Від вигорання до можливостей: соціальні послуги для тих, хто доглядає
Зміст:
  1. Догляд за близькими: як жінкам повернути своє життя
  2. Як працює система соціальних послуг в Україні
  3. Право на підтримку: чому важлива комунікація

На правах реклами

Війна змінила звичний устрій мільйонів українських родин. Хтось опинився у ролі доглядальника поранених близьких, хтось залишився сам на сам з літніми батьками після евакуації, а хтось втратив можливість самостійно себе обслуговувати. Зазвичай саме на жінок лягає основний тягар догляду за родичами з інвалідністю, людьми похилого віку чи дітьми. У дослідженні Gender Differences in Family Caregiving в науковому журналі BMC Health Services Research вказано: з тих, хто доглядає за членам сімʼі, 72% — це жінки1. Через надмірну відповідальність і брак підтримки вони швидко вигорають і часто просто не мають часу звернутися по допомогу.

За даними Мінсоцполітики, у 2023 році 72% територіальних громад створили комунальний заклад — надавач соціальних послуг, а 76% запровадили посади фахівців із соціальної роботи. Попри те, що соціальні послуги доступні безоплатно для більшості вразливих груп, звертаються за ними далеко не всі.

Історично склалося, що жінки звертаються за соціальними послугами частіше, ніж чоловіки. Але соціальні послуги, передбачені законом, — це право кожної людини, яка опинилася у складних життєвих обставинах. І це не лише підтримка окремих осіб, але й інвестиція в економіку громад. Наприклад, коли жінка-доглядальниця отримує тимчасовий відпочинок або денний догляд для родича, вона може повернутися на роботу, підвищити свій дохід, сплачувати податки.

Від вигорання до можливостей: соціальні послуги для тих, хто доглядає

Догляд за близькими: як жінкам повернути своє життя

За даними доповіді InCARE, жінки частіше, ніж чоловіки, відчувають тиск виконувати догляд за родичами. Це свідчить, що догляд часто сприймається як їхній безпосередній "обов’язок". Щоб опікуватися близькими, вони беруть відпустки без збереження зарплати або взагалі залишають роботу.

І це не просто особиста жертва — це економічний удар по всій країні, адже кваліфіковані працівниці витісняються з ринку праці.

Ось соціальні послуги, які допомагають жінкам, що доглядають за літніми родичами, дітьми чи дорослими з інвалідністю, звільнити час для роботи або відпочинку:

Денний догляд — людина, що потребує догляду, перебуває під наглядом фахівців протягом дня (наприклад, з 9:00 до 18:00), отримує харчування, медичний контроль, а ввечері повертається додому. Це дає змогу доглядальниці працювати або вирішувати особисті справи. Денний догляд може надаватися за місцем проживання отримувача послуги або у приміщенні надавача послуги.

Тимчасовий відпочинок для осіб, які здійснюють догляд за дітьми та дорослими з інвалідністю, — людина, що потребує догляду, перебуває під опікою від кількох днів до 30 днів на рік, де за ним доглядають цілодобово. Соціальна послуга може надаватися за місцем проживання/перебування отримувача послуги (вдома) або в приміщенні надавача соціальних послуг (це не обов'язково заклад, може бути вдома у приватної особи-надавача послуг). Доглядальниця в цей час може відпочити, поїхати у відпустку або пройти лікування. Ця послуга надається терміном не більше ніж 30 календарних днів на рік.

Догляд вдома — соціальна послуга, що надається за місцем проживання (вдома) отримувача протягом робочого дня і полягає в наданні допомоги в самообслуговуванні людям, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування. Послуга може включати допомогу у веденні домашнього господарства, закупівлю та доставку продуктів, допомогу в особистій гігієні тощо.

Паліативний догляд — соціальна послуга для осіб, які потребують паліативної допомоги через невиліковні прогресуючі захворювання, що передбачає створення умов для проживання, допомогу в самообслуговуванні, організацію догляду за станом здоров'я, психологічну підтримку, навчання членів сімей основним правилам надання домедичної допомоги.

Підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю — короткотермінове або постійне проживання для особи або групи осіб, допомога у вирішенні соціальних проблем, розвиток навичок та вмінь, необхідних для підготовки до самостійного життя у своїй звичайній обстановці або в умовах підтриманого проживання з групою осіб, де створені умови, наближені до сімейних. Послуга може надаватися за місцем проживання/перебування отримувача (вдома) або стаціонарно в приміщенні надавача соціальної послуги.

Стаціонарний догляд — цілодобове перебування особи, що потребує піклування, в закладі соціального обслуговування з повним забезпеченням харчуванням, умовами для проживання та наданням необхідної допомоги.

Як працює система соціальних послуг в Україні

Соціальні послуги — це підтримка, яку держава та громади надають людям у складних життєвих обставинах. Їх зміст і порядок надання визначає Закон України "Про соціальні послуги". Отримувачами соціальних послуг можуть бути особи чи сім'ї, які через війну, наявність інвалідності, втрату житла, вимушену міграцію, догляд за родичами, насильство чи інші життєві обставини не можуть впоратися самостійно й потребують підтримки.

Щоб отримати соціальну послугу, потрібно подати заяву до центру надання соціальних послуг. Це можна зробити особисто, поштою, онлайн на сайті: https://soc.gov.ua або електронною поштою. Фахівці проведуть комплексне визначення індивідуальних потреб, зроблять індивідуальний план і укладуть договір про надання послуг.

Більше інформації, як подати заяву та як приймається рішення про надання соціальних послуг, можна дізнатися на порталі Дія.

Більшість соціальних послуг (догляд вдома, денний догляд, стаціонарний догляд, паліативний догляд, підтримане проживання) надаються безоплатно за рахунок бюджетних коштів для таких категорій осіб:

  • малозабезпечені особи (якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї нижчий за прожитковий мінімум)

  • особи з інвалідністю

  • особи похилого віку, які відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу не здатні до самообслуговування

  • ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

  • внутрішньо переміщені особи

  • особи, які постраждали від торгівлі людьми

  • особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі

Внутрішньо переміщеним особам гарантується можливість отримання послуг за новим місцем проживання або перебування. Це особливо важливо для жінок, які переїхали з дітьми чи літніми батьками і опинилися в новій громаді без підтримки.

Право на підтримку: чому важлива комунікація

Важливою передумовою отримання соціальних послуг тими, хто їх потребує, є інформування людей про їх наявність та умови отримання. Коли люди знають про свої права та можливості отримати допомогу, коли немає стигми щодо звернення за підтримкою, тоді соціальні послуги справді виконують свою функцію — допомагають людям подолати складні життєві обставини та повернутися до повноцінного життя.

За результатами національного опитування, проведеного у 2024 році Мінсоцполітики спільно з UNICEF, лише 20% українців вважають себе обізнаними про соціальні послуги, доступні в громаді. При цьому повністю обізнаних критично мало — всього 5%.

"Правильна комунікація про соціальні послуги має критичне значення для справедливого доступу до підтримки. Брак інформації про соціальні послуги є основною перешкодою для доступу до них. Тобто переважна більшість жінок, які опікуються близькими і найбільше потребують тимчасового відпочинку, просто не знають про своє право на підтримку. Водночас це означає не просто інформацію, а конкретні можливості — отримати час для роботи, запобігти вигоранню, повернутися до економічної активності", — Олена Іванова, лідерка тематичної команди з соціальної інклюзії та координаторка проєктів з інклюзії та доступності, ПРООН в Україні.

Інформаційна кампанія "Підтримка поруч" реалізується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансової підтримки уряду Японії.

1Дані взято з дослідження Gender Differences in Family Caregiving. Do female caregivers do more or undertake different tasks?, в якому аналізували 714 сімейних опікунів з країн ЄС