Епідемія самотності. Чому люди відмовляються від стосунків і чи може ізоляція нашкодити
Наприкінці 2023 року ВООЗ назвала самотність серйозною загрозою для здоров’я та щастя населення. За даними опитування Meta Gallup, цей стан відчувають 24% людей у світі. Йдеться насамперед про молодь, на соціальні контакти якої вплинула цифровізація, COVID-19, а в Україні — ще й повномасштабна війна.
Порівняно з представниками попередніх поколінь, міленіали рідше одружуються, а зумери взагалі відсувають романтичні стосунки на другий план. Чому люди відмовляються від зв’язку з іншими та як зрозуміти, що самотність більше не йде на користь? Про це LIGA.Life запитала у психологині та психотерапевтки Дарії Багмєт.
Така різна самотність
"Самотність — не наукове поняття, а більш побутове. З погляду психотерапії, це неможливість людини емоційно зв’язуватися з іншими: говорити про те, що вона переживає, думає та відчуває", — пояснює Дарія Багмєт.
Людина може почуватися самотньо не лише тоді, коли поруч нікого немає, але й у присутності партнера, родини чи друзів. На відчуття зв’язку впливає кілька факторів:
чи людина розуміє сама себе (що її турбує, чому в неї поганий настрій, як їй можна допомогти) і може це словесно пояснити іншим;
чи здатні інші зрозуміти, прийняти та підтримати цю людину.
Чутливість до себе та іншого може знижуватися під час переживання травматичного досвіду, коли провідною задачею стає виживання, а інші емоційні потреби наче відходять на задній план. Люди можуть бути не такі уважні одне до одного. Особливо ускладнює взаєморозуміння відмінність контексту життя. Прикладом є труднощі, які виникають у стосунках між людьми під час повномасштабної війни.
"Це дуже складний виклик для нашого суспільства. Хтось виїжджає за кордон, хтось — залишається. Або один партнер стає військовим, а інший — цивільний. У цей момент люди живуть у різних контекстах і їм складніше щиро зрозуміти одне одного. Це потребує великої залученості, терплячості й уважності, але всі виснажені подіями", — зазначає психотерапевтка.
За її спостереженнями, багато пар, які зіштовхнулися з таким викликом, розпадаються. Це підтверджує тогорічне зростання кількості розлучень на 35%, зафіксоване Міністерством юстиції України.
"Далі все залежить від того, як влаштована конкретна людина. Хтось припиняє будь-які зв’язки й ізолюється, щоб пережити втрату й набратися сил, хтось намагається емоційний біль заглушити новими стосунками, а хтось іде до людей і шукає підтримки. (...) Виокремити загальну тенденцію складно, але досвід ізоляції зараз дуже розповсюджений як спосіб справлятися з емоційним навантаженням. Адже те, що раніше було легко і в задоволення, нині потребує більше сил", — розповідає Дарія Багмєт.
Самотність як ліки й отрута
Тимчасова ізоляція, як хороший відпочинок після втоми, може допомогти людині відновитися й повернутися до стосунків — нових або попередніх. Але якщо сил більше не стає, варто звернутися за психологічною допомогою, аби відкинути депресивні й апатичні стани.
"Людина — соціальна істота. Раніше відсутність доступу до плем’я означала загибель. Звісно, людство пройшло чималий шлях, але на біологічному та інстинктивному рівні ми потребуємо зв’язаності. Тому я не думаю, що самотність назавжди — корисне і здорове рішення. Але це може бути тимчасово корисним способом відновлення і дослідження себе", — додає психотерапевтка.
Чому людина може обирати самотність на противагу стосункам з іншими? На думку Дарії Багмєт, є кілька поширених причин:
відсутність соціальних навичок і досвіду. Без здатності домовлятися, чути й говорити про бажання та почуття, людина може просто не вміти формувати стосунки з іншими.
страх чи сором бути у стосунках. Цьому може передувати низька самооцінка, попередній невдалий досвід або дитячі травми внаслідок стосунків із батьками та між ними.
виснаження або відсутність ресурсів для стосунків. Людина може ще не відновити сили після попередніх стосунків або мати в пріоритеті на цей час, приміром, кар’єру.
"Підтримувати або починати стосунки — це теж емоційне залучення. Адже потрібно знайомитися з кимось, листуватися, зустрічатися. Побачення може розчарувати, і тоді людина має підтримати себе, втішити, щоб не впадати у відчай. Усе це потребує ресурсів, яких може не вистачати. Тобто людина може навіть хотіти стосунків, але не робити вибір на їхню користь, якщо вона поглинута іншою задачею", — пояснює психотерапевтка.
Істина посередині
Ці причини відмови від стосунків — одні з провідних, зазначає Дарія Багмєт. Якщо ж дивитися на кожну конкретну історію, можна виокремити й інші:
"Зрештою, немає такої особливої категорії емоційних потреб, як наявність саме партнера чи партнерки. Парність — це більше соціальна конструкція. Наші емоційні потреби мають задовольнятися в контакті з іншими, але це можуть бути як партнер, так і друзі, батьки чи професійна спільнота. Також люди різні і мають різні потреби у кількості зв'язків".
Утім, додає вона, ознака здорової психіки — гнучкість. Тож не варто застрягати у крайнощах. Завжди обирати вечірки й забувати про свої потреби так само нездорово, як і постійно ізолюватися та ігнорувати приналежність до інших. Така поведінка свідчить про можливу проблему, в якій потрібно розібратися.