"Лікарю, моя дитина мало їсть!" Знайома ситуація? Що робити, якщо у вас "малоїжка"

Це так часто трапляється! До лікаря приходять стривожені батьки та дідусі з бабусями: "Моя дитина нічого не їсть! Що робити?!" 

Така ситуація ще досить непогана, бо часто таких picky та fussy eaters – прискіпливих та непосидючих їдців, яких у нас називають "малоїжками" – батьки і старші родичі силують до їжі, залякують і навіть погрожують їм. Така поведінка дорослих може стати причиною розладів харчової поведінки у дитини у мабутньому.

Батьків, між іншим, дуже складно переконати у цьому, зокрема тому, що до фахівців звертаються рідко. Що ж робити в такій ситуації?

Що треба пам'ятати, якщо ваш малюк не дуже охоче їсти:

• близько 25–35% дітей ясельного віку та старших є "малоїжками";
• у більшості цих дітей апетит відповідає їхньому віку та швидкості росту;
• страх перед незнайомою їжею (харчова неофобія) – нормальний етап розвитку дитини;
• частіше таку поведінку демонструють діти 2–3 років, але і в іншому віці це нормально.

Цікаво, що поведінка "малоїжок" дуже залежить від ставлення мами до цієї поведінки дитини. З'ясувалося, що:

• якщо мами не переймалися цим, у 38 місяців прискіпливими лишалися тільки 17% малюків;
• якщо мами переймалися, до цього віку поведінка зберігалася у 50% дітей.

Чому малюки мало їдять?

Причин вибагливої поведінки може бути багато. Так може відбуватися, якщо:

• батьки тривожаться через те, що дитина мало їсть, і змушують її;
• дитина емоційна, а реакція батьків негативна;
• під час вагітності та у перші роки життя дитини мама тривожилася чи переживала депресію;
• "пальчикову їжу" (шматочки) було введено пізніше дев'яти місяців.

Що робити, якщо дитина мало їсть?

Канадська асоціація педіатрів рекомендує таку тактику:

• пам'ятати, що зниження апетиту є нормальним для дітей двух-п'яти років і свідчить лише про те, що малюк дорослішає не швидко;
• розділити відповідальність: батьки обирають продукти та страви, що підходять віку та вподобанням дитини, а дитина вирішує, що і скільки їсти;
• орієнтуватися на стабільний ріст дитини – попри те, що у малюків ясельного віку споживання їжі може значно коливатися, вони нормально ростуть;
• давати спочатку відносно невеликі порції кожної страви під час трапези;
• організовувати приймання їжі як приємний спільний час для родини. Харчове насильство неприпустиме. Хабарі, погрози чи покарання до здорового харчування жодного стосунку не мають;
• дисципліна під час їжі не має бути проблемою. Дитина, що плаче чи засмучена, навряд добре їстиме;
• зробіть традицією родинні обіди/вечері, коли це можливо. Харчування у колі сім’ї – приємний соціальний досвід та можливість вчитися через наслідування;
• обмежити час за столом 20 хвилинами. Потім пропонувати їжу тільки під час наступного приймання;
• давати дітям виконувати фізичні вправи та гратися. Це потрібно для стимулювання апетиту;
• попереджати про сніданок, обід чи вечерю за 10–15 хвилин – це дозволить дитині перемикнутися з її активності та підготуватися до приймання їжі;
• заборонити під час приймання їжі фактори, що відвертають увашу, наприклад книжки, відео чи гаджети.

Важливо розуміти, що якщо дитина добре набирає вагу та росте, додатково давати вітаміни та добавки не треба. Чи все йде гаразд, зможе встановити педіатр під час огляду. Для цього він скористається спеціальними таблицями ВООЗ.

Варто регулярно перевіряти рівень гемоглобіну та феритину. Залізодефіцит сам по собі може впливати на апетит, тому цей стан важливо вчасно скорегувати.

Буває, діти скаржаться на закреп. Його можуть викликати нестача клітковини у раціоні. 

Лікарю також важливо не пропустити розлад харчової поведінки у вигляді Avoidant / restrictive food intake disorder (ARFID), тобто розладу вибіркового харчування. Вирішальною відмінністю буде те, що у випадку розладу малюк не буде набирати вагу та рости. Цей розлад харчування – одна із причин failue to thrive, "нездатності процвітати", тобто нормально рости та розвиватися.

Резюме

Багато дітей є "малоїжками". Основною причиною виникнення та тривалості такого стану може бути поведінка батьків.

Харчова поведінка – це соціальна навичка. Дозвольте малюку вибирати їжу та бути активним учасником процесу приготування їжі. Нехай їжа буде насолодою, а не процедурою. Це дозволить дитині почуватися вільніше у відносинах із їжею і зараз, і протягом усього життя.