитіла. Були люди, які хворіли після вакцинації. І немає жодного сигналу про небезпеку вакцинації імунних людей. 

Але точно відомо, що вакцинація запобігає важким випадкам.

Коли порушують такі питання, то ми ніби обговорюємо, а чи пласка планета, в той час, як інші країни вже летять на Марс. 

 

Вакциновані хворіють менше і легше

 

– Багато людей скептично ставляться до щеплення, аргументуючи це тим, що нібито імунітет після хвороби все одно сильніший.

–Існує таке поняття як природна ревакцинація. Ми повторно зустрічаємося зі збудником і це підтримує наш імунітет,  готує його до боротьби. 

Ми бачимо, що є повторні випадки. І вони можуть бути важкими.

Ми моделюємо ось таку природну "ревакцинацію" через щеплення. Тільки в процесі природної зустрічі зі збудником ви захворієте. А вакцинація не супроводжується хворобою.

– Які рекомендації для вагітних?

Але якщо вагітна є медпрацівником і належить до пріоритетної групи вакцинації, за її бажанням може бути щеплена. Ми зважаємо на співвідношення ризику та користі від вакцинації. Користь в цьому разі все одно перевищує ризики. 

Коли це питання обговорювалось, були пропозиції просто відстороняти вагітних від роботи. 

Але якщо це медсестра, якій платять 300% надбавки, вона не роботу припинить працювати. Немає закону, який би зберігав за вагітною ці надбавки, якщо її відсторонять від роботи. Може дійти до того, що жінки почнуть навіть приховувати вагітність. До того ж, така жінка – медик. Вона важлива для медичної системи.

– Чи впливає вакцинація на поширення вірусу? Чи все ж таки вона матиме більше індивідуальний характер?

– Наразі немає даних, що щеплення може запобігати інфікуванню і так впливати на циркуляцію вірусу. Наразі це питання відстежується. 

Ми знаємо, що в групі вакцинованих хворіють менше і легше.

Але якщо вона навіть і впливає на циркуляцію вірусу, то наразі мети створити колективний імунітет за допомогою вакцини немає. 

Наразі вакцина проти коронавірусу не дозволена дітям. А вони хоча й легше хворіють, проте є важливими в поширенні вірусу.

А без щеплення дітей ми навряд чи можемо сильно вплинути на циркуляцію вірусу. 

Тому пріоритет – захист і розвантаження медичної системи. В Євросоюзі розпочалися дослідження щодо епідеміологічної ефективності вакцини та чи можна говорити про колективний імунітет.

– В Україну має заїхати 12 мільйонів доз вакцин. Це означає, що щепитимуть мільйони людей. Чи матиме значення ця цифра для 42-мільйонної країни, і чи допоможе розвантажити медичну систему?

– Загалом, так… 

– Чи є якісь українські особливості підготовки до вакцинації проти коронавірусу?

– Виклики ті самі, що і раніше, коли відбувалася кампанія щеплення проти кору 2008 року, додаткова вакцинація проти поліомієліту. Попри те, що у світі є вироблені ефективні підходи, в Україні лідери думок їх ставлять під сумнів. Ці лідери мають вплив, зокрема, на політичний бомонд, що відбивається на тому, як політики реагують, що підтримують, кого беруть собі в радники. 

Це стосується, зокрема, й представників виконавчих органів влади. Ось це і є наша українська особливість.

Про групу, яка дає МОЗ рекомендації щодо щеплень

– Що ви можете сказати про склад групи, яка ухвалює рішення щодо щеплення. Як її створили?

– Перші кроки ми робили у 2012 році. Але перша група створена ще за часів Раїси Богатирьової. Тоді не було конкурсу. 

Було так: ось головний спеціаліст і він включався в групу. Туди вводили своїх людей. Перед втечею з країни у лютому 2014 року змінили склад, але ця група не була дієздатною, треба було все починати спочатку. 

За аналогів в інших країнах завжди є секретаріат. В Німеччині – Інститут Коха. У США – Центр з контролю та профілактики захворювань (CDC). І тоді, у 2014 році, я сказав: "В Україні має бути своя структура, яка стане секретаріатом". Наразі це – Центр громадського здоров'я. 

І групу перезапустили 2017 року, оновили склад і положення. І вже нова команда ухвалила нові рекомендації  протипоказань щодо щеплення.

– Як у групі відбувається ухвалення рішень?

– Я би розділив її на дві частини. Є Національна технічна група – незалежна від міністерства, мультидисциплінарна. Незалежна тому, що це не працівники МОЗ чи чиновники. Це наукова група, її обирають на 3 роки. Такі існують давно в інших країнах.

Право голосу в групі з імунізації мають лише члени, які не представляють ні асоціації, ні якісь зацікавлені сторони. У її складі є представники різних спеціальностей: 1 педіатр, 1 інфекціоніст, 1 сімейний лікар, 1 епідеміолог, 1 вірусолог. 

Є спеціаліст з комунікацій, він оцінює комунікативні ризики. Це особливо важливо, якщо обговорюється питання введення нової вакцини до календаря щеплень, наприклад.

Є спеціалісти з громадського здоров'я,  фармакоекономіки. До складу можуть входити і окремі робочі групи. Результати якої розглядаються на засіданні, опрацьовуються та виносяться як позиція в МОЗ. 

Представники різних спеціальностей обираються за конкурсом. 

На засіданнях присутні представники ВООЗ, ЮНІСЕФ, міністерства. Вони також висловлюють свої думки та припущення, проте у голосуванні участі не беруть. Це важливий момент незалежності ухвалення рішень та прозорості, відсутності конфлікту інтересів. 

– Ольга Голубовська (інфекціоністка, була головним позаштатним спеціалістом МОЗ за Раїси Богатирьової, лобіювала закупівлі конкретного препарату від гепатиту С, будучи радницею міністерки Зоряни Скалецької, залишилася при МОЗ за Максима Степанова. – Ред.) говорила в інтерв'ю, що у групі не прислуховуються до експертів. Згадувала прізвища Задорожня та Волянський. 

– Коли обирали членів групи, багато спеціалістів мали можливість подаватися. Наприклад, вірусологиня Вікторія Задорожня та імунолог Андрій Волянський. Він потім жалівся, що відповідь про результати відбору не отримав. Хоча секретаріат після обрання продемонстрував мені відповідь, надіслану на пошту.

Наразі про вихід з групи повідомила Вікторія Задорожня. Я пропонував їй очолити різні робочі групи, вона відмовилася. Наприклад, Україна повинна переходити з оральної поліовакцини на інактивовану. Міністерство потребує порад. Але вона сказала "Ні".

– У вас є припущення чому?

– Хіба здогадки. На засіданнях були дискусії. Одного разу вона заявила, що проти введення пневмококової вакцини до українського календаря щеплень. Нібито є дослідження, які показали, що препарат  неефективний.

Але в тих звітах йшлося про країни, які давно ввели цю вакцину і вже увійшли в так зване плато. Проте якщо проаналізувати статистику минулих років, коли вакцина лише почала з'являтися, можна побачити, як кардинально вона зменшила захворювання на пневмококову інфекцію. 

Рішення про рекомендації МОЗ ввести вакцину проти пневмококової інфекції до календаря щеплень ухвалювалося голосуванням. Усі члени групи проголосували "За" окрім одного. 

– Якою має бути комунікація з українцями, яка допоможе підвищити довіру до щеплення? Зокрема проти коронавірусу. 

– Я би не робив акцент на коронавірус. Останні роки в Україні була тенденція щодо побудови системи громадського здоров’я.  Створено Центр громадського здоров’я (ЦГЗ), відділ, який займається імунопрофілактикою, і в ЦГЗ мала бути комунікаційна команда. 

Але після зміни влади у 2019 році багато процесів пригальмувалося, вони набули більше характеру піаркампаній влади. І ми не отримаємо методичної та системної комунікаційної роботи з населенням, яка повинна бути.

Наразі реагуємо, як за пожежі. Дивно звучать заклики, що нам потрібно свій СDC (Центр з контролю та профілактики захворювань США), коли маємо ЦГЗ. Можливо, варто розв'язувати питання з законом про громадське здоров'я і підводити законодавчу базу під наш Центр? Бо саме ця структура розробляє інформаційні повідомлення, створює ресурс для пошуку інформації, який знає населення та лікарі.

Наталія Бушковська, журналістка