Епідемія самотності. Чому люди відмовляються від стосунків і чи може ізоляція нашкодити

Наприкінці 2023 року ВООЗ назвала самотність серйозною загрозою для здоров’я та щастя населення. За даними опитування Meta Gallup, цей стан відчувають 24% людей у світі. Йдеться насамперед про молодь, на соціальні контакти якої вплинула цифровізація, COVID-19, а в Україні — ще й повномасштабна війна. 

Порівняно з представниками попередніх поколінь, міленіали рідше одружуються, а зумери взагалі відсувають романтичні стосунки на другий план. Чому люди відмовляються від зв’язку з іншими та як зрозуміти, що самотність більше не йде на користь? Про це LIGA.Life запитала у психологині та психотерапевтки Дарії Багмєт. 

Така різна самотність

"Самотність — не наукове поняття, а більш побутове. З погляду психотерапії, це неможливість людини емоційно зв’язуватися з іншими: говорити про те, що вона переживає, думає та відчуває", — пояснює Дарія Багмєт. 

Людина може почуватися самотньо не лише тоді, коли поруч нікого немає, але й у присутності партнера, родини чи друзів. На відчуття зв’язку впливає кілька факторів: 

• чи людина розуміє сама себе (що її турбує, чому в неї поганий настрій, як їй можна допомогти) і може це словесно пояснити іншим;

• чи здатні інші зрозуміти, прийняти та підтримати цю людину.

Чутливість до себе та іншого може знижуватися під час переживання травматичного досвіду, коли провідною задачею стає виживання, а інші емоційні потреби наче відходять на задній план. Люди можуть бути не такі уважні одне до одного. Особливо ускладнює взаєморозуміння відмінність контексту життя. Прикладом є труднощі, які виникають у стосунках між людьми під час повномасштабної війни. 

"Це дуже складний виклик для нашого суспільства. Хтось виїжджає за кордон, хтось — залишається. Або один партнер стає військовим, а інший — цивільний. У цей момент люди живуть у різних контекстах і їм складніше щиро зрозуміти одне одного. Це потребує великої залученості, терплячості й уважності, але всі виснажені подіями", — зазначає психотерапевтка. 

За її спостереженнями, багато пар, які зіштовхнулися з таким викликом, розпадаються. Це підтверджує тогорічне зростання кількості розлучень на 35%, зафіксоване Міністерством юстиції України. 

"Далі все залежить від того, як влаштована конкретна людина. Хтось припиняє будь-які зв’язки й ізолюється, щоб пережити втрату й набратися сил, хтось намагається емоційний біль заглушити новими стосунками, а хтось іде до людей і шукає підтримки. (...) Виокремити загальну тенденцію складно, але досвід ізоляції зараз дуже розповсюджений як спосіб справлятися з емоційним навантаженням. Адже те, що раніше було легко і в задоволення, нині потребує більше сил", — розповідає Дарія Багмєт. 

Самотність як ліки й отрута

Тимчасова ізоляція, як хороший відпочинок після втоми, може допомогти людині відновитися й повернутися до стосунків — нових або попередніх. Але якщо сил більше не стає, варто звернутися за психологічною допомогою, аби відкинути депресивні й апатичні стани. 

"Людина — соціальна істота. Раніше відсутність доступу до плем’я означала загибель. Звісно, людство пройшло чималий шлях, але на біологічному та інстинктивному рівні ми потребуємо зв’язаності. Тому я не думаю, що самотність назавжди — корисне і здорове рішення. Але це може бути тимчасово корисним способом відновлення і дослідження себе", — додає психотерапевтка. 

Чому людина може обирати самотність на противагу стосункам з іншими? На думку Дарії Багмєт, є кілька поширених причин: 

• відсутність соціальних навичок і досвіду. Без здатності домовлятися, чути й говорити про бажання та почуття, людина може просто не вміти формувати стосунки з іншими. 

• страх чи сором бути у стосунках. Цьому може передувати низька самооцінка, попередній невдалий досвід або дитячі травми внаслідок стосунків із батьками та між ними.

• виснаження або відсутність ресурсів для стосунків. Людина може ще не відновити сили після попередніх стосунків або мати в пріоритеті на цей час, приміром, кар’єру. 

"Підтримувати або починати стосунки — це теж емоційне залучення. Адже потрібно знайомитися з кимось, листуватися, зустрічатися. Побачення може розчарувати, і тоді людина має підтримати себе, втішити, щоб не впадати у відчай. Усе це потребує ресурсів, яких може не вистачати. Тобто людина може навіть хотіти стосунків, але не робити вибір на їхню користь, якщо вона поглинута іншою задачею", — пояснює психотерапевтка. 

Істина посередині

Ці причини відмови від стосунків — одні з провідних, зазначає Дарія Багмєт. Якщо ж дивитися на кожну конкретну історію, можна виокремити й інші:

"Зрештою, немає такої особливої категорії емоційних потреб, як наявність саме партнера чи партнерки. Парність — це більше соціальна конструкція. Наші емоційні потреби мають задовольнятися в контакті з іншими, але це можуть бути як партнер, так і друзі, батьки чи професійна спільнота. Також люди різні і мають різні потреби у кількості зв'язків". 

Утім, додає вона, ознака здорової психіки — гнучкість. Тож не варто застрягати у крайнощах. Завжди обирати вечірки й забувати про свої потреби так само нездорово, як і постійно ізолюватися та ігнорувати приналежність до інших. Така поведінка свідчить про можливу проблему, в якій потрібно розібратися.