Відмова від скошування трави, перші дощові сади та ціна дерев. Інтерв’ю з головним екологом Києва

Уже понад три роки Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА очолює Олександр Возний — за час на посаді він встиг запровадити чимало позитивних змін. Багато з них жителі Києва можуть побачити на власні очі та буквально помацати — це й дощові сади, щоб протидіяти підтопленням, й нові сквери замість МАФів, й спеціальні мішки для поливу дерев, які здивували киян у 2024 році. Та перед довкіллям столиці все ще стоїть чимало викликів — аномальні опади, спека, забруднення повітря. Дати з ними раду у перенаселеному мегаполісі, та ще й у часи війни, — завдання з зірочкою. 

Цікаво про здоровий спосіб життя на YouTube-каналі LIGA Life

Ми зустрілись з паном Олександром на Володимирській гірці й під час прогулянки парком поговорили про те:

• як змінилась якість повітря за останні роки; 
• чи обмежуватимуть в’їзд авто у центр міста; 
• що буде з Екопарком Осокорки та зеленою зоною на Антоновича; 
• скільки дерев у місті вже оцифрували та навіщо це роблять. 

Про це та більше читайте в інтерв’ю з головним екологом Києва на LIGA.Life. 

Про головні досягнення та якість повітря

— Ви очолили Департамент у 2021 році, як раз перед повномасштабним вторгненням. Фактично на час вашого керівництва припали найтяжчі роки в незалежній історії столиці. Що для вас особисто було найбільшим викликом і що ви вважаєте своїм найбільшим досягненням?

Департамент координує загалом 17 комунальних підприємств, це і Київзеленбуд, і Плесо, і лісопаркові господарства, і десяток КП, що відповідають за зелені насадження у кожному районі міста. Додалась також Київська лікарня ветеринарної медицини. І коли почалась повномасштабна війна, то найбільшим викликом було втримати координацію всієї цієї системи в умовах повної невизначеності, постійних відключень та обмеженого фінансування. Додалось також багато оборонних задач — адже військовим потрібні були ліси, потрібно було будувати фортифікації, залучалась наша техніка. 

Як на мене, все працювало без збою, у місті безладу не було. Але це не тільки моя заслуга, а й усієї команди Департаменту та наших комунальних підприємств.

— А як щодо досягнень?

На мою думку, найпотужніше, що нам вдалось, — це розбудова найбільшої системи моніторингу якості повітря в Україні. Київська мережа сьогодні налічує 53 станції — це 7 високоточних постів та 46 додаткових. Колеги, які працювали до мене, встановили перші дві станції 2020 року, а ми продовжили розбудову мережі. Побудували систему, яка дозволяє кожному киянину через Київ Цифровий отримувати інформацію про якість повітря в столиці в режимі онлайн.

— Ще два роки тому Київ потрапляв в антирейтинги за якістю повітря і перебував у десятці найзабрудненіших міст світу. З’ясувалось, що ці рейтинги некоректні. Виявилось, що компанія IQAir, яка їх складає, використовувала не офіційні дані, а цифри з кількох своїх датчиків у анонімних клієнтів у місті. Це правда, що саме ви звернулись до IQAir, щоб змінити ситуацію? 

Ми не просто звернулись, ми написали під них спеціальне програмне забезпечення, яке дозволяє передавати дані від нас — до них. Вони висунули певні технічні вимоги, щоб ми передавали інформацію в режимі онлайн, ми ці вимоги виконали.

— Вже два роки поспіль Київ потрапляв у топ рейтингу якості повітря. Судячи з цього, ситуація змінилась на краще?

Так, Київ зник з цих антирейтингів. У 2023-2024 роках ми потрапляли у 30 найчистіших столиць світу. Минулого року ми розділили місце між Віднем та Люксембургом. 

— А цього року ми на якому місці?

Звіт публікується за результатами попереднього року. Тобто тільки на початку 2025 року буде рейтинг за підсумками 2024-го. Але якщо взяти свіжі дані станцій, то рівень забруднення повітря у столиці переважну кількість часу (близько 85%) низький  — це умовно "чисто". 

— Наскільки критично вплинули на якість повітря у місті пилові бурі? 

Це ситуативне явище. Дійсно, до нас приходила пилова буря з Сахари, декілька днів стан повітря був погіршений. Але потім пил осідає і якість повітря стабілізується. Треба пам’ятати, що якість повітря — це динамічне явище. 

— У 2019 році сміттєспалювальний завод "Енергія" відновив роботу після ремонту. Тоді багато активістів та місцевих мешканців були проти цього. Як відомо, це взагалі єдиний сміттєспалювальний завод в Україні. Але завод модернізували і заявили, що найближчим часом планують встановити системи хімічної фільтрації. Як успіхи з цим? 

Завод координується нашими колегами, Департаментом житлово-комунальної інфраструктури. На сьогодні його викиди не перевищують дозволених законами норм. А хімічне очищення дозволить їх ще зменшити та привести у відповідність до європейських директив. Наскільки мені відомо, до кінця 2024 року вони планують ввести в експлуатацію вже перший фільтраційний комплекс. Спершу модернізацію планували закінчити у 2022 році, але, знову ж таки, вторгнення призупинило цю роботу. 

— Наскільки критично завод впливає на якість повітря у Києві?

У Києві є два основні джерела забруднення — це авто і стаціонарні підприємства різного типу. Розподілення забруднення відповідно десь на 80/20%. 

— Тобто основна частка забруднення повітря у Києві припадає на автівки?

Саме так.

— В одному з інтерв’ю ви сказали, що спілкувались з колегами з Копенгагена стосовно вихлопів авто. Вони розповіли, що у Копенгагені в середньому на добу у місто в’їжджає близько 35 000 авто. Натомість у нас ця цифра, за вашими даними, сягає 1 млн, а інколи навіть 1,2 млн автівок на добу. Враховуючи це, чи може Департамент надавати певні рекомендації для КМДА, щоб якось обмежувати в’їзд авто, принаймні у центр міста? 

Наразі юридично такого механізму немає. Без відповідних законів це буде порушенням конституційних прав мешканців на пересування. Я думаю, що це доцільно розглядати, але після закінчення війни. Все-таки потрібно розуміти, що сьогодні ми перебуваємо у складній ситуації, зараз будь-які обмеження можуть сприйматись негативно. 

Про відмову від скошування трави 

— Один з найкрутіших експериментів Департаменту, який підтримую я особисто та, впевнений, більшість киян — відмова від скошування трави. Ви почали впроваджувати цей експеримент 2023 року, визначивши 25 ділянок. Ви також обрали спеціальні ділянки, де висаджуєте луки та різнотрав’я. Скажіть, чи продовжували експеримент 2024 року? 

Так, ми продовжуємо. Цього року ми маємо 39 ділянок у Києві, де не скошують траву, і ще 17 ділянок, де висаджуємо луки. Цей експеримент буде тільки масштабуватись. У 2025 році кількість ділянок зросте.

— Чому не можна поширити таку практику на усе місто одразу і не скошувати траву взагалі? Економія ресурсів була б неймовірною, крім того, це — підтримка біорізноманіття, а ще трава зволожує й охолоджує повітря. Один позитив.

Багато людей — багато різних думок. Комусь подобається те, що ми косимо, комусь ні. Тут потрібно зберігати баланс. Ми робимо це (не скошуємо траву. — Ред.) там, де це доцільно. Це схили, ділянки, де не відпочивають люди. А є місця, де люди виходять на прогулянку з дітьми, займаються спортом. І там залишати нескошену траву — не ок, ми регулярно отримуватимемо скарги. Люди скажуть, що влада нічого не робить, що у місті безлад.

 — Питання щодо виконання цієї роботи. Дуже часто траву скошують в нуль, залишивши не газон, а пустир, де потім нічого не росте. 

Я називаю це дефектом виконавця. Є вимоги до скошування газонів: має залишатись не менше 5 см трави. Проводиться інструктаж, ми пояснюємо працівникам, що навіть на законодавчому рівні встановлені вимоги до газонів. Але, на жаль, людина, яка виконує цю роботу, часто нехтує правилами. Виконавець або не розуміє, або просто недбало ставиться до своїх обов'язків. Тобто це — людський фактор, однозначно.

— Тобто зараз неможливо зробити так, щоб траву не скошували?

Це некоректне питання. Ми намагаємось дотримуватись балансу. Там, де люди відпочивають, ми доглядаємо за травою. Там, де ні — залишаємо газони без скошування. 

— У місті безліч ділянок, де люди не відпочивають, але там все одно скошують траву "варварськими" методами.

У нас чотиримільйонне місто, близько 40 000 га зелених зон. Щоб всі ці ділянки проаналізувати, потрібно багато ресурсу. Така проблема є не тільки в Києві. Свого часу у відрядженні в Берліні я спостерігав за такою самою сценою, коли працівники скошували траву у нуль. 

Про нові сквери та вартість дерев

— За останні два роки замість МАФів у багатьох районах Києва почали створювати сквери. Ці сквери дійсно дуже професійно облаштовані, з елементами ландшафтного дизайну та інклюзивністю. Урбаністи дуже хвалять сквер на "Шулявській". Чи буде зберігатись ця тенденція? Де ще чекати такі сквери у Києві?

Сквери облаштували не тільки на "Шулявській", минулого року ми зробили такі зелені зони біля станції "Героїв Дніпра" та поблизу "Голосіївської". А у квітні цього року на Оболоні прибрали близько сотні МАФів, які були встановлені у зеленій зоні. Зараз відновлюємо цю ділянку, восени будуть висаджені дерева, кущі. Можу підтвердити, у наших планах на місці усіх МАФів, що були встановлені на території зелених зон, облаштувати сквери. 

— Наскільки це дорого?

Кожен випадок індивідуальний, все залежить від рішень, які використовуємо, і від площі насаджень. Говорити про якусь одну цифру некоректно. Якщо візьмемо ту саму "Шулявку", то сквер був облаштований фактично з нуля за найкращими сучасними стандартами, він обійшовся нам близько у 9 млн грн.

— Скільки взагалі для міста коштує висадити одне нове дерево?

Усі нові дерева, які ми висаджуємо, віком від 6-7 років — вони вирощені у спеціальних садових центрах. Вартість кожного коливається від 6 до 8 тисяч гривень. Ціна може бути трошки нижчою, може бути вищою, залежить від виду дерева. Якщо це платан 8-10 років, він коштуватиме дорожче. Якщо це, наприклад, каштан або липа — вони будуть дешевшими.

— Новостворена зелена зона на Оболоні, там висадили близько 700 дерев. У скільки це обійшлось місту?

Місто не витрачало на це коштів, дерева і кущі подарували меценати. А загальна вартість капітального ремонту Оболонського острова склала близько 127 млн грн. Але варто нагадати, що весь процес включно з проєктуванням почався ще 2020 року. 

— У 2021 році у Києві почали створювати онлайн-мапу дерев. Станом на 2024 рік оцифрували вже понад 260 000. Що ці дані дають для звичайних містян?

Це про контроль за діями міської влади, забудовників чи недобросовісних людей. Оцифроване дерево завтра не може зникнути зі свого місця. Цифрова версія — це доказ того, що це дерево було, був відомий його стан, вид, характеристики й фото. Тобто той, хто його пошкодив, може бути притягнутий до відповідальності. По-друге, це дає можливість спостерігати, як на ті чи інші дерева впливає місто. Всі ми бачимо, які є проблеми з каштанами — уже в червні вони починають жовтіти й виглядають хворими. І ця база дозволяє системно та з погляду науки підходити до аналізу стану дерев.

Чи буде парк на Антоновича 

— У центрі Києва в районі вулиці Антоновича вже кілька років стоїть пусткою величезна зелена ділянка з озером, яка заросла чагарниками. Тут хотіли побудувати ЖК, але котлован затопило підземними водами, тому забудовник припинив роботи. Ця ділянка — потенційна зелена зона у центрі міста. Кияни неодноразово ініціювали петиції з проханням створити там парк з озером. В одному з інтерв’ю ви казали, що у КМДА є практика, коли місто намагається викупити окремі ділянки у забудовників. Чи варто сподіватись на позитивний результат тут і коли?

Ми дійсно порушували питання про викуп цієї ділянки у забудовника, відбулась навіть зустріч з представниками власника (у 2021 році. — Ред.). Це іноземна компанія, яка, наскільки мені відомо, має іспанське та французьке коріння. На зустрічі були присутні навіть представники посольств цих країн. Власники, на жаль, на той момент не готові були продавати цю ділянку, вони спочатку навіть побоювались, що у них хочуть забрати приватну власність. Зараз питання викупу ділянки не на часі. Я гадаю, що власники оцінять ділянку досить дорого, а витрачати такі кошти місто зараз просто не має можливості. 

— Ще одна болюча точка Києва — Екопарк Осокорки. У липні минулого року забудовник відновив там будівництво свого ЖК H2O. А навесні цього року там сталась велетенська пожежа, активісти підозрюють, що це був підпал. Департамент взагалі має якісь важелі, щоб врятувати цю зону? 

Важливо розмежувати два питання. Перше — забудова ведеться на земельній ділянці, яка перебуває в оренді компанії-забудовника. Також є заказники "Осокорівські Луки" та "Озеро Тягле". Рішенням Київради від 2019 року цим територіям надано природоохоронний статус — і там неможливе будь-яке будівництво. Питання щодо забудови цих територій виключене взагалі. На це ніхто не піде. 

— Але ділянка, де зараз триває будівництво, очікує на свій природоохоронний статус — територію довкола озера Небреж пропонують визнати міським парком.

Територія, де зараз ведеться будівництво, дійсно могла б стати розширенням Екопарку Осокорки, та, на жаль, Департамент на цей процес вплинути не може, забудовник має усі документи, які дозволяються проводити йому роботи. 

Дощові садки: навіщо вони

— Поговорімо про аномальні опади. У червні цього року Київ неодноразово накривало потужною зливою, як наслідок — місто сильно підтоплювало у багатьох районах. Чому виникає така ситуація? 

Аномальні опади — це частина явища зміни клімату. У Києві останні два роки ми спостерігаємо велику кількість температурних рекордів та рекордів щодо опадів. Останній дощ, який випав нещодавно, менше ніж за три години приніс нам 70% місячної норми опадів. Звісно, міські мережі не справляються з такою кількістю води. Але це проблема не тільки Києва, цьогоріч у Дубаї, фактично посеред пустелі, відбулась сильна злива, і на вулицях міста стояло півтора метра води.

— Експерти, з якими я спілкувався, кажуть, що проблема не у водовідвідних мережах, а в тому, що Київ практично не втілює концепцію "місто-губка". Якщо простими словами, то у місті не треба заливати все бетоном і асфальтом, а збільшувати кількість зелених зон і використовувати природоорієнтовані рішення, які поглинають воду — дощові садки чи зелені дахи. Які кроки Київ робить у цьому напрямі?

Ми дослухаємось до цих експертів і цього року вже почали створювати перші дощові садки. Ми це робимо з мінімальними витратами ресурсів, використовуємо найпростіші та найдешевші рішення. Вже створили такі дощові садки у місцях, де під час злив утворювались найбільші калюжі й збиралась вода. Зараз у Києві є шість таких ділянок, по одній у Подільському, Оболонському, Дніпровському, Деснянському, Святошинському та Солом’янському районах. До кінця року, сподіваюсь, зможемо створити такі дощові канави у кожному районі Києва — тобто їх буде 10.

Квіткові інсталяції та що буде з озером Синім

— Дивні інсталяції з квітів, "Шреки", лебеді, казкові герої, висаджування написів на схилах і ще багато застарілих речей — коли це все відійде в минуле?

Ви — представники молодшого покоління, у вас є свій погляд на естетику і для вас це виглядає негативно. Але є велика кількість людей, для кого це позитивно. Старшому поколінню це подобається — люди просять створювати такі речі, вони полюбляють прогулянки у таких місцях, вони їм підіймають настрій. Це як з ділянками для скошування — потрібно розуміти, що Київ — це мегаполіс на 4 млн людей, і всі з різними думками. Для всіх ти ніколи не будеш хорошим. 

— Не погоджусь. На мою думку, від декорування, яке "підіймає настрій", треба переходити до якихось прикладних рішень, які приносять користь.

Раніше ми створювали подібні інсталяції тільки на Співочому полі, а потім почали поширювати у всьому місту, бо від людей є запит. А у 2022 році ми навіть проводили онлайн-голосування за найкращу квіткову інсталяцію, перемогла "Київська мадонна", участь в голосування взяли тисячі людей. 

— Один відомий український ландшафтний дизайнер сказав, що найбільша проблема Києва у контексті зелених зон у тому, що місто не питає своїх мешканців, що їм потрібно. І тому з’являються всі ці речі. Чи плануєте налагодити процес партисипації?

Знову ж таки, ідеться про величезний мегаполіс з мільйонами мешканців, якби ми намагались втілити опитування з кожного господарського питання, то просто заблокували б діяльність міста. Втім, діалог з громадою у нас налагоджений — у нас є  різні інструменти зворотного зв’язку, — починаючи від контактного центру 1551, закінчуючи розділом "Електронна демократія" в застосунку "Київ Цифровий". Департамент також планує найближчим часом долучитися до опитувань через застосунок, зокрема, щодо масштабування пілотних проєктів. 

— Озеро Синє на Виноградарі. Ще років п'ять тому воно було схоже на водойму, зараз це практично пустка. Чому озеро так швидко обміліло та що місто робило для того, щоб не допустити цього?

Воно обміліло не за останні п'ять років, цей процес триває вже протягом 30 років. КП "Плесо" замовляло дослідження у наукових інститутів, було названо дві причини його обміління. Науковці сказали, що одна з них — це замулення водоносних горизонтів. Якщо ми розчистимо їх, то озеро знову наповниться водою. Тобто основне завдання зараз — дістати мул, який там накопичився. 

— У квітні ви стверджували, що Київ шукає підрядника для того, щоб це зробити. Скільки орієнтовно коштуватиме така історія? І скільки років знадобиться, щоб повернути озеро до його первісного стану?

26 червня Плесо оголосило новий тендер на розчищення озера (вартість робіт складає 96,3 млн грн. — Ред.). Ми сподіваємось, що він уже повинен пройти і з’являться підрядники, які зможуть його розчистити. Я певен, що ми його розчистимо цього року й повернемо йому воду. Тобто завдання №1 цього року — це розчищення. 

— Думки про те, що робота з довкіллям — не на часі. Як ставитесь до цього?

На мою думку, війна не підстава забувати про довкілля. Всім нам, включно з захисниками, жити тут. І від багатьох дій, які ми робимо сьогодні, залежить те, наскільки комфортним це життя буде завтра.