Пояснення

Про релігію та вакцинацію. Не дивуйтеся так новині про параліч дитини через поліомієліт

Про релігію та вакцинацію. Не дивуйтеся так новині про параліч дитини через поліомієліт

преподаватель Киевской школы экономики
07.10.2021, 13:46 • 3 хвилини

Дитину паралізувало через поліомієліт. Бо була не щеплена. Бо батьки відмовилися. Бо релігія не дозволяє

На Рівненщині півторарічну дитину паралізувало через поліомієліт. Як пише МОЗ: "Батьки свідомо відмовились від щеплень, передбачених медичними стандартами, через релігійні переконання". 

Декого дивує те, (1) що в Україні може бути релігійний фундаменталізм, (2) що в Україні в принципі є релігійність. 

До сих пір панує стереотип, що українці релігійні тільки номінально: в церкву ходять тільки на Різдво та Великдень, а релігія не грає якоїсь важливої ролі. Ну хіба що на виборах можна "за армію, віру та мову" проголосувати. Як жартували до отримання Православною церквою в Україні Томосу "краще бути атеїстом, але атеїстом Київського патріархату". Зараз жартують "атеїстом помісної церкви".

Про що говорять соціологічні дослідження.

1. Релігійність в Україні зростає з 90-х по цей час.

Зростає номінально. Кількість людей, які ідентифікують (хоч і номінально) себе з релігійними групами, дуже зросла. За різними даними (від ІС НАНУ до Разумкова), впевнених атеїстів в Україні близько 10%. Всі інші – хоч до якоїсь релігії себе відносять.

Простий приклад. Макрорегіон Східна Україна. За даними ІС НАНУ у 1992 десь 36% назвали себе хоч якось релігійно. У 1999-му вже 54%. У 2004- у і 2018- му вже стабільно по 80%. Так само на півдні та в центрі України. Пострадянські "релігійні відродження" (так це називають соціологи) у нас дуже сильні.

2. Чи всі ці люди регулярно ходять в церкву, знають свою громаду, моляться та ведуть християнське праведне життя? Звісно ні. Але соціологи давно знають, що "номінальна приналежність" – це важливий перший шлях. Де росте приналежність, там буде рости і релігійна поведінка.

З даними ІС НАНУ, регулярно в церкву ходять десь 15% українців (питання "Що ви робили цього тижня" і люди обирають "відвідували церкву"). Крім того, люди відвідують церкви на свята, все частіше хрестять дітей та вінчаються. 

Це багато чи мало? Це більше, ніж в Росії та Болгарії, але менше ніж в Румунії чи Грузії.

3. Соціологи дивляться не тільки на поведінку людей. Також важливо розуміти, як живе церква як інституція. Яке її місце в державі. 

Церкві довіряє більше українців, ніж державним інститутам. Наукові робити Алли Марченко та Дениса Шестопальця показують, що політики з роками все частіше і частіше апелюють до релігійних мотивів в своїх діях та офіційних виступах. А є історичні дослідження (Мітрохін, Казанова), які показують, що розвиток українського національного проекту та розвиток релігії тісно пов'язані. Є дослідження Єленського, які прямо показують зв’язок між релігійними поглядами та підтримкою політичних партій.

4. Окрім цього (як останній штрих), треба розуміти, що і самі церкви (релігійні групи, громади) є активними гравцями. Їх умовно називають "пропозицією". Дослідження релігійної пропозиції показують, що (а) вона сильно зростала протягом всіх років незалежності України. Якщо взяти тільки "топові" релігійні організації, то на початку 90-х приходів було трохи більше за 11 000, а в 2019-му їх стало більше 20 000. І це тільки частина історії. 

Інша важлива частина — конкуренція. В Україні немає жодної області, де був би релігійний монополіст. Тобто у нас дуже сильна конкуренція між різними групами, які присутні на одній території. Декілька православних груп, греко-католики, протестанти, іудеї, мусульмани. Всі мають свою "пропозицію". Але і всі розвиваються саме через тиск конкуренції (нам би так в інших сферах).

5. Україна не є винятком. Більшість трендів описані та пояснені в міжнародних порівняльних дослідженнях. "Релігійні відродження" стались в усіх посткомуністичних країнах. Релігія була важливою частиною національного проекту, церкви та громади допомагали на місцях (іноді підміняючи собою державу). 

Довіра до церкви зросла всюди. Якщо є релігійна конкуренція, то релігійність процвітає. 

Україна – не виняток, але ми – унікальна країна. Ми унікальні, бо у нас всі ці чинники поєднані. Для багатьох інших країн діє один чи два, а у нас всі разом.

Тому не треба дивуватись, що у нас тема релігії періодично вривається то в освіту, то в медицину, то в сімейні справи. 

Колись в Голландії була "тиха секуляризація" церковної власності. У нас же "тихі релігійні відродження". Багато людей їх проспали.

Оригінал

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі "Голоси", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net

Коментарі

Останні новини