Одягають людей в колір оливи. Як сімʼя з Кіровоградщини відкрила бренд тактичного одягу

Побутує думка, що працювати з родичами та друзями, а тим паче відкривати з ними бізнес – пропаща справа і для стосунків, і для підприємства. Однак цей стереотип вже рік розвінчує бренд тактичного одягу GPK Tactical з міста Долинська, що на Кіровоградщині. 

Його заснували Ірина Гриценко, Тетяна Пастушенко та Надія Коверга. Ірина та Надія – невістки, а Тетяна – кума Ірини. Перші літери їхніх прізвищ і лягли в основу назви бренду.

"Мій брат та чоловік Ірини Віталій завжди обʼєднує всіх навколо. Він давно нам казав, що треба відкрити спільну справу. Але на периферії складно придумати щось рентабельне, окрім сільськогосподарського підприємства", – розповідає Надія і додає: "Але згодом у Долинській закрили швейний цех. Тоді задумались про бренд жіночого одягу. Але повномасштабна війна дещо змінила наш фокус – із повсякденного на військовий". 

Про бізнес під час війни, нюанси тактичного одягу, фінансування та помилки Ірина та Надія розповіли LIGA.Life.

Чоловіки – у військо, дружини – у бізнес

З 2014 року чоловіки Ірини та Тетяни служили разом в АТО. Тим часом Ірина займалась підприємництвом у сфері сільського господарства у Долинській та консультувала з питань бізнес-менеджменту. Тетяна проживала в Мукачеві та працювала в Прикордонній службі, а Надія була директоркою спортивного гіпермаркету у Києві.

Та 24 лютого 2022 року назавжди змінило їхнє життя, як і кожного українця. Чоловіки знову взяли в руки зброю після незначної перерви у службі. А Ірина та Надія з дітьми вимушено виїхали в безпечніше місце – до Тетяни в Мукачево. 

Задуматись про спільний бізнес змусили одразу декілька факторів. По-перше, військові зіштовхнулись із браком форми на початку війни. Жіночих моделей взагалі не було.

По-друге, Ірина, Надія та Тетяна мали потрібний досвід для розвитку власного бренду. Ірина знала усі операційні процеси бізнесу, Надія була експерткою в торгівлі та налагодженні шляхів реалізації товару, а Тетяна добре розумілась на формі.

"Ніхто з нас не працював у сфері легкої промисловості. Але кожна з нас шила та майструвала для себе. До того ж наші чоловіки знали все і навіть більше про форму, тканини, кишені та інші нюанси форми. Тож план був такий: ми відшиваємо, вони тестують", – розповідає Ірина.

Надія звільнилась із роботи та почала жити на два міста – Київ та Долинську, а Тетяна взагалі переїхала із Закарпаття на Кіровоградщину. Роботу в Прикордонній службі довелось залишити.

Інвестиції, пошук приміщення та робітників

Початковий бізнес-план складався лише із суми інвестицій та розрахунків витрат. У бізнес жінки вклали власні заощадження та взяли кредит на рік. Загальна сума початкової інвестиції – 600 000 грн. Також подавались на державний грант "єРобота", але так його і не отримали. Ірина припускає, що причина в тому, що на момент подання на грант вони майже нічого не мали. Відтак могли здатися не дуже серйозним підприємством.

За ці кошти: 

• придбали обладнання: швейні машинки, оверлоки, розкрійний стіл тощо;
• орендували приміщення;
• зробили мінімальний ремонт: змінили проводку, освітлення та підклеїли вікна. Приблизно вклались у 20 000 грн;
• облаштували кухню для майстринь, де вони змогли б обідати, а також офіс для власної роботи та бухгалтера;
• придбали першу сировину.

Паралельно з облаштуванням приміщення шукали працівників. Одна із соціальних цілей бренду – створити робочі місця у невеличкому містечку. Відтак налагодили співпрацю з Центром зайнятості.

"Так ми зустріли нашу першу швачку – Світлану Бережну. У нас тоді ще цеху не було. Взяли рулон тканини і різали на підлозі в мене вдома, щоб створити перші зразки. З цього й почалась наша співпраця. Світлана була професійною швачкою, але саме з військовим одягом справи не мала. Та вона не боїться нового. Бере на себе відповідальність і пробує", – розповідає Ірина.  

Перші зразки – чоловічі та жіночі штани Multicam та Gorka, флісові джемпери, термобілизна – зʼявились у продажу 1 жовтня 2022 року. Але повноцінне відкриття GPK Tactical відбулось 9 грудня 2022 року. 

За трішки більш ніж рік всі кошти з продажу йдуть на зарплатні працівникам та реінвестиції. Нещодавно також подали документи на обласний грант підтримки підприємців у розмірі 127 000 грн. Це допоможе бренду придбати закріплювальну машинку, яка робить закріпки – короткі, але міцні та щільні шви на тканинних виробах. 

"Відсутність цього пристрою дуже стопорить наш розвиток. Тому що гуртові замовники завжди запитують, чи є в нас закріпки. Після її купівлі ми вийдемо на інший ринок і будемо більше співпрацювати з військторгами та іншими магазинами", – пояснює Ірина.

У штаті нині працює ще три швачки, окрім Світлани, – Руслана Гора, Антоніна Алєксєєнко та Марія Козак. У планах – розширити виробництво принаймні до 10-15 майстринь. 

Кравчинь відбирає саме Світлана. Бренд не цурається тих, хто не має досвіду, але готовий вчитися.

"До нас приходять із різними історіями. Так, працювали і з переселенкою з Бахмута та Харкова, і мамою загиблого військового. Хтось приїжджає, хтось навпаки звільняється через сімейні обставини", – додає Надія. 

Але дефіцит кадрів все ж відчутний, кажуть засновниці. Є люди, які хочуть працювати лише сезонно, наприклад, взимку. Є ті, хто хоче тимчасово попрацювати до переїзду в Польщу. Відтак засновниці розглядають варіант передання певної частини відшиву на аутсорс, як це роблять, наприклад, із розробкою лекал.

Тест тканин на міцність 

За словами Ірини, держава надає військовим приблизно дві пари штанів та 1 кітель на рік, а куртку та бушлат – 1 раз на 2 роки. Натомість зношуваність всіх цих речей набагато вища. Відтак військові, їхні сімʼї та волонтери постійно перебувають у пошуку нового якісного одягу. 

Щоправда, поняття якості у повсякденному та тактичному одязі дуже відрізняється. Як мінімум, тканина для останнього має бути міцнішою та щільнішою.

"Зазвичай це певні плетіння з додаванням титанових, кевларових або нейлонових ниток. Саме вони рятують тканину від порізів та розривів. Наприклад, для ДСНС форми тканина має заводське вогнестійке просочення", – пояснює Надія та додає: "Також важливо врахувати, що військові носять три шари одягу. Усі вони повинні мати відповідне паро- та водопроникнення, а також дихальні властивості. Адже бойові задачі інколи потребують і полежати у воді, і побути в полумʼї". 

Окрім того, є безліч дрібних нюансів. Наприклад, місце розташування кишень, що залежить від того, чи військовий правша, чи шульга. Деяким спецпідрозділам потрібні штани із завищеним та утепленим поясом.  

"Тому в нас є опція індивідуального пошиття. Наприклад, шили чоловічу куртку, куди влазимо втрьох. Також до нас звертався снайпер, який прийшов навіть зі своєю тканиною та розрахунками для сумки та штанів. Бо він розуміє, у чому йому зручніше виконувати завдання", – розповідає Надія.

Знайти постачальників тканини було складно у 2022 році. До того ж доставлення було ускладнене. Наприклад, за доставлення тканини для термобілизни з Китаю в Україну тоді треба було заплатити $2000 за бобіну. 

Наприклад, через брак досвіду придбали тканину ріп-стоп, яка має бути надміцною. Без особливої перевірки відшили декілька екземплярів і навіть частково продали. Але в процесі наступного пошиття зрозуміли, що в рулоні не ріп-стоп, а тканина, яка легко рветься. Перевірили інші рулони – подібна проблема. Тканину завернули, а покупцям телефонували та повернули кошти. Після цього випадку стали ретельніше перевіряти сировину. 

"Ми поступово замовляли різні тканини. Тестували їх на порізи та розриви, замочували, щоб перевірити водостійкість. Ціни були – космос, а обіцяний рівень водостійкості мембрани не завжди відповідав дійсності!" – ділиться досвідом Надія.

Ірина додає: "Та врешті ми знайшли своїх постачальників. Нині тканини привозять із Туреччини та Китаю. Українських виробників ми не зустрічали". 

З 2022 року відчутно подорожчала фурнітура. Тканини – лише на 3%. Однак поки що бренд не підіймає вартість товарів. 

"У цьому немає потреби, тому що ціни на нові моделі ми рахуємо відповідно до затрат станом на зараз. Можливо, вартість зросте після купівлі закріплювальної машинки. Але це лише плани", – пояснює Надія.

Одягаються всі: від військових до цивільних

Нині бренд відшиває не лише форму для військових, але й ДСНС та поліціянтів. Цільова аудиторія роздрібної торгівлі – на 60% жінки.  

"Наші чоловіки казали, що попиту на жіночу форму не буде, але ми все ж відшили тестові військові штани в маленькому розмірі. Бо держава такі не видає. Потім покращили модель, враховуючи жіночу конституцію. Я вдягла їх, сфотографували і виклали. Так поступово до нас почали приходити дівчата зростом 150-160 см із тонкою талією, які просто не мали з чого обрати", – розповідає Ірина та додає: "Донька нашої бухгалтерки вчилась на поліціянтку. Так зʼявилась ідея пошити ще й жіночі поліційні штани. Поступово наша лінійка для жінок сформувалась".

Нині нейтральний жіночий одяг (тобто не піксель і без місця для шевронів), особливо штани та куртки, замовляють цивільні для свого повсякдення. Навіть були замовлення з Молдови та Польщі. 

"Так, завдяки одній вчительці із Закарпаття ми почали відшивати зимові парки. Вона просто зробила замовлення, ми сказали, що таке не шиємо, а у відповідь почули: "Я вірю у вас". Відшили тестовий зразок, їй сподобалось. Так почали шити й таку модель", – пригадує Надія. 

Дівчина була настільки мініатюрною, що засновниці бренду думали, що дивляться на дівчинку-підлітка.  

"Вона тоді нам сказала: "Ви не дивіться, що я така маленька. Я дуже ефективна в бою!". Їй дуже підійшли наші моделі. Для таких статур вибору взагалі немає. Тож сказала, що тепер вона з нами назавжди", – розповідає Ірина.

Але і без негативних відгуків не обійшлось. Одного разу волонтери замовили у GPK жіночі бойові тактичні штани. Засновниці одразу пояснили, що такої моделі в них немає. Проте волонтери наполягли. Бренд швидко відшив на свій розсуд 2 пари штанів, а також відправили інші замовлення – кітель, убакс (тактична сорочка) та футболку. 

"Через місяць на нашому сайті зʼявляється великий негативний відгук про якість речей. Ми одразу зрозуміли, від кого. Звʼязались із волонтерами. Виявилось, що це були дві подруги, які між собою розсварилися. Ми запропонували повернути 100% суми в обмін на речі. На жаль, отримали речі дуже глибокого носіння – у плямах та випрані", – пояснює Ірина. 

Щодо гуртових замовлень, то все ж превалює чоловіча аудиторія. Усі зразки тестують чоловіки Ірини та Тетяни на передовій. Жінки називають їх найбільшими критиками, адже опісля доводиться переробляти одяг відповідно до правок. 

В асортименті є речі: від тактичних штанів та флісок до термобілизни. Середній чек – 1350 грн. Найпопулярніша модель – жіночі штани та тактична сорочка. У чоловіків – штани та куртки-кітелі. Найменший попит мають флісові джемпери. Засновниці припускають, що через нижчу зношуваність цих речей проти штанів. 

Єдина категорія військових речей, яку не відшивають, – парадна форма. Та поки її час не настав.

Магазин та великі плани

Нині найефективніший шлях реалізації товару – сайт та гуртові замовлення. Наприклад, корпоративна компанія замовляє звичайні чорні куртки для працівників, куди згодом наносить свій логотип. 

Однак у Долинській та Новомиргороді GPK Tactical має фізичні магазини.

Поки що це більше як шлях популяризації бренду серед місцевих, куди військові можуть прийти і поміряти товар.  

"Розумієте, військовим також часто хочеться побалувати себе, зняти стрес, придбати собі щось. Одного разу, коли я була на заміні в магазині, до нас зайшов чоловік. Він мав все необхідне, але все одно взяв собі сумку. Тому вони завжди будуть купувати собі щось новеньке. А в магазині вже не прогадаєш із розміром та якістю", – пояснює Ірина та додає: "Це навіть нас змотивувало розробити окрему лінійку одягу кольору оливи, щоб військові могли під час відпустки одягати не форму, а інші речі, але з тактичними ознаками". 

У планах – відкриття магазинів у більших містах, як Олександрія, Кривий Ріг та Кропивницький. Адже там попит буде вищий. А після перемоги – перекваліфікація на GPK Casual.