Огляд | Мирний-21 і реальні події: куля в лоб в прямому ефірі, гімн України та відмова Болотову

В основі – реальні події. І хоча режисер Ахтем Сеітаблаєв більше показує психологічну складову героїв і їхні історії, ніж хроніку війни в Луганську, пройти повз історичні відсилання LIGA.Life не змогла.

Адреса і територіальне розташування

Зараз навіть діти без проблем розпізнають за звуком, що і куди прилетіло. У 2014-му звуки стрілецької зброї у житловому кварталі викликали страшні відчуття. Тим більше коли 2 червня бої були інтенсивними та тривали з 4 ранку до 9 вечора.

Сепаратисти гатили по прикордонному загону, розуміючи, що ті не стрілятимуть у відповідь по багатоповерхівках (Мирний, 13а та 13б), де перебували цивільні. Адже вони були через дорогу.

Як ви бачите, з одного боку – будівля загону і лісосмуга, через яку прикордонники потім і йшли на Луганський аеропорт. З іншого – цілий житловий квартал, де школи, лікарні, дитячі садочки тощо, звідки вели бій сепаратисти.

До речі, фільм називається "Мирний-21", бо за такою адресою в Луганську знаходився прикордонний загін.

Як в Криму, у нас не буде…

У 2014-му представники окупаційної влади неодноразово заявляли, що треба відділитися від України, як це зробив Крим, і тоді "ми точно заживемо". Натомість люди, які були вірні українській присязі, навпаки, заявляли, що зайти у місто "зелені чоловічки" не зможуть. Саме тому у фільмі командир Луганського прикордонного загону запевняє: "Як в Криму, у нас не буде" – ніхто не зрадить і всі протистоятимуть.

Які у нас сьогодні ще погані новини?

Наприкінці травня проросійські бойовики почали масово штурмувати військові частини в самому Луганську і навколо. Луганські прикордонники одними з перших відчули ці напади.

Але по-справжньому гаряче було 21 травня, коли штурмували відділ Прикордонної служби у Станиці Луганській. Тоді сепаратисти в усіх коментарях заявляли, що там "Правий сектор" захопив у полон прикордонників. Цю саму легенду вони повторювали вже і в червні, коли штурмували саме загін на Мирному. Тому звістки про чергове захоплення чи втрати були, на жаль, щоденною традицією для луганських прикордонників.

Захоплена влада і Болотов

"Я вас поважаю, я сам офіцер", – каже Молотов у фільмі. Режисери замінили усього одну літері в прізвищі, адже мова йде про Валерія Болотова, який на пресконференції неодноразово наголошував про свій бойовий досвід і "офіцерське розуміння".

На той момент під "прапорами" проросійських бойовиків вже були будівлі СБУ, облдержадміністрації, МВС та інших структур. Єдині, хто не підкорився, – прикордонники. Це відверто бісило Болотова і компанію. А дзвінок до "Єфрема" – це, як кажуть, до сліз.

Сергій Дейнеко та родина

У 2014-му він був командиром Луганського прикордонного загону, зараз очолює Державну прикордонну службу України. Сергій Дейнеко неодноразово отримував пропозиції від Болотова перейти на бік так званої "ЛНР". Відмовляв. Вважав, що треба бути чесним перед усім складом, а тому покликав на розмову.

Розповів, що, найімовірніше, буде наступ, що він точно не складе зброю, що його постріл у ворога буде першим, щоб ніхто цього не боявся та зізнався, що пропозиції "зрадити" були, але не погодився. Йому була важлива довіра. Всій команді запропонував подумати: хто залишається, а хто – ні. Зброю не склав ніхто.

Цікава й інша історія. У травні 2014 року дружина Сергія Дейнека народила доньку. Тому у фільмі описують справжню проблему, з якою стикалася родина командира прикордонного загону. 

Уся зброя має бути під нашим контролем

На початку квітня правоохоронні структури знаходили в Луганській області схрони зі зброєю. Загалом мова йшла про 300 автоматів Калашникова, які чомусь відправили саме у збройну СБУ.

А вже за кілька днів – 5 квітня – будівлю захопили проросійські бойовики, звідти вивезли всю зброю і вже з цими автоматами йшли "підкорювати" інші адміністративні будівлі. Тим цікавіше дивитися в фільмі на реакцію командира прикордонників після фрази голови СБУ: "Уся зброя має бути під нашим контролем".

Гімн України під обстрілами

Під час обстрілів українські прикордонники увімкнули гімн України. За спогадами офіцерського складу, проросійські бойовики навіть намагалися вистрілити у гучномовець, щоб тільки не чути "Ще не вмерла України...".

Так прикордонники не лише свій моральний дух підтримували, але й місцевих, які сиділи вдома, не розуміючи, що відбувається і куди бігти, а також бісили сепаратистів – теж функція важлива.

Вбитий сепаратист у прямому ефірі

З перших годин обстрілів будівлі Луганського прикордонного загону поруч вели трансляцію російські ЗМІ. У таке live-відео потрапив момент, коли хтось з луганських прикордонників поцілив в голову одному з проросійських бойовиків. У 2014 році це відео збирало тисячі репостів, у фільмі "Мирний-21" також знайшло своє місце.

Єдина жінка у прикордонному загоні

Наприкінці травня 2014 року керівництво луганських прикордонників вирішило не залучати жінок на службу. З міркувань безпеки. Але все одно з бійцями залишилися керівниця меддопомоги, яка з ними пройшла увесь жах червня 2014 року. У фільмі її героїзм втілила Лорена Колібабчук.

80 аеромобільна бригада в Луганську

Якщо про незламний "Азов" в Маріуполі чув весь світ торік, про героїчних кіборгів, які боронили Донецьк, знає кожен українець, про прикордонників, які не зрадили присягу, нарешті побачать фільм, то є ще одна історія, яка не настільки гучна, – оборона Луганського аеропорту, яка тривала 146 днів. І все це завдяки 80 аеромобільній бригаді, про яку також згадують у фільмі "Мирний-21".

Враження від фільму

• Екшену вдосталь. Враховуючи справжні можливості луганських прикордонників у 2014 році. Звичайно, хочеться побачити польських "Леопардів" чи американські F-18. Але були б вони в ті роки у луганських героїв, то й історія була б іншою. Загалом робота каскадерів, піротехніків та й самих акторів – на високому рівні.
• Є відчуття затягнутості розвитку подій – діалогів між прикордонниками та батьками, їх коханими. Це зараз українці розуміють, що Росія – агресор. І українці в цій думці єдині. А до повномасштабного вторгнення, попри війну, яка тривала з 2014 року, навіть у Києві були люди, які вважали: "Не все так однозначно". Тому такими діалогами у фільмі відтворили ту атмосферу, коли були й ті, хто проти, й ті, хто нічого не розумів, й хто допомагав проросійським бойовикам.
• Можуть з’явитися питання до сюжетної складової, бо героїв надто багато й іноді не одразу розумієш – хто, що, кому і чому. Але за акторів – подяка. Приємно розуміти, що в українському кіно настільки талановиті люди.
• Локації. Луганчани точно впізнають знайомі місця, і це буде ще більше роздирати серце.
• Музика. Якщо локації – то це біль тільки для луганчан, то музика точно не залишить вас байдужим: і рокова версія гімну, і композиція від Бумбокса та Жадана, і загалом музичне оформлення фільму.

Чому це важливий фільм

По-перше, наратив "ви всі чекали цю війну", "то Донецьк і Луганськ привів" – нарешті розбито. Бо після повномасштабного вторгнення багато, хто зрозумів і відчув, що Росія не запитує людей про їхні побажання, вона заходить силою і нав’язує те, що сама собі придумала.

"Та ми за тиждень будемо під Харковом" – це те, що демонструє ставлення Росії до України. Ніби їх всі чекають. А в Луганську були й ті, хто протистояли.

По-друге, кіно – це також війна. І важливо, щоб таких фільмів про українських героїв було більше. Але не лише про події 2022 року, але й про всю війну.

По-третє, 10 гривень з кожного проданого квитка спрямують у фонд "Повернись живим" для купівлі розвідувально-ударного комплексу (РУК) зі 120-мм мінометами для 111 окремої бригади територіальної оборони Луганської області.