Вчені розповіли секрет довголіття 117-річної жінки: що допомогло їй прожити понад століття

Марія Браняс Морера – довгожителька, яка померла у віці 117 років у 2024-му, – надала науковцям зразки свого мікробіому для дослідження, як їй вдалося прожити таке довге й здорове життя. Про це пише ScienceAlert.

Дослідники виявили, що її мікробіом кишківника був різноманітним і багатим на корисні бактерії, які пов’язують зі стійкістю організму та довголіттям. Її щоденна звичка їсти йогурт і дотримання середземноморської дієти, ймовірно, могли зіграти важливу роль.

Мікробіом – це величезна спільнота мікроорганізмів, що живуть у кишківнику. Вони допомагають перетравлювати їжу, виробляють вітаміни, впливають на імунну систему і взаємодіють із мозком.

Зазвичай із віком мікробіом кишківника втрачає різноманіття – тобто кількість видів мікроорганізмів, а корисні бактерії, такі як Bifidobacterium, зменшуються. Це пов’язують з ослабленням організму та підвищеною вразливістю.

Однак дослідження демонструє, що мікробіом довгожительки був таким різноманітним, як у значно молодших людей, і, зокрема, багатим на родину бактерій Bifidobacteriaceae, зокрема рід Bifidobacterium.

У більшості літніх людей ці бактерії зникають, але в Марії їх рівень відповідав показникам інших довгожителів. Дослідники зробили висновок, що такий "молодий" мікробіом міг підтримувати здоров’я її кишківника та імунної системи, сприяючи довголіттю.

Одним із пояснень високого рівня Bifidobacterium стало щоденне споживання трьох йогуртів із живими бактеріями, які підтримують їхній ріст. Вона також дотримувалася середземноморської дієти – харчової моделі, що стабільно пов’язується з різноманіттям мікробіому та міцним здоров’ям.

Інші продукти, які сприяють зростанню Bifidobacterium, – це кефір, комбуча, а також ферментовані овочі, як-от кімчі та квашена капуста. Вони містять пробіотики – живі бактерії, що можуть оселятися у кишківнику та приносити користь.

Варто пам’ятати, що це дослідження лише однієї людини, і вчені не стверджують, що саме мікробіом пояснює її довге життя. Ймовірно, її довголіття було результатом поєднання кількох факторів: захисних генів, ефективного обміну речовин, низького рівня запалення і, можливо, підтримки різноманітного мікробіому.