Одне десятиліття життя виснажує найбільше: що кажуть дослідження

У двадцятирічному віці багато людей відчувають більше енергії: можуть працювати допізна, мало спати, проводити ніч у місті й швидко відновлюватися. До сорока років ця легкість часто зникає, а втома стає відчутнішою. Це нерідко пояснюють старінням, однак дослідники зазначають, що саме цей період є виснажливим через поєднання кількох біологічних змін із піком життєвих вимог. Водночас немає підстав вважати, що у шістдесят енергія знижуватиметься так само стрімко, пише ScienceAlert.

Енергійні 20-ті

У ранньому дорослому віці кілька систем організму досягають свого піка одночасно. Зокрема, м’язова маса є на максимальному рівні навіть без спеціальних тренувань. Як метаболічно активна тканина, м’язи сприяють регуляції рівня цукру в крові та зменшують навантаження, необхідне для виконання щоденних рухів.

Згідно з дослідженнями скелетні м’язи залишаються метаболічно активними навіть у стані спокою та суттєво впливають на базальний обмін речовин (енергію, яку тіло витрачає просто для підтримання життя. – Ред.). Коли м’язів більше, будь-яка діяльність потребує менше енергії.

На клітинному рівні мітохондрії, що відповідають за перетворення їжі на енергію, у цей період є численнішими та працюють ефективніше, виробляючи енергію з меншими відходами та меншою кількістю запальних побічних продуктів.

Сон також є глибшим: навіть за скороченої тривалості мозок продукує більше повільнохвильового сну, який найбільше пов’язаний із фізичним відновленням. Гормональні ритми залишаються стабільними: кортизол, мелатонін, гормон росту та статеві гормони дотримуються передбачуваних добових циклів, що забезпечує більш надійний рівень енергії протягом дня.

Іншими словами у 20 років енергії багато й вона "прощає" помилки. Її можна виснажувати без серйозних наслідків.

Виснажливі 40-ві

У середині життя жодна з систем організму не руйнується, проте невеликі зміни починають мати значення. М’язова маса поступово зменшується вже з кінця тридцятих років, якщо її не підтримувати фізичними вправами. Цей процес відбувається повільно, але його наслідки відчутні: менша кількість м’язів означає, що щоденні рухи потребують більше енергії, навіть якщо це не завжди помітно.

Попри те, що мітохондрії і далі виробляють енергію, їхня ефективність знижується. Якщо у двадцятирічному віці наслідки поганого сну чи стресу могли швидко компенсуватися, то у сорок років відновлення ускладнюється. Змінюється й сон: хоча його тривалість часто залишається достатньою, він стає більш фрагментованим. Зокрема, зменшення глибоких фаз сну означає менше відновлення, а втома починає відчуватися як накопичувальна, а не тимчасова.

У середньому віці гормони не зникають, але їхні коливання більш відчутні, особливо у жінок. Саме мінливість, а не дефіцит, може впливати на терморегуляцію, ритми сну та енергетичні цикли. Організм легше адаптується до стабільно низьких показників, ніж до непередбачуваних змін.

Додатковим чинником є когнітивне навантаження. Середній вік часто супроводжується високим рівнем відповідальності, лідерськими ролями та турботою про інших. Префронтальна кора, яка відповідає за планування, ухвалення рішень і самоконтроль, працює інтенсивніше, щоб забезпечити ті самі результати. Багатозадачність у ментальній сфері виснажує енергію не менше, ніж фізична праця.

Саме тому 40-ві роки нерідко сприймаються як особливо складний період: біологічна ефективність знижується саме тоді, коли життєві вимоги є найвищими.

Обнадійливі 60-ті

Пізніші роки життя часто сприймають як продовження змін середнього віку, однак багато людей описують інший досвід. Після перехідних періодів гормональні системи нерідко стабілізуються, життєві ролі стають простішими, а когнітивне навантаження зменшується. Досвід поступово замінює постійну потребу в активному ухваленні рішень.

Сон також не обов’язково погіршується з віком. За умови нижчого рівня стресу та стабільного режиму дня його ефективність може навіть покращитися, попри скорочення загальної тривалості.

Крім цього, м’язи та мітохондрії залишаються здатними добре адаптуватися. Дослідження показують, що силові тренування у людей після 60–70 років можуть відновлювати силу, покращувати метаболічне здоров’я та підвищувати відчуття енергійності вже протягом кількох місяців.

Це не означає, що пізніші роки приносять необмежений запас енергії, проте вони часто характеризуються більшою передбачуваністю.