Телепатія, одномовність і підключення до мережі 24/7: як ми спілкуватимемося в майбутньому

Спілкування – одна з головних потреб людини. Ми постійно шукаємо можливості контакту з іншими, і технічних можливостей для спілкування більшає з кожним днем. Та чи означає це, що комунікації стають простішими? Як ми спілкуватимемось за 30 років? Про це експерти з комунікацій розмірковували на п’ятій зустрічі з циклу діалогів Dream the Future, присвяченій темі комунікацій. Дискусії ж передував перегляд серії з серіалу Dream the Future: Communication of the future. Як комунікації майбутнього бачать світові футурологи?

Розмови без кордонів: технічних, мовних, фізичних

Автори Dream the Future: Communication of the future зосереджуються, в першу чергу, на нових технічних можливостях. Вони порахували, що щохвилини в світі відправляється понад 200 млн електронних листів та 16 мільйонів повідомлень, і це ще без постів у соцмережах. В результаті людина проводить перед екранами гаджетів щонайменше сім годин на день. Звісно, переважно це стосується людей зі стабільним та швидким доступом до інтернету. Та Трістан Харріс, колишній розробник Google, обіцяє приєднання 100% людства до світової мережі вже за декілька десятків років. Можливо, станеться так, що доступ до інтернету буде навіть одним із прав людини, припускає він. Не виняток, що його внесуть як правило у документи міжнародних організацій.

А тепер уявімо, що до 2050 року інтернет стане у тисячі разів швидшим, ніж зараз, і інформація передаватиметься зі швидкістю світла. І… однаково зрозумілими всім мовами. Як це?

Як відомо ще з легенди про Вавилонську вежу, найбільший наріжний камінь у спілкуванні між людьми – різні мови. Але до 2050 року вчені розраховують мати універсальний синхронний перекладач з усіх на усі мови. Саме миттєвість перекладу – запорука вдалої комунікації. Ендрю Очоа, ньюйоркець, винахідник Waverly labs пригадує, як мало не зруйнувались його стосунки з дівчиною-француженкою через те, що вони під час розмов постійно тримали перед собою телефон з перекладачем. Але ж це зовсім не сприяє близькості. Саме тоді Ендрю зайнявся розробкою універсального навушника Waverly labs, який в режимі онлайн перекладає одну мову на іншу. Пристрій складається власне з навушника і програми, яка спочатку визначає мову, якою говорить візаві, перекладає, синтезує все вголос, і в навушнику миттєво звучить вже перекладена фраза. Ці технології доступні вже, а до 2050 вони мають стати буденністю.

Ще одна мрія вчених – дозволити нарешті людині роздвоюватись. Ми і так часто буваємо подумки деінде, хоча насправді сидимо на нараді в офісі. Технології ж поступово надають нам можливість бути одночасно в двох місцях і ментально, і фізично. Йдеться про голографічне відтворення. Технології мають нам забезпечити спілкування з тривимірною моделлю людини. Та 3D-комунікації самі винахідники уявляють по-різному.

Девід Фатталь, винахідник технології "Лея", прагне зробити екрани наших гаджетів голограмними, для тривимірності зображення. Інший інженер, Мерон Грібец, не цікавиться екранами, він хоче в реальному часі передавати рухи та міміку людини, з якою ми спілкуємось. Більше того, він вважає, що до 2050 комп'ютери та телефони стануть анахронізмами. Руки людини не мають бути постійно зайняті якимись предметами і гаджетами, а отже, зображення має виникати просто перед візаві, без допомоги гаджету. Створювати голограму мають окуляри "Мета". Робота Тома Картера, ще одного молодого науковця, покликана забезпечити нас ще й тактильними відчуттями, коли ми намагатимемось торкнутися до чогось віртуального.

Зворотна сторона прогресу

Але у частини науковців всі ці технологічні прориви викликають неабиякі побоювання. "Все це обов’язково призведе до того, що люди стануть більш нервовими", – переконаний Трістан Харріс: "Ми навантажуємо один одного ідеями, проханнями, інформацією. Контакти розширюються, і цей обсяг тільки збільшуватиметься", – попереджає він.

Музикант Мобі взагалі вважає, що наше сьогоднішнє споживання інформації та комунікації – токсичні: "Деякі люди взагалі не відключаються зі зв’язку. Тут потрібна самодисципліна, інакше є всі шанси стати рабом технологій", – впевнений Мобі.

Робити паузи, лікуватися від цифрової залежності, проводити диджитал-детокс – усе це вже просто рецепти для виживання нас як виду, стверджують організатори кемпів, в яких заборонені гаджети. Лівай Фелікс, засновник кемпу диджитал-детоксу, мріє, аби люди частіше дивились один одному в очі, а не на дисплеї гаджетів.

Але справа в тому, що і наш мозок має шанси отримати статус гаджету. Кріс Кроуфорд, IT-інженер з університету Флоріда, працює над тим, щоб люди могли керувати комп’ютерами за допомогою сили думки. І не лише комп’ютерами, а й безпосередньо роботами. В університеті Флориди розробники технології влаштували перегони дронів, керованих силою мозку різних учасників, до яких прикріпили апарат для зчитування імпульсів думок.   Дрони... злетіли і полетіли. З часом за допомогою цієї технології ми зможемо змусити роботів робити те, що нам треба, лише подумавши про це.
Зрозуміло, що від цього вже зовсім недалеко до телепатії. Втім, моральний аспект і досі лишається головним в дилемі: бути чи не бути телепатії частиною життя суспільства. І відповіді на це запитання футурологи поки не дають.

Комунікації майбутнього по-українськи

Подальша ж дискусія більше сконцентрувалася на комунікації як процесі донесенні меседжів від людини до людини, від бізнесу та влади.

Модераторка розмови, директорка зі зв’язків з громадськістю та комунікацій СКМ, Наталія Ємченко, зазначила, що ще під час перегляду фільму в усіх експертів, які зібралися для дискусії, виникло запитання: якою буде роль медіа в глобальних комунікаціях? Адже у фільмі було багато про технології і мало про засоби масової інформації.

На думку Бориса Давиденка, головного редактора LIGA.net, ЗМІ втратили якусь частину своєї влади, але медіа в більш глобальному розумінні цього слова, тобто разом з інфлюенсерами, які часом мають більше підписників та читачів, ніж ЗМІ, значно посилили свій вплив: "Раніше люди значно більше думали власною головою. Зараз медіа вміють чітко нас скеровувати. Особливо це помітно в авторитарних країнах", – попереджає Борис.

Якою ж буде комунікація у зв’язці "держава-суспільство", якщо традиційні медіа втрачають вплив, а вплив медійних персон в той же час росте? Директорка Директорату з питань інформаційної політики Офісу Президента України Ірина Побєдоносцева наголошує, що справжню ефективність комунікації треба визначати не за тим, що і за допомогою чого  озвучено від імені влади, а за тим, що саме почули в суспільстві: "Ми всі зараз в тому чи іншому сенсі – медіа. І в загальному "багатоголоссі" важливо бути почутими. А для цього вкрай важливо чітко артикулювати свої месседжі", – вважає Ірина.

А що ж бізнес, який зазвичай виступає чи не найактивнішим актором комунікаційних процесів? Наталія Ємченко нагадала, що соціальні психологи попереджають: для середньостатистичної людини існуючих комунікацій забагато, а сам медійно-технічний прогрес йде занадто швидко, і в ньому втрачається гуманітарна складова комунікацій. То чи етично для бізнесу змушувати бігти за собою всю планету?

"Бізнес абсолютно точно має брати на себе відповідальність і за соціальний аспект, і за безпекову складову. В тому числі за етичність. Наприклад, я би не хотіла, щоб технічний прогрес дозволив комусь неконтрольовано читати наші думки", – вважає Тетяна Сахарук, генеральна директорка мережі глобальної угоди ООН в Україні. Проте визнає, що на рівні ООН якісь правила для бізнесів – членів глобального договору – ще не обговорювалися.

Щодо етичності розмову продовжила Вікторія Романюк, заступниця директора Києво-Могилянської школи журналістики та організації з боротьби з дезінформацією StopFake. Чи під силу людині гіперкомунікації, з якими нам вже доводить жити, не говорячи вже про далеке майбутнє?

За твердженням Вікторії, навіть в умовах інформаційного суспільства і за наявності великої кількості засобів комунікації, люди дедалі більше фільтруватимуть своє коло спілкування, відключаючись від зайвого, і таким чином самостійно регулюючи передозування. "Навіть маючи можливості "глобального села" за теорією Маклюена, коли всі можуть комунікувати з усіма, ми все одно прагнутимемо зберегти власну самість. Ми об’єднуватимемося у якісь локальні спільноти. Це і стосовно мови, до речі. Навіть маючи технологічні можливості єдиної мови, ми все одно чіплятимемось за власну ідентичність", – впевнена Вікторія.

Резюмуючи обговорення, спікери зійшлися в думці, що незалежно від технічного прогресу всім нам не варто забувати базові навички: як в комунікаціях, так і в повсякденному житті. Наприклад, вміти розводити багаття. Тому що екологічні катастрофи можуть суттєво змінити траєкторію прогресу. А необхідність спілкуватися та "шукати своїх" ніколи не покине людину.