Тиждень критики. Фільми, які радять подивитися Наріман Алієв, Антон Слєпаков тощо

З 21 до 27 жовтня у кінотеатрі "Жовтень" відбудеться міжнародний фестиваль арткіно столичної осені – "Київський тиждень критики", кураторами якого виступають українські кінокритики й кінокритикині. 

Цього року у програмі фестивалю покажуть ретропрограму "Нуль за поведінку", до якої увійшли культові фільми: "Донні Дарко" та "Бунтівник без причини", лауреат Берлінале та Одеського кінофестивалю "Стоп-Земля", довгоочікувана стрічка про буремні 90 Олега Сенцова "Носоріг", музична драма "Королі репу", в якій зіграли Ірма Вітовська та Антон Вельбой, а також цьогорічні хіти кінофестивалів Канн, Торонто та Берліну.

Спеціально для LIGA.Life режисер Наріман Алієв, музикант Антон Слєпаков, продюсерка Наталія Лібет та режисерка Надія Парфан розказали про свої улюблені кінодосвіди на фестивалі, а також назвали причини – чому його не варто пропускати цього року.  

Антон Слєпаков

музикант, лідер гурту "Вагоновожатые"

Фільмів, які запам’яталися, багато. Але назву "Пофарбоване пташеня" з програми 2019 року. Дуже сильне враження. Фільм, який дуже важко дивитися на фізичному рівні, але він залишив цілий вагон роздумів та переживань.

Цього року чекаю на "Стоп-Земля", "Носоріг". Цікава режисерська версія "Донні Дарко", а ще, звісно, хочеться побачити на великому екрані актора Джеймса Діна. 

Києву дуже бракувало атмосферного осіннього кінофестивалю. На щастя "Київський тиждень критики" повністю заповнив цю прогалину і став знаковою подією.

Дуже затишною, домашньою, подільською, непафосною.

Наріман Алієв

кінорежисер стрічки "Додому", автор подкасту Mincultpryvit

Мені найбільше запам’ятався показ фільму "2001 рік. Космічна одіссея" Стенлі Кубрика.

Я взагалі тішуся, коли з'являється можливість подивитися культові класичні стрічки на великому екрані. Дуже радий, що за останні роки таких можливостей дедалі більше.

Цього року чекаю на показ "Бунтівника без причини" Ніколаса Рея.

Знову ж таки, унікальна можливість подивитися на Джеймса Діна на великому екрані.

Не можу сказати, що я його великий поціновувач, але таку можливість не можу прогавити.

На фестиваль треба йти тому що, у вас буде можливість побачити на великому екрані стрічки про які ви нічого не чули та, навряд чи, у вас ще з'явиться така можливість.

Надія Парфан

кінорежисерка стрічки"Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго", засновниця онлайн-кінотеатру Takflix.com

Запам’ятався показ "Землі кочівників". Дуже люблю Френсіс Макдорманд, у цьому фільмі вона розкриває свою акторську потужність на повну.

Цей фільм доволі гучно прозвучав у Америці, але в Україні не вийшов у прокат – і це з одного боку сумно, з іншого – симптоматично.

До нас все ще не потрапляє дуже важливе і знакове іноземне кіно. У цьому плані ми провінційні. А "Тиждень" дає можливість трохи надолужити та зрівнятися з міжнародним кінопроцесом.

Водночас до фільму є запитання і він теж не ідеальний. Було дуже цікаво їх сформулювати для себе та обговорити під час дискусії з нормальною модерацією.

Переважна кількість подій після фільмів у Києві проводяться в форматі Q&A і, зазвичай, є дуже компліментарними.

Це непогано, але іноді хочеться "промити кісточки" та більш критично подивитись на кіно. 

Цього року не маю виразних фаворитів, але планую піти на "Маленьку маму" Селін Сьямми, бо цікаво, як вона повернулася до теми дитинства.

Також на українські фільми – "Стоп-Землю" та "Носорога". Маю професійний інтерес в цьому плані та хочу подивитися, якою буде дискусія після фільмів.

 

Наталія Лібет  

кінопродюсерка стрічки "Стоп-Земля"

Спочатку я хотіла написати про "Апокаліпсис сьогодні". Це був lifetime experience – дивитися його на великому екрані, а не на відеокасеті колись, або переглядати на комп'ютері на колінах в ліжку.

Потім я хотіла написати, що це був "2001 рік. Космічна одіссея", коли вимкнулося світло і я не стала чекати, коли фільм перезапустять і пішла додому спати.

Але все ж найбільше запам’ятався показ фільму "Довге прощання", і тут велика сукупність причин, яку складно просто так описати, і, по суті, вони гуморні, з ноткою сарказму, як і сам фільм.

Тому, так, це він. І всі ці фільми я дивилася разом з донькою – це теж для мене важливо.

Цього року найбільше я чекаю на київську прем'єру фільму Каті Горностай "Стоп-Земля".

Це найважливіший фільм для мене не тому, що я – його продюсерка, а тому що він про мене.

Я – це і Маша з її першою закоханістю.

Я – і тато Маші, який говорить доньці: "Поїдемо на море влітку разом". І це важливо, як і саме життя, а не вступ до університету як такий, бо можна і не вступити з першого разу.

Я – і Миша, якому погано в туалеті на вечірці.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин