Неврологія Любові або чому ми іноді закохуємося у того, в кого б було не слід
Фото: pexels.com

У повсякденному житті ситуації, коли когось починає приваблювати "неправильна" людина, стаються дуже часто. Саме на такому коханні народжуються майже всі сюжети любовних романів та драм. 

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

Чому ж так стається, коли розум бачить, що людина нам не підходить (причини можуть бути різними), але серце розривається від почуттів, захоплює систему управління, й ми починаємо творити дурниці? Та чи можна з цим хоч щось зробити та повернути контроль?

На це питання може відповісти неврологія, адже романтичне кохання – це просто біохімія та неврологічні зв’язки.

Що таке кохання з точки зору неврології

Ви можете подумати, що щось таке магічне та незрозуміле, як кохання, може виходити за рамки сучасних досліджень мозку. Що це щось, що стосується душі й ніяк не залежить від нас (серцю не накажеш). Однак за останні роки було опубліковано багато нейронаукових досліджень про прихильність та любов людини.

Любов – це дуже складне та неоднорідне почуття через те, що в його виникненні та переживанні бере участь безліч областей мозку. Однак деякі регіони мозку залучені більше, ніж інші.

У нещодавній статті про нейронауку прихильності людини дослідниця Рут Фельдман запропонувала нову модель нейронауки кохання (Фельдман, 2017). Ця модель передбачає, що інтенсивність любові та якість прихильності керується нейромедіатором дофаміном в одній конкретній області мозку – так званому ядрі акумен (входить до складу базальних гангліїв). Саме воно бере участь у поведінці, яка відповідає за наше прагнення отримати винагороду.

Як працює дофамін

Дофамін – це нейромедіатор, який бере участь у формуванні поведінки, що веде до чогось приємного. Нагородою може бути багато речей – гроші, їжа, соціальна взаємодія та все інше, чим користуються люди.

У контексті любові це може бути щось таке маленьке та, здавалося б, незначне, як посмішка людини, яку ми любимо, поцілунок або навіть медовий місяць. Однак у дофаміні прихована пастка – він функціонує як сигнал про помилку в передбаченні винагороди. Це означає, що більша винагорода не обов'язково призводить до більш високого вивільнення дофаміну. Розмір дійсно немає значення. А ось ефект несподіваності може викликати справжній дофаміновий вибух.

Наприклад, якщо ви очікуєте на Різдво приємну нову кулінарну книгу й замість цього отримаєте в подарунок машину, рівень дофаміну в ядрі буде високим. Однак, якщо ви очікуєте на машину, кількість виробленого дофаміну буде меншою. Це означає, що чим більше ви очікуєте винагороди, тим менше буде позитивної реакції.

Яке відношення це має до закохування в когось, в кого не слід було?

Небезпека дофаміну полягає в тому, що якщо ми перебуваємо у відданих довготривалих стосунках, ми все краще й краще пізнаємо своїх партнерів. У якийсь момент рідко зникають майже всі несподіванки, оскільки ми знаємо майже все про те, як наш партнер виглядає, почувається та діє. Однак високе вивільнення дофаміну відбуватиметься лише в тому випадку, якщо трапиться щось несподіване! Тож розмірене сімейне життя та побут за часом дійсно призводять до згасання почуттів у багатьох стосунках.

А тепер подумайте про те, що станеться, якщо ви закохаєтеся в когось, хто зовсім недосяжний або занадто складний та неврівноважений? У цьому контексті навряд чи ми коли-небудь зможемо надзвичайно добре познайомитися з людиною й пізнати її повністю.

Тут навіть просту посмішку або легкий дотик можна сприймати як надзвичайну винагороду, бо це настільки несподівано. Через це може виникнути інтенсивне почуття любові. Оскільки людина навряд чи проводить з вами багато часу, стосунки ніколи не переходять у фазу затухання. Адже щоразу, коли відбувається щось позитивне, інтенсивне почуття любові зберігається. Таким чином, хтось може бути закоханим у когось протягом тривалого проміжку часу (навіть років).

Коли ви розумієте, як це працює, ситуація вже не виглядає як доля або щось магічне та надзвичайне. Але це знання можна використати як магічне заклинання, яке допоможе зберегти вогонь в тривалих стосунках. Якщо час від часу трапляється щось несподіване, інтенсивне почуття любові зберігатиметься, і небезпека того, що один із партнерів закохається в когось іншого, буде нижчою.

Тож дивуйте один одного! Робіть як великі, так і маленькі приємності, та ніколи не зупиняйтесь. Ніколи жодна печатка у паспорті, спільне майно або навіть діти не можуть бути запорукою сімейного життя "й допоки смерть не розлучить нас". Любов та стосунки – це завжди спільна праця.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Telegram: тільки корисна інформація для українських родин