Засновник "Київської сотки" Сергій Харчук про веломайбутнє, перегони та здоров'я

"Київська сотка" відбувається щорічно у перший тиждень вересня і пролягає мальовничими маршрутами Києва та області.

Liga.Life поспілкувалась із засновником велоперегонів – Сергієм Харчуком. У інтерв’ю ми дізналися про історію велоперегонів, вибір маршруту та перспективи велосипеду, як повсякденного транспорту українців.

Популяризація велосипеду

Якщо б мене запитали, що таке "Київська сотка", я би пояснив коротко, що це – пропаганда велосипеду. Так, це велоралі або аматорські перегони, але їх мета показати, що велосипед – це не тільки для спорту, але й для повсякденного життя.

Нас тішить, що люди, які вперше стартували три роки тому вже пройшли певний еволюційний шлях й змінилися: схудли, почали більше тренуватися, придбали нову форму та змінили велосипеди на більш професійні. 

Спортивне свято за іноземним зразком

Звичайно, ідея таких велоперегонів не нова. Я запозичив її на подібних аматорських змаганнях за кордоном, у яких особисто брав участь. Мені хотілось, щоб у Києві також була масова велоподія з належним рівнем безпеки: з перекриттям вулиць і супроводом поліції.

Звичайно, це складно адміністративно організувати, адже потрібно отримати безліч дозволів.

Від намірів до втілення пройшло півроку. Робота починається з кінця листопада – це реєстрація події у міській адміністрації. Адже організація таких велоперегонів – це завжди співпраця з владою області та міст. Вони нам допомагають: поліція перекриває на цей час дорогу, надається супровід швидкої допомоги. 

Наші волонтери перекривають маленькі дороги, а маршали на мотоциклах з громадської організації "Мотохелп" їдуть попереду в жовтих желетах і створюють безпечне пересування велосипедистів. 

Ми з командою інвестували власний час та гроші, щоб влаштувати справжнє спортивне свято, яке з кожним роком стає популярнішим. Так у перших велоперегонах взяли участь 650 осіб, а в останніх через COVID-19 – 1850. У 2019 році кількість учасників досягла 2500.

Соціальний контекст велоперегонів

Під час вибору маршруту ми стараємось максимально уникати таких магістральних доріг, як: Київ-Чоп, Київ-Одеса. Це мають бути периферійні асфальтовані дороги. 

Окрім цього, маршрут велоперегонів має пролягати мальовничою місцевістю. Адже перша група учасників, яка пролітає з шаленою швидкістю, малочисельна. Такі спортсмени не помічають краси навколо. Усі інші можуть їхати й насолоджуватись пейзажами Київської області. 

Для нас найбільша радість, коли приходять люди і кажуть, що бачили наших спортсменів рік тому, і вони стали для них мотивацією до змін. Так на змагання приїхав хлопець з Ірпеня, який сказав, що минулого року він спостерігав за велоперегонами й пив пиво. Коли проїхала перша група він зрозумів, що це не для нього. Адже це спортсмени, які їздять на шаленій швидкості. 

Проте, далі їхали такі ж менеджери, як він: з надлишковою вагою, на бюджетних велосипедах. Тому він також вирішив спробувати свої сили і почав тренуватися, змінив велосипед, став струнким хлопцем і тепер постійно бере участь у "Київській сотці".

Звісно, ми б змогли знайти доволі непогану ділянку дороги десь у лісі. Але важливо, щоб нас бачила велика кількість людей, яка б потенційно могла пересісти на велосипед. 

Вплив на економіку та інфраструктуру

Подібні свята спорту є у Львові, Вінниці, Рівному та Івано-Франківську. Найстарішу історію має "Одеська сотка", яка проводиться з 1974 року. 

Неусвідомлюючи цього, ми опосередковано вплинули на економічний сектор. Так велосипедні крамниці стають популярними. Представники одного з місцевих веломагазинів розповіли, що після "Київської сотки" в них був сплеск продажів шосейних велосипедів. Окрім магазинів, люди ходять до спортклубів і готуються протягом зими до нового велосезону. 

Тобто велосипед – це колосальний двигун, який може вплинути не тільки на здоров’я людей, але й на інфраструктуру, економіку та екологію. 

Без вікових та гендерних обмежень

Якщо велосипед – це двигун розвитку у різних сферах, то наш двигун – це учасники. 

Для того, щоб взяти участь у "Київській сотці" не потрібно бути професійним спортсменом. Потрібно лише бажання та кілька обов’язкових атрибутів: добре підготовлений велосипед, шолом і медична страховка. 

Ми радимо починати готуватися до перегонів заздалегідь. Адже для людей, які ніколи не їздили на довгі дистанції, 100 км видається нереальною цифрою. Насправді, це питання регулярних тренувань протягом двох місяців. 

Наприклад, Гончарик Леонід Адольфович був тренером та за свою кар’єру виховав понад 40 майстрів велоспорту. Йому за 80 років і він учасник "Київської сотки". Ми нещодавно їздили з ним на інших місцевих велоперегонах. Я його супроводжував. Ми подолали 80 км за 2 години 50 хвилин. Це був середній результат серед усіх стартуючих. 

Наймолодший вік учасників 18 років. Звісно молоді багато, та наймасштабніша категорія – це люди віком 40+. Також постійно зростає група 50+. 

Наприклад, під час третьої сотки я в категорії 50+ був срібним призером. Мені це вдалось без надзусиль. А тепер потрапити у першу п’ятірку переможців – це шалений успіх. Тому що частина учасників цієї категорії – колишні професійні велоспортсмени. 

У нас є учасник, який вперше почав готуватись до "Київської сотки" в 64 роки. У перший сезон він був другим, потім став переможцем в своїй віковій групі. І це змінило його життя. Він схуд, став більш тренованим. Тепер, коли його друзі кличуть на келих пива, він відмовляється і йде на тренування.

Щодо гендерної різноманітності, то чоловіків-учасників значно більше. Жіноча категорія становить до 20% від сумарної кількості учасників. Це багато. На велоперегонах в Італії, Франції чи в Нідерландах відсоток подібний.

Тимбілдинг у найкращому прояві

Окрім особистого заліку ми маємо командний. Тобто у "Київські сотці" можуть брати участь цілі команди. Цю ідею я також запозичив за кордоном. Декілька років тому я брав участь у перегонах в Німеччині. 

Потім я познайомився з рок-н-рольщиками. Серед них були і спортсмени і не дуже спортивні на вигляд люди, але їх об’єднувало захоплення велосипедом. Вони стартували разом і потім разом  бавились на фініші попиваючи пиво. Мені сподобалась ідея командного заліку, й ми вирішили реалізувати її у власних велоперегонах.

Тож з третьої сотки в нас з’явився командний залік, у якому брали участь професійні команди з велоклубів, корпоративні команди підприємств та банків, сімейні та районні об’єднання. З одного боку це змагання, а з іншого – тимбілдинг у найкращому прояві. 

Велосипедне майбутнє

Україна має оптимістичне вело-майбутнє. Адже в нас багата історія цього виду спорту. Так у Києві перше велосипедне товариство було засноване наприкінці ХІХ століття. Це був елітарний клуб, куди входили заможні люди. Вони мали тренування та велопаради. 

Окрім цього, учні Першої гімназії, яка розташовувалась на бульварі Шевченка, наприкінці того ж століття також влаштовували велопаради. Київський велотрек, відкритий у 1913 році, один з найперших у Європі.

У селах та маленьких містечках усі їздять на велосипедах. Їх не менше, ніж в Голландії, Данії та Німеччині. Проте тепер нам потрібно повернути велосипед у велике місто, щоб він поступово замінив автомобілі. Але для цього потрібні умови (наприклад, велодоріжки). 

Окрім цього, пандемія COVID-19 показала, що внутрішній туризм цікавий для українців. Тож ми, як організатори "Київської сотки", вирішили розвивати велотуризм Україною. Ми об’їздили Шацькі озера, замки Львівщини, Вінницьку область та район Бессарабії. В Україні є на що подивитися і є, що показати іноземцям. 

Перспектив для застосування велосипедів безліч. Сподіваюсь, що скоро для цього з’являться належні умови, і українці поступово перейдуть на здоровий та екологічний транспорт.