Депутат від ОПЗЖ Ілля Кива – кандидат наук. Так мав би починатися страшний сон будь-якого українського науковця. Але це наша реальність.

Вже навіть не смішно від жартів про Шарикова, "захистив докторську в темному провулку" та "у Киви науковий не керівник, а дресувальник". Ну бо що ще лишається окрім як жартувати?.. Ну як можна серйозно обговорювати наукову цінність роботи Іллі Киви?

До слова, зараз парламент розглядає правки до земельного закону від ОПЗЖ та Батьківщини. Автором частини правок є народний депутат Кива. Так ось, по жодній з правок він не виступав. Хоча головуючі на засіданнях кілька разів запрошували його висловитись, проте колеги з ОПЗЖ перебирали слово. Навіть вони розуміли, що Кива не спроможний цілу хвилину говорити завершеними осмисленими реченнями, без вигуків та матюків.

Очікувано, що на захист кандидатської пустили лише телеканали Віктора Медведчука. А до вбиральні Киву супроводжували чоловіки в чорному, яких він назвав "студентами чи, може, аспірантами".

Однак попри таку секретність, про рівень захисту можна зробити висновки з відео, на якому Киву запитують, що таке "демократичний євроінтегрований державний управлінський апарат", а він відповідає: "Дякую за запитання. Зрозумів його повністю і хочу сказати, що відповідь ми надамо у наступній нашій науковій роботі, яку будемо обов'язково запроваджувати". У відповідь лунає: "Зрозуміло. Задоволений".

Члени комісії одностайно підтримали присудження наукового ступеня Іллі Киві. Якщо Міносвіти затвердить результати захисту, (чи є в когось сумніви з цього приводу?), то Кива буде отримувати надбавку 15% до посадового окладу, тобто мінімум 5 250 грн на місяць. З наших податків. А там і піде на підвищення – захистить докторську, отримає звання професора…

І це у той час, як справжні українські науковці жевріють на мізерну зарплату – бо гроші освіти розпилюються на Киву та тих, хто вважає захист Киви – нормою.

І це – невимовно сумно. Особливо після того, як вся академічна спільнота кілька тижнів обговорювала статтю відомої журналістки та письменниці Олесі Яремчук про те, з якими труднощами та корупцією вона зіткнулась у процесі захисту кандидатської.

Трагедія української освіти і науки, що Яремчук не змогла захиститись, а Ілля Кива – зміг. Такий жорстокий світ української науки, який викидає та знеохочує найкращих, і винагороджує … Іллю Киву.

Найбільше в історії з новоспеченим "науківцем" мене турбує питання, навіщо Киві науковий ступінь кандидата наук. Навряд чи заради надбавки до зарплати чи щоб хвалитися перед друзями в спортзалі. На якій високій політичній посаді серед кваліфікаційних вимог є ступінь кандидата наук? Хоча б якихось наук, хоча б жомових?

Але ступеня Кива активно добивався – геть не зважаючи ані на правила, ані на здоровий глузд.

Вийшло блискуче розслідування BIHUS.info. Серед іншого журналіст Данило Мокрик звернув увагу на так звані наукові публікації Киви. Згідно з вимогами, основні наукові результати дисертації мають бути висвітлені щонайменше у трьох наукових публікаціях.

Але Ілля Кива – дуже специфічний кандидат. Одна його наукова праця розміщена на 152-154 сторінках у збірнику, що закінчується 144 сторінкою. А друга ‒ на 414-416 сторінках з 414. Але коли подивитись на 414 сторінку – то на ній побачите інформацію про вихідні дані збірника, а зовсім не тези з виступу Киви.

Звісно ж, таку дрібничку, як вигадані наукові статті, могли просто не помітити. Ну слухаєш Іллю Володимировича і просто повірити не можеш, що він не справжній науковець. Але оскільки ступінь кандидата Киви ‒ не витвір хворої фантазії, а реальна загроза, я відправила депутатське звернення на міністра освіти Сергія Шкарлета з копією на всіх членів Атестаційної колегії Міносвіти. Я прошу їх звернути увагу на фальсифікацію наукових публікацій і припинити нарешті цей цирк.

Саме Атестаційна колегія має затвердити рішення про присудження наукового ступеню і видати диплом Іллі Киві. Або не видати.