Відпустка на острові Джарилгач посеред Чорного моря: враження, ціни та як дістатись

Ми з родиною вирішили провести коротку відпустку далі від людей та з наметом, щоб максимально дистанціюватися. Оскільки син любить море, вирішили поїхати на острів Джарилгач у Херсонській області. Але дистанціюватися від людей не вийшло – цього року Джарилгач популярний серед туристів.

Джарилгач і хто там живе

Острів Джарилгач розташований у Каркінітській затоці Чорного моря. Вся територія острова та частина прилеглої акваторії входить у Національний природний парк "Джарилгацький" довжиною в 42 км.

Уже о 7 ранку наприкінці серпня, коли ми сідали на пароплав до острова, зрозуміли, що дистанціюватися від людей не вийде – охочих потрапити на Джарилгач чимало. Хтось їхав на день - подивитися, погуляти островом, але більшість, як і ми – з наметами.

Хотіли ближче до дерев, усамітнено, але всі подібні місця були зайняті, намети стояли майже впритул один до одного. 

Як ми пізніше дізналися, так було не скрізь, а тільки ближче до маяків – саме там розташоване джерело з прісною водою та така-сяка цивілізація у вигляді двох кафе, пірсу та біотуалетів.

Якщо ж пройти вглиб острова, можна зустріти поодиноких нудистів. 

З одного боку від нас жила велика родина з чотирма дітьми, бабусями, тітками та дядьками. Вони часто сварилися, свекруха з невісткою з'ясовували стосунки, а діти несамовито кричали, коли їх змушували вчити уроки чи їсти рибний суп.

Сварки зазвичай починалися на світанку і тоді на весь пляж можна було чути розлючені голоси з різних наметів: "Дайте поспати!". На острові родина жила майже місяць.

З іншого боку від нас жила компанія з десяти хлопців і дівчат з Дніпра. На острові вони були вже близько двох тижнів і залишилися ще після того, як ми поїхали. Впродовж тих трьох діб, коли ми жили на острові, здавалось, вони жодного разу не спали, постійно пили алкоголь, курили травку (запаси вичерпувались, тож вони телефонували друзям і просили вислати ще поштою до Скадовська), та грали в ігри: у Крокодила, Мафію абощо. 

Не пропускайте інші цікаві та корисні історії - підписуйтеся на LIGA.Life у Facebook.

Також поряд жила подружня пара, років по 60-65. Біля свого намету вони встановили український прапор. На світанку купалися і робили зарядку, прибирали у наметі та пили каву, споглядаючи на море.

Завжди усміхалися та бажали гарного дня сусідам. Удень читали під парасолькою, іноді вголос одне одному. На острові жили тиждень.

Хоча двічі траплялися бійки між нетверезими відпочивальниками. Багато людей приїздить на острів зі своїми собаками, які радісно гасають по пляжу, намагаючись уполювати чайку.

На острові погано ловить мобільний зв'язок та зовсім немає продавців кукурудзи, пахлави чи іншої їжі, яку часто продають на українських пляжах.

Побут на острові

Інфраструктури на острові практично немає. Є два кафе недалеко від пірсу. Там можна перекусити або купити холодного лимонаду. З їжі смачна лише смажена риба. Також там продають картоплю фрі, хот-доги, шашлик, відбивні та млинці. Ціна за хот-дог – шмат багету з холодною сосискою, кетчупом та майонезом – 40 грн. Картопля фрі з кетчупом або морозиво – також 40 грн. 100 г шашлику - 120 гривень, куряча відбивна - 50 грн. 

Подають страви у поганому пластиковому посуді – пластикові виделки ламаються і зубці застрягають у рибі чи картоплі. 

На острові є платні наметові містечка. Поставити там свій намет коштує 100-150 грн за добу.

Можна заселитися у намет, який надає адміністрація – 2500-3700 грн залежно від часу оренди і додаткових послуг. Наприклад, разом з наметом можуть дати спальні мішки. 

Утім, заселитися туди складно, місця заброньовані до середини вересня. 

На острові є біотуалети платні та безоплатні. Безкоштовні працюють лише з 9.00 до 19.00. Але часто вони закриті постійно.

Платні коштують по 5 гривень, але ключі від них теж треба знайти, оскільки деякі люди не віддають їх адміністрації кафе чи наметового містечка. 

Стаціонарні безкоштовні туалети надбрудні. Переважно люди справляють нужду, де прийдеться, через що місцями відчувається сморід, а кущі закидані туалетним папером та серветками.

На острові є два маяки – старий і новий. Старий Джарилгацький маяк є пам'яткою культури, виготовлений у Парижі у 1902 році та збудований у 200 метрах від моря разом з комплексом житлових будівель. 

Проте нині споруди зруйновані, а сам маяк не працює і стоїть дуже близько до води.

Попри заборону залазити на зруйновані споруди маяка, більшість туристів нехтують попередженням і намагаються видертися для гарного кадру.

Новий маяк збудували у 1997 році за 50 метрів від старого.

Природа Джарилгацького парку

Тут красиві краєвиди, піщаний пляж, по якому приємно йти. Інший бік острову менш людний, там більше дерев і кущів, а пляж вкритий черепашками та водоростями. 

Радості туристів не було меж. Хтось побіг за фотоапаратом, хтось тихенько усміхався і намагався підпливти до них ще ближче. У наступні дні вони вже не з'являлися. 

Син забув коло намету своє відерце з лопаткою та іншими іграшками. Тож ми чули, як кабани рохкають та копирсаються у відерці й труться боками об намет.

Сусіди сфотографували одного, кажуть, дикі кабани на острові не агресивні. Також казали, що бачили оленів, які вночі теж підходили близько на наметових містечок. 

Є степові гадюки та два види полозів, пелікани, скарабеї та більше десятка видів крабів. Іноді на них можна наступити під час купання у морі.

Є й медузи, хоча їх набагато менше, ніж у тому ж Скадовську, де їх – повен пляж.

Пісок на острові білосніжний і м'який. Але відпочивальники часто залишають на місцях поселень порожні пляшки для води, сміття та недопалки. І, попри заборону, розводять багаття.

Ми бачили двох правоохоронців, які чергували на пляжі, але ніяк не реагували на відкриті вогнища туристів.

Розваг на острові небагато. Адміністрація пропонує сафарі-прогулянку по Джарилгацькому парку. Коштує 250 грн з людини. Ми самостійно гуляли островом, але обійти увесь не змогли. 

Як дістатися

Щоб дістатися острова, спочатку треба доїхати до Скадовська, а звідти пароплавом або катером до острова.

Доїхати з Києва можна на поїзді або автобусі. На поїзді дістатися можна лише до Херсона. Вартість квитка – від 161 до 1058 гривень. Дорога з Києва, наприклад, займе від 7 до 12 годин. Але з Херсона все одно ще три години треба буде їхати до Скадовська на автобусі. 

Є прямі автобусні рейси з Києва до Скадовська. Вартість квитка – від 480 до 650 гривень. Їхати 12-14 годин. Ми вибрали цей варіант, щоб робити менше пересадок, але пошкодували. Сидіння в автобусі незручні, спати вночі практично неможливо, часом автобуси зупиняються, щоб підібрати випадкових попутників. Деякі пасажири п'ють пиво та ледь не щопівгодини просять водія зупинитися, щоб справити нужду.

Квиток діє в обидва боки, на квитку ставлять дату відправлення назад і по ньому можна повернутися до Скадовська.

Пливти понад годину. Також можна замовити катер.

Добратися на острів можна буде за пів години, вартість квитка – 250 грн з людини.

Люди, які приїжджають на острів не вперше, стверджують, що ще рік тому на Джарилгачі не було такого ажіотажу, пов'язують це з карантином та неможливістю виїхати на відпочинок за кордон.

Для нас загалом це були цікаві три дні, але на більший термін ми б не поїхали через відсутність достатньої кількості туалетів, місць, де можна було б прийняти душ та смачно поїсти.

Перед від'їздом ми познайомилися з хлопцем, який відпочивав на острові другий місяць. На питання, як йому вдається таке тривале проживання на острові, відповів: "Я вже повністю втратив будь-який сором".

Україна багата на красиві місця, проте туристичну галузь слід розвивати, щоб, окрім краси, були ще доступність, якість і комфорт.

Хочете більше знати про здоров'я та здоровий спосіб життя? Підписуйтесь на LIGA.Life у Facebook.