Історії

Експеримент редакції | Читати мінімум 50 сторінок книги щодня? Наскільки це реально

12.09.2020, 18:55 • 5 хвилин
Читати мінімум 50 сторінок книги щодня? Наскільки це реально - Фото
книги 2

За місяць експерименту я виховувала звичку читати щодня, але не 50 сторінок вдень.

Якщо загуглити "Як привчити себе читати?", пошуковик видасть з десяток сторінок потенційно корисних порад.

Радять усі: від журналістів The New York Times, The Guardian та BBC до блогерів у Facebook, Medium та Instagram. Цікаво, що поради однакові: читайте те, що подобається, не виходьте з дому без книги, напишіть літературний список, слухайте аудіокниги, приєднайтесь до читацького клубу в соцмережах.

Навіщо читати

Прочитавши купу лайфхаків, вирішила прийняти виклик і привчити себе читати щоденно. Навіщо? Пояснити користь читання допоможе український літературознавець та письменник Ростислав Семків. У своїй книзі "Як читати класиків" він перелічує п’ять причин для того, щоб подружитися з книжками:

  • "Читання – це елегантний відпочинок". Не можу не погодитись. Під час експерименту щовечора я вирушала у подорож. Ховалась від хурделиці в пекарні, гуляла вулицями Стамбула, а потім відправилась до Ісландії. Експрес-екскурсії сторінками книг – чудовий спосіб втечі від реальності та бюджетний варіант розширення власної мапи світу.
  • Книга – універсальний знак мудрості. Президенти присягаються на книжці, в кабінетах начальників стоять книжкові полиці, маєш з собою книгу: "Розумник!". Читання паперової книги у вагоні метро, поки усі інші пасажири сидять в смартфонах, підвищує самооцінку. Варто спробувати!
  • Читаючи, ми проходимо "особистісний квест із багатьма варіаціями розвитку подій". На книжкових сторінках ми можемо "пережити те, чого б не хотіли зазнати в дійсності". Під час читання роману Сафарлі я чітко розуміла, що все описане відбувається не зі мною. Проте біль головного героя після втрати доньки відчувався гостро. Ніби він – мій родич і боляче від його горя. Книжка здатна розвинути емпатію.
  • Читання допомагає порозумітися різним поколінням однієї родини, друзям, колегам. Ба більше, під час експерименту я зрозуміла, що книга – це джерело нових тем для дискусій. За яких обставин я б міркувала з друзями про те, чому в епоху рухів за захист тварин досі існують китобійні?
  • Читання – шлях самовдосконалення. Наприклад, завдяки книзі "Пиши, сокращай" я змінила манеру письма, а збірка репортажів “Лабораторія Ісландія” допомогла дізнатися більше про країну моєї мрії. Тож завдяки хорошій книжці можна зрости духовно та професійно.

Є безліч причин перетворити читання у щоденну звичку. Навіть дослідження рекомендують читати. Наприклад, учені довели: читання допомагає з роками зберегти добру пам’ять, а також уповільнити її погіршення під час старіння. Читання тримає в тонусі мозок, пам’ять і не дозволяє їм старіти.

Також є дані, які кажуть: "легке чтиво" розвиває емоційний інтелект, коли ми співпереживаємо героям художніх творів, то легше розуміємо емоції інших людей в реальному житті. Чому? Бо розвиваємо навички емпатії.

Науковці також довели, що читання може до 68% знизити стрес. Воно ефективніше, ніж антистресова дія спокійних прогулянок чи прослуховування музики.

Тож, щоб зробити читання щоденної звичкою, поставила собі ціль – 50 сторінок щодня. І ось що з цього вийшло.

Книга

Художня література чи нон-фікшн

На словах експеримент здавався доволі легким: виділяю час, вибираю книгу, читаю. Успіх! Проте труднощі почалися вже на етапі вибору книги: нон-фікшн чи художня література? Вирішила скористатися порадою з інтернету та обрати книгу, від якої точно отримаю задоволення.

Спрацювало! За перші два дні експерименту прочитала роман на 288 сторінок "Чекай удома, коли повернуся" Ельчина Сафарлі. Іноді здавалося, що сиджу не на дивані, а працюю з головним героєм – Гансом – у пекарні.

Він читає мені листи до своєї померлої доньки Досту, які вчать жити навіть після великої втрати. А завдяки описам автора я подорожувала від загадкового "Міста вічної зими" до величного Стамбулу, чого не вистачає у реальних робочих буднях. Сюжет захопив так, що навіть і не помітила, як "перевиконала план".

Чи буде подібний результат з нехудожньою літературою? Вирішила перевірити, обравши збірку репортажів "Лабораторія Ісландія" (295 сторінок) української журналістки Ярослави Куцай.

На момент експерименту книга вже була наполовину прочитана, тому залишалось дочитати 155 сторінок.

Результат — три дні і книга прочитана. Чому? Авторка розповідає про людей, компанії та конфлікти, про які хочеться дізнатися більше або побачити на власні очі. Тому половину часу я читала, а іншу половину — шукала в інтернеті фото української оперної співачки Олександри Чернишової, яка живе і виступає в Ісландії, та новини про ісландські китобійні.

Висновок: читаєш швидко те, що подобається. Обравши роман одного з найулюбленіших письменників та збірку репортажів з країни моєї мрії, отримала максимум задоволення.

Проте нон-фікшн, що не має сюжету, захоплює мене значно менше, ніж художня література. Тому на збірку репортажів пішло більше часу.

Де знайти час

Після двох тижнів регулярного читання виникло одне запитання: чому я цього не робила раніше? Завжди здавалося, що на це немає часу. Вирішила з’ясувати, чим мені доводиться жертвувати під час експерименту, щоб звільнити час для книг. Соціальними мережами!

Час, за який можна прочитати принаймні 10 сторінок, я раніше витрачала на бездумний перегляд стрічки новин у Facebook та Instagram. Помітивши це, вирішила в метро ховати телефон в сумку, щоб не відволікатися від читання, а вдома вимикати звук сповіщень на час читання.

Ба більше, встановила на телефоні ліміт на користування додатком Instagram. За декілька днів зрозуміла, що стала читати більш вдумливо, розмірковуючи над прочитаним.

Тепер мені не треба терміново комусь відповідати на повідомлення чи ставити "like" під постами друзів. Вони не образяться, якщо я зроблю це через півтори години, після 50 сторінок читання.

Висновок: Якщо хочете отримувати максимум користі від читання, відкладіть від себе всі гаджети. Концентрація покращується, а прочитане краще запам’ятовується.

Книга

Головне – якість

50 сторінок експерименту – це умовна цифра, на яку можна орієнтуватися, проте не брати за правило. Це була моя помилка на початку експерименту. У гонитві за кількістю зрозуміла, що втрачаю якість читання – не запам’ятовувала імена героїв, назви місць, у результаті плуталась в подіях. Через це доводилось перечитувати одну сцену знову і знову.

На шляху до регулярного читання зрозуміла, що якісь не менш важлива за кількість. Так почала читати все з олівцем та нотатником.

Моя третя прочитана книга — "Пиши, сокращай" Максима Ілляхова та Марини Саричевої. Особиста перемога — 439 сторінок!. Читала її найдовше не через те, що найтовстіша, а тому що головні тези підкреслювала та виписувала в окремий нотатник. Після прочитання залишився стислий конспект, який згодом допоможе освіжити в пам’яті основні тези.

Висновок: якісне читання — це не кількість сторінок, а можливість переказати прочитане.

Нещодавно спілкувалася з героями нашого нового матеріалу і запитувала їх: "Як ваше життя змінилось після…?". Сьогодні ставлю це питання собі: "Як змінилося моє життя після експерименту?".

Все ще не виходжу з дому без книги. Тепер маю звичку витрачати будь-яку вільну хвилину на читання.

Чи стала я читати 50 сторінок в день? Навіть під час експерименту їхня кількість коливалась від 20 до 100. Проте звичка читати сформувалася і міцно вкоренилась в мою рутину, а це — головне досягнення.

Альона Низовець
Альона Низовець
журналістка LIGA.Life
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини