Зміст:
  1. 1. Джаз для "Душі"
  2. 2. Перший для Pixar темношкірий анімований герой
  3. 3. Натхнення для життя та пошуку своєї іскри

Випустивши анімаційну стрічку "Душа" (Soul), режисер і сценарист Піт Доктер багатьом зробив надзвичайний подарунок до Різдва.

Підписуйтесь на корисний легкий контент в Instagram

Особливо шанувальникам його попередніх робіт – "Вперед і вгору", "Коко" та "Думками навиворіт". З останньою критики проводять пряму паралель, відзначаючи, що обидві стрічки – і "Думками навиворіт", і "Душа" – мають щонайменше подібних за характером персонажів. А взагалі є ледь не дзеркальним відображенням одне одного: перший досліджує людську натуру зсередини, другий – ззовні.

Мультфільм "Душа" – це історія джазмена-піаніста Джо Гарднера, який викладаючи для шкільного оркестру на пів ставки, мріє про сцену джаз клубу. І коли така нагода трапляється, його плани перериває смерть. А він, натомість, вносить безлад у її порядок. І, разом з тим, отримує завдання переконати проблемну ще ненароджену душу – Двадцять другу – захотіти пожити на Землі. Що до нього намагалися зробити Карл Юнг, Мати Тереза та Махатма Ганді. 

Liga.Life пропонує три причини, чому варто подивитися "Душу". Особливо на різдвяні свята.

1. Джаз для "Душі"

Музична складова мультфільму – його окремий світ. І водночас відмінна та незвична основа анімаційної стрічки.

Щоб достеменно зобразити стиль життя джазмена, Доктер і його команда відвідували джазові клуби Нью-Йорка.

"Ми хотіли переконатися, що якщо цей хлопець збирається стати джазовим музикантом, він повинен знати клуби і передісторію. Ми просто підходили до музикантів і питали їх, де вони вчилися? Як потрапили сюди? Яку ще роботу мають? Щоб по справжньому розкрити світ персонажа", – пояснив режисер в одному з інтерв’ю.

До створення мультфільму залучили музикантів: Хербі Хенкока, джазового барабанщика Террі Лайна Керрінгтона і Questlove.

Оригінальні композиції для стрічки створив клавішник та телезірка Джон Батіст. Коли Батіст виконував композиції в студії – його з різних ракурсів записували на 80 GoPro-камер, аби точно відтворити рухи рук під час гри на клавішах. Його ж рухи і дісталися головному герою.

"Я був у сльозах, коли побачив, що моя сутність ожила в Джо. Мати це – як частина мого творчого доробку. Велика честь", – поділився згодом Батіст своїми враженнями.

2. Перший для Pixar темношкірий анімований герой

Для американської анімації четвертий, а для Pixar "Душа" – перший фільм, де головним героєм є афроамериканець.

І до цього Доктер підійшов прискіпливо, аби уникнути в образі героя стереотипів. Наприклад, запросив сценариста Кемпа Пауерса, який символічно став першим темношкірим співдиректором компанії.

Над образом головного героя працювали близько двох років. 

До його створення залучали й інших темношкірих співробітників студії. А також консультантів та представників організацій ззовні, "щоб переконатися, що ми розповідаємо цю історію достовірно і правдиво".

"У нас було 20 чорношкірих в кімнаті: ми задавали питання і отримували 20 різних відповідей", – розповів Пауерс. І їхні дебати іноді "розбивалися по межах поколінь".

"Що було цікаво: те, що я вважаю нормальним, може здатися образливим для молодого покоління. У всіх був свій підхід, що значно ускладнювало роботу, але була потрібна обережність", – наголосив Пауерс.

"Для мене Джо представляє безліч людей, яких зараз не видно. Джо є в кожному з нас, незалежно від кольору шкіри. Бути першим темношкірим героєм у фільмі Pixar – це благословення, особливо в той час, коли всім нам потрібно трохи любові і світла", – сказав Джеймі Фокс, який озвучував головного героя.

"Душа" від Pixar. Три причини подивитися цей мультфільм
Джо. Кадр з трейлера мультфільму Душа

3. Натхнення для життя та пошуку своєї іскри

"Ти ж був невдахою за життя. Не розумію, чому ти так за нього тримаєшся?", – запитує Двадцять друга у Джо. 

Натомість душа джазмена розуміє – хіба можна здаватися, коли попри невдачі, майбутній вечір може кардинально все змінити. Але чи справді те, чого ми прагнемо, це те, що нам потрібно?

Фільм також показує, наскільки в житті людини важлива підтримка близьких. Не обов’язково цілковите розуміння – просто підтримка.

А також сміливість бути собою.

Колеги Піта Доктера пригадують, як він після отримання "Оскара" за "Думки навиворіт" не мав задоволеного вигляду. І навіть говорили про кризу середнього віку. За їхніми словами, Доктер хотів створити щось чи то доросліше, чи то душевніше. І, схоже, йому вдалося.

"Рідко в фільмі, не кажучи вже про мультфільм для будь-якого віку, можна зважитися на таку глибоку і потенційно лякаючу метафізичну територію, але це далеко не перший випадок, коли студія направила свої візуальні і розповідні ресурси на могутні філософські теми", – зауважив оглядач The New York Times.