Три комедії та боді-горор: чотири кіноновинки тижня

Компаньйон

Синопсис

Айріс (Софі Тетчер) та Джош (Джек Квейд) живуть разом, однак назвати їх щасливою закоханою парою складно. Їхні стосунки заплутані, напружені та оповиті таємницею. Детектив, трилер та мелодрама "Компаньйон" — режисерський дебют для Дрю Генкока, який до того ж написав сценарій. Спершу картина задумувалася як продовження фільму жахів "Варвар", що вийшов у 2022 році (заробив у прокаті $45 млн за витрат на виробництво $4,5 млн).

Згодом продюсери Рой Лі та Рафаель Маргуліс вирішили довірити проєкт Дрю Генкоку (ситком "Субургаторій" та серіал "Мій мертвий колишній") і зробити його сюжет самостійним. На головну жіночу роль запросили Софі Тетчер ("Єретик", "МаХХХін"). Головна чоловіча роль дісталася Джеку Квейду, відомому за серіалом "Хлопаки", франшизою "Голодні ігри" та фільмом "Оппенгеймер".

Комедійний трилер із нетиповим поворотом

"Компаньйон" позиціюється як трилер, де знайшлося місце для елементів комедії й детективу. Творці фільму постаралися зробити все можливе, щоб створити правильний плацдарм історії, сюжетні деталі відкриваються глядачу поступово.

Фільм наповнений легким гумором: жанри майстерно поєднані, між головними персонажами відчувається "хімія".

Загальні враження

Комедійний трилер "Компаньйон" — цікавий фільм, який за своїм стилем подання дещо нагадує "Переслідувача". Проте на противагу похмурій історії у стилі ретро пропонує чимало кумедних епізодів і помірну кількість жорстоких сцен.

Народ vs Космо

Синопсис

Собака Космо тричі покусала людей, тож за законом її мають приспати. Господар Космо, слабозорий Даріуч (Франсуа Дам'єн), у розпачі. З надією захистити тварину він звертається до адвокатки Авріл Луччіані (Летиція Дош). Вона не відмовляється від складних випадків, але раз у раз програє у суді. Це неабияк обурює її керівництво, тож цього разу вона твердо вирішила виграти справу. Програшну, на перший погляд, ситуацію з неслухняним песиком вона брати не хотіла, але не втрималася, побачивши ніжність між Космо та Даріучем. Судовий процес унікальний, востаннє собаку судили ще в Середньовіччя.

Комедія "Народ vs Космо" — дітище Летиції Дош, акторки франко-швейцарського походження. Картина стала її режисерським дебютом, сценарій вона написала спільно з Анною-Софі Байлі. Головну роль у своєму фільмі Летиція Дош виконала сама. Історія розгортається у Швейцарії, а фільм створено у копродукції Франції та Швейцарії.

Власник Palm Dog Award

Серед акторів також Франсуа Дам’єн ("Серцеїд", "Ніжність"), Жан Паскаль Заді ("На своєму місці"), а також собака Коді. "Актору" вже 10 років, проте це не завадило йому здобути на Каннському кінофестивалі особливу нагороду Palm Dog Award.

Трагікомедія про собаку та її права

Одна з особливостей стрічки — жанрове розмаїття: від щирого гумору до журби й філософських питань.

Наприкінці бачимо, як історія суду впливає не лише на сторону захисту, а й на обвинувачення.

Загальні враження

Трагікомедія "Народ vs Космо" – це незвичне поєднання комедії та драми, абсурдності та серйозності, людського та собачого світів. Дебют Летиції Дош місцями незвичний, а втім, стрічка змушує замислитися над багатьма важливими питаннями.

Мій Марчелло

Синопсис

Кьяра Мастроянні втомилася від того, що її весь час порівнюють із її батьком Марчелло Мастроянні та матір’ю Катрін Деньов. Вона теж акторка і хотіла б, аби люди цінували перед усім її талант, а не походження. Якось на знімальному майданчику її попросили грати як батько. На додачу він почав їй часто снитися. Ніби дивлячись у дзеркало, вона бачить не своє відображення, а його. Переживаючи тяжкий період у житті, Кьяра вирішує перевтілитися у свого батька. Вона вдягається, як він, говорить та рухається, як він. Жінка настільки переконлива в чоловічому образі, що дехто навіть починає називати її Марчелло.

Вигадана історія про невигаданих людей

Головну роль у фільмі виконала К’яра Мастроянні ("Персеполіс"), донька Катрін Деньов та Марчелло Мастроянні. На другому плані також реальні персонажі: Фабріс Лукіні ("У будинку", "Мольєр"), Мельвіль Пупо ("І все ж Лоранс", "Спіді Гонщик") та Ніколь Ґарсія ("Люпен"). Ідея зняти історію про реальних акторів належить Крістофу Оноре, який є режисером та сценаристом фільму.

Пустощі, акторська гра чи воскресіння легенди?

"Мій Марчелло" — історія про кризу ідентичності у доньки Марчелло Мастроянні К’яри, яку постійно супроводжують порівняння з її батьком.

Це історія про те, як за таких обставин важко знайти свій власний шлях. Доволі імпульсивне рішення головної героїні "вкрасти" ідентичність на день перетворюється з експериментального альтер его на повноцінне. І те, як видозмінюється характер К’яри у бік батька та його звичок – незвично і водночас захопливо.

Загальні враження

Комедія "Мій Марчелло" — це сповнена гумору історія і надзвичайно цікаво розкритий режисерський задум. Шкода, що не всі сюжетні лінії повноцінно завершили, а втім, гідна акторська гра і приємний саундтрек загалом залишають по собі гарне враження.

Чужі тіла

Синопсис

Студентка Вей (Джойєна Сун) приїздить до Нової Зеландії, аби продовжити тут медичні дослідження. Житиме у тітки, однак кузина Анджела (Джесс Гонг) не рада цьому. Однолітки не приймають Вей через потворну родиму пляму на її обличчі. Батько дівчини мав таку саму. Він теж був медиком і проводив дослідження у галузі пересаджування шкіри. Усі напрацювання батька Вей ретельно зібрала та має намір продовжити його роботу. Чим далі просувається справа, тим жорстокішими до дівчини стають друзі її кузини. Зрештою, вона робить приголомшливе відкриття, але всі її напрацювання привласнює один із викладачів університету. Розлючена та доведена до відчаю Вей починає діяти самостійно. Кожен наступний крок заводить її у ще глухіший кут, і не відомо, як довго триватимуть її криваві експерименти.

Новозеландський боді-горор

Фільм "Чужі тіла" було знято в Окленді, Нова Зеландія. Режисеркою стрічки виступила Саша Рейнбоу (короткі метри "Камалі" та "Кофі і Лартей"), яка разом із Лі Мюррей та Мією Мараморою створила сценарій.

Роль головної героїні Вей виконала дебютантка Джойєна Сун. У фільмі також є Еден Гарт (серіал "Ласун"), Джесс Гонг (серіал "Проблема 3 тіл" та "Таємниці Брокенвуда"), Джарел Тернер ("Ласун", "Усі святі") та Марк Мітчінсон ("Повстання зловісних мерців", "Хоббіт: Пустка Смога").

"Чужі тіла" та "Субстанція"

З релізом фільму критики та глядачі, які знайомі з жанром боді-горор, не могли не помітити схожість із фільмом "Субстанція", який отримав кілька номінацій на "Оскар".

Але навіть попри доволі схожий сюжет та подібний характер головних героїнь, відчуваються ці дві роботи по-різному. "Чужі тіла" відразу занурює у вир жорстокого та перенасиченого насиллям світу, куди Вей потрапляє з перших кадрів. І такий доволі контрастний початок відразу перевіряє глядачів на бажання рухатися далі.

Загальні враження

Боді-горор "Чужі тіла" — дещо варіація на тему "Субстанції". Фільм прагне бути передусім відразливо шоковим, і це йому, безумовно, вдається.