Як українізуються коміки: стендапери про "какая разніца" і гумор у війну

"Усі ми зрозуміли, що гумор, культура, музика, фільми – теж війна і вплив", – каже Слава Бу.

LIGA.Life розпитала коміків, як велика війна змінила мову, зміст, теми і комерційну складову українського стендапу. 

Зараз багато людей відписалися від російського контенту. Український стендап це відчув? 

Великі бюджети та продакшени дозволяли Росії нав’язувати Україні свій контент, гумор, проєкти. Тому російський стендап перемагав український за переглядами, якістю зйомки, рівнем медійності коміків, розповідає Слава Бу з Херсона.

"Українці ходили на концерти Сабурова в час, коли одиниці українських коміків могли зібрати зал на 500 глядачів. Всі знали і любили Щєрбакова, а не українського Деніса Корабльова", – зауважує комік. 

Зараз українські глядачі часто не хочуть бачити російське. Шукаючи заміну продуктам з РФ, побачили, що хорошого є багато українського. Коміки одразу це відчули за переглядами і підписниками. 

"Зараз їду в будь-яке місто з сольником і збираю невеликі зали від 40 до 80 людей. Пів року тому не міг такого уявити", – каже Бу.

"До великої війни коміки збирали в турах в містах по 20-30 людей, зараз – по 100-150 людей в барах. Якщо ринок розвиватиметься таким темпом, то за рік українські стендап-коміки збиратимуть Будинки культури людей по 500", – вважає Фелікс Редька з Сум.

Коміки переходять на українську, бо вигідно "перевзулися"? 

Стендапери згодні, що для більшості коміків перехід на українську – свідоме рішення, не пов’язане з ростом аудиторії. Якщо перейти на українську лише заради запиту аудиторії і грошей – це буде помітно. В результаті не заробиш, переконує Редька. 

"Смішить, коли тим, хто перейшов на українську, пишуть: "Перевзулися". Це як говорити вегетаріанцю: "Ага, раніше курочку не було шкода?" – каже Світлана Немонежина, комікеса, резидентка київського "Підпільного стендапу". Додає, що за стендап не платять стільки, щоби був мотив "перевзуватися". 

До великої війни Слава Бу не бачив проблеми в мові. Коментарі на кшталт "Чому не українською" cприймав як провокацію: "Бо російськомовних українців багато. Мені російська не заважала любити країну".

Фелікс Редька виступав переважно російською: "В теорії, якщо виступаєш російською, маєш більшу аудиторію. Бо є і Казахстан, Білорусь, Ізраїль. Але я виступав російською не через плани захопити більшу аудиторію, а через те, що народився в російськомовній родині, 24 роки прожив у російськомовному суспільстві", – пояснює комік. 

Антон Стенюк, резидент київського "Підпільного стендапу", виступав українською і російською. Під запис на YouTube – лише українською. "Але не для широкого загалу, якщо перед виступом почувався втомленим чи з поганим настроєм, вибирав російську. Це було простіше – російською краще імпровізую", – розповідає Стенюк. Повноцінний перехід на українську постійно відкладав. Після 24 лютого зрозумів:

Тепер комік виступає та спілкується лише українською. "Нещодавно зайшов до знайомого тренера з боротьби, він переходив для мене на українську. Але багато хто з одноклубників розмовляють російською – дивні відчуття, ніби не в своїй країні". 

Наразі глядач як ніколи підтримує тих, хто переходить на українську, вважає комік. Нічого спільного з Росією чи з російською культурою Антон мати не хоче.

З ним згоден і Слава: "Не хочу бути в одному клубі з Щєрбаковим і Сабуровим". Його тішить, коли глядачі пишуть: "Ви класно виступили, так подобається, що теж хочу перейти на українську".

"У мене не було жалю: "Ох, блін, москвічі не подивляться", – каже Бу. З перших днів вторгнення комік почав листуватися з друзями українською. Після 24 лютого всі виступи, публічні висловлювання Слави – україномовні. З новими людьми говорить  українською, в таксі, в магазинах, в закладах: "У побуті ще можу говорити російською, бо більшість оточення російськомовне".

Немонежина ще до великої війни хотіла перейти на українську. Бо коли почала дивитися контент YouTube-каналу "Рагулівна", зрозуміла:

Саме розпочався новий сезон "Ліги Сміху", де Світлана брала участь, тож думала дограти сезон і поступово перейти. 23 лютого купила дві книжки українською, щоби поповнювати словниковий запас. Але наступний день усе пришвидшив: "Я відразу перейшла на українську, зокрема, в побуті. Сумнівів не було. Російську стало огидно чути".

Фелікс Редька не перейшов на українську повністю. В побуті залишається російськомовним, соцмережі веде обома мовами. Виступи – так само. Якщо приїжджає в західний регіон, виступає українською. На сході України здебільшого виступає ще російською.

Втім, після початку повномасштабної війни зрозумів, що треба більше уваги приділяти мові: "Бачу, що є запит і певний настрій. Розумію, що треба трохи скорегувати шлях. Але не "через коліно", а потроху. Я на шляху українізації, але мовного питання всередині себе не маю".

Редька не боїться втратити частину аудиторії через україномовний контент: "Як я можу втратити українців, бо перейшов на українську? Мабуть, тільки надто радикально налаштованих "ви меня ущемляєте..." – але їх зараз втратити не соромно". Каже, відколи почав робити контент українською, аудиторія підтримує: "Дякую, що українською", "Гарна українська".

"Це стандартні коментарі у артистів, які переходять. Соціальна домовленість: якщо людина робить спроби до українізації – суспільство підтримає", – переконаний комік. 

Як тепер пишуть жарти? Перекладають з російської?

Стенюк зараз пише тільки українською: "Російською вже не можу писати".

Бу старі жарти перекладає на ходу під час виступу або може разок проговорити собі вдома: "Раніше українською я не послуговувався. Але я її знаю". Новий матеріал відразу пише українською. 

Редька зараз системно не пише: "Час такий – не знаєш, яка завтра з’явиться тема". Наразі комік – у турі Україною, частину матеріалу дописував українською, частину – російською і перекладав.

Немонежина пише відразу українською. До старого російськомовного матеріалу ще не поверталася. Але з переходом на українську почала відчувати, що "стало менше слів". Світлана давно почала виписувати з книжок слова, які подобаються, звучать мелодійно та цікаво. Щоби потім вплітати в повсякденну розмову чи виступи: "Бо не існує моменту, коли словник достатньо повний". Тепер почала виписувати саме українською. Робить це, зокрема, щоби ділитись словами на окремій інстаграм-сторінці @slovo.tvir для тих хто теж відчуває, що потребує праці над словниковим запасом. 

З останнього виписала, наприклад, "лихо, лиходій, лихоліття, гойдатися, марення, полуднева пора, клопіт". 

"Бачу в словах надзвичайну естетику. До того ж, якщо таке моє відео подивиться 100 000 людей, то трохи забуті літературні слова стануть більш поширені в побуті", – вважає комікеса. 

Слава Бу під час виступу може забути якесь українське слово. Постійно забуває, як українською російське "отрицать": "Але це можна обжартувати. Забув якесь слово, глядачі, підкажіть".

Використовує у виступах росіянізми, у Слави багато суржику і діалектів: "Мені не подобається суржик, коли це 50 на 50. Коли в російську закидуєш кілька українських слів і косиш під суржикомовлення. Але суржик – це шлях. У глядачів немає відрази до нього. Я за останні 1,5 місяці побував в різних містах – всюди різна мова, акценти, діалекти". 

Коли Фелікс робив перші концерти українською (у Львові, ще до великої війни), хвилювався, щоби "вистачило слів": "Здивувався, що жодних проблем не було. Просто на ходу матеріал перекладається в один чи інший бік".

Його матеріал теж нашпигований суржиком і росіянізмами. Але комік на це не зважає. Каже, виступаючи у західних регіонах, побачив, що люди з заходу України спілкуються українською геть не краще, ніж люди зі сходу. 

"Це стереотип, ярлик. Просто на заході більше слів, пов'язаних з польською мовою, з мадярами та румунами. А на сході – з росіянами. Звісно, на сході нас русифіковували. Але мене бентежить, коли людям зі сходу кажуть про потребу викорінювати росіянізми з мови, бо їхня українська не бездоганна. Через такі акценти у людей, які до того 20 років спілкувалися російською, опускаються руки", – зауважує Редька.

Він додає, що великим імпульсом для нього розвивати свою українську було усвідомлення, що є багато глядачів, для яких комфортніше і органічніше сприймати матеріал українською. 

Слава Бу додає, що серед його знайомих російською далі виступають тільки ті, кому важко, вони ще працюють над собою. 

"Коміків з "какая разніца, я не перейду" – немає. Тиснути і змушувати не можна. Це не має бути проблемою на рівні кенселингу, що все, російськомовним не можна виступати. Але комікам треба розуміти, що російською обговорювати гостросоціальні проблеми – навіть дико звучить. Тоді їхній стендап не підтверджує громадянську позицію, якщо хочуть її продемонструвати. Або тоді мають жартувати тільки нейтральні жарти про своє життя, дівчину, батьків – аудиторія знайдеться", – додає Слава Бу. 

В Україні залишилося мало коміків, які продовжують виступати російською, кажуть стендапери.

"У них підліткова поза захисту: "Я це не віддам через принцип, бо на мене тиснуть".  Тому важливо не нападати на людей, бо вони не переходять на українську через тиск. Треба дати їм час осмислити", – каже Світлана.

Як змінилися жарти останніми місяцями

Бу зараз може пожартувати, наприклад, про мітинг у Херсоні, який росіяни закидували гранатами зі сльозогінним газом. Жарт може звучати десь так: "Росіяни переманюють херсонців на свій бік і кажуть, що буде дешевий газ. Це правда, бо я вийшов на мітинг і отримав свою порцію газу сльозогінного, але безкоштовно. Стільки емоцій! Ми буквально плакали від щастя". 

Комік підкреслює: якби він не був особисто на такому мітингу – це був би жорсткий жарт щодо людей, які там постраждали. 

Русофобія у жартах зараз дозволена повністю. Бо аудиторія тільки підтримує, додає комік: "Зараз легко піймати овації залу криками "русня х*йня". Але це можна дозовано використовувати. В жарті має бути або аргумент, або ще щось". 

Стенюк раніше не жартував би про політику. Бо в контексті гумору вона коміку не така цікава. А зараз може довго підводити до такого жарту, збільшуючи напруження в залі. Наприклад: "Починаю з того, що був такий Махатма Ганді, політичний діяч Індії, національний герой, завдяки йому Індії вдалося вибороти незалежність і перестати бути колонією Британської імперії. Розповідаю, що він відомий своєю філософією ненасилля у відповідь на насилля. Розповідаю про масовий протест під його керівництвом, коли люди ставали у величезні черги і йшли до поліціянтів, які їх просто били. Але ніхто не давав ляпаса у відповідь. І далі кажу, що нам, українцям, треба зробити те саме – не треба відповідати насиллям на насилля Росії, нам не треба воювати з Росією. Нам треба ... дуже багато індусів". 

Редька до 24 лютого, розповідаючи у монолозі життєві історії, переповідані батьком-військовим, який був в АТО у 2015 році, оминав тему смерті російських військових. Коміку здавалося, що суспільство не сприйме ці жарти. 

"Після всього того, що наробила Росія на нашій території, люди настільки радикалізувалися, що у мене з’явилася можливість розповідати жарти про смерть російських військових. Це єдина акцентована зміна, яку я помітив у своєму виступі", – каже комік.

Його актуальний жарт може звучати так: "Мені батько показав фотографію вбитого чеченця, у якого на руці була пов’язка "російська православна армія" – я жартую про те, що це все по Оруелу – "війна – це мир, несвобода – це свобода, чеченець – це руская православная армія".

Немонежина раніше уникала формулювання громадянської позиції і в житті, і в жартах: "Я була "внє політики", космополітична. Перші дні після 24 лютого стали переломними для моєї особистості. Я зрозуміла, що все це – культура, музика, спорт – про одне, просто різні сторони суспільства". 

Актуальний жарт комікеси може звучати так: "Розповідаю глядачам, як з початком війни у всіх нові страхи, і у мене один із таких, – боюся, що я русня. Коли бачу в Україні якусь прогресивну штуку, відразу починаю себе підозрювати. Була, наприклад, в аптеці суперроботизованій, де фармацевт вписує в комп’ютері назви препаратів, а робот позаду нього складає замовлення і видає. Я на все це дивлюся і думаю: "Вау, ані так живут!". 

Коміки кажуть, що всі теми дозволені для жартів. Питання лише в тому, що не всі теми комфортні, щоби вигадати жарт, переконаний Редька. 

"Але не уявляю, як зараз сформулювати жарт про смерті з нашого боку – це тема, яку собі формулюю як табу", – каже він.

Те ж каже й Бу: "Умовно, жарт про Бучу або Маріуполь ніхто не напише. Якщо напише – це дивна людина".

Комік саме домовлявся їхати з концертом у Кременчук, коли "прилетіло" в ТЦ. "Концерт відтерміновується, в місті траур. І коли приїду, то не жартуватиму: "Що у вас тут, вечірка огонь?". Я ж не дурний, – каже Слава.

Українські коміки зараз, зауважує Нємонєжина, уважні щодо того, щоби позиція України в жартах була тільки переможна. Щоби не було критики, яка може повпливати на бойовий дух. 

Рекомендації коміків, що подивитися:

Антон Стенюк радить до перегляду перший випуск "Підпільного стендапу в бункері": 

Та "Підпільні розгони", випуск з ірландським коміком, який приїхав в Україну під час повномасштабної війни давати концерти:

Слава Бу радить монологи, які виходять на каналі UA Stand-Up Agency.

І сольний концерт резидента "Підпільного стендапу" Сергія Ліпка "Водій Номеробслуги":

Світлана Немонежина радить стендап про родичів у Росії та повернення в Київ Василя Байдака:

І канал Фелікса Редьки. 

Фелікс Редька радить монолог-коміка Діму Поліщука, записаний ще рік тому "Я виню россиян" (рос.).