"Майже вся команда пішла на фронт". Як три ветеранські бізнеси працюють у війну

FuseFoods

Коли військовослужбовець з першої хвилі мобілізації Юрій Кріпченко повернувся з АТО у 2015 році, він заснував FuseFoods. Юрій на власному досвіді знав, наскільки важливе поживне харчування і зручне пакування, тому започаткував виробництво готових наборів їжі, які можна як розігріти в мікрохвильовці, так і брати з собою в походи, щоби залити окропом та мати гарячий обід. 

Виробництво FuseFoods розташоване в смт Димер, за 47 км від Києва. 24 лютого зранку туди зайшли російські окупанти.

"По всьому селищу одразу зникло світло і мобільний зв'язок. На дорозі до Києва вже були блокпости (росіян. – Ред.). Нікого не випускали, стріляли у все що рухається. Так ми залишилися без світла, тепла, зв’язку, постачання продовольства і роботи в один день", – пригадує ранок 24 лютого Юрій.

На заводі опинилися вісім працівників підприємства та 12 жінок з шістьма дітьми. Вони переховувалися там, бо стіни будівлі сягають метра завтовшки. А їхні помешкання згоріли внаслідок артобстрілів. 

Усі члени команди мають безпосереднє відношення до військової справи і АТО. 

Місяць просиділи на виробництві, пережили чотири "зачистки" і обшуки, Юрій потрапив у полон.

"Я пробув п’ять днів у приміщенні компресорної на виробництві "Вікналенд" розміром 5х6 м, де сиділи 23 людини, з яких одна жінка поважного віку (орки знайшли в її хаті квадрокоптер онуків). Дехто з них сидів там понад 20 діб. Туалет – діжка, їжі немає, вода – 6 л на всіх. Постійно темно, щодня розстрілювали одного з нас, я був на черзі", – пригадує Юрій. 

Порятунок прийшов від українських артилеристів, які стали відганяти окупантів. Прильоти були і неподалік будівлі, де утримували полонених – від обстрілу погнулися металеві двері із засувом. Росіяни так поспішали тікати, що полонених залишили зачиненими.

"Місцевий працівник не побоявся і прибіг через половину смт, чимось гепнув по тому засову і випустив нас, йому шана. Ми ще тоді бігли полями і несли бабцю на руках, бо було видно, що після обстрілу орки почали патрулювати. Якби ще 5-10 хв, нас би всіх убили. Ім’я того дядька згодом дізнався, будемо йому винні до гробу", – розповідає Юрій.

Усю продукцію FuseFoods до окупації встигли надійно сховати, каже він.

"Потім роздавали людям, бо магазини розмародерили і постачання не було", – розповідає він. Коли після окупації відремонтували електропостачання, FuseFoods почали відновлювати виробництво. Частина команди добровільно пішла на фронт, частина – залишилася.

Саме підприємство сильно не постраждало, важких прильотів не було. Та наразі є проблеми і з партнерами, і з сировиною, і з логістикою. 

Постачальники сировини працюють з перебоями і часто немає необхідних продуктів. До того ж, ціни зросли на 30%. А понад третина партнерів припинили існування. Ті, хто залишився – не мають як торгувати і грошей.

"Наприклад, наші партнери з Харкова закрили виробництво пакетів (в яких ми виробляємо консерви) через обстріл їхнього підприємства ракетами", – пояснює Юрій. Прибутки, каже, впали в рази, від довоєнних далекі, ще й зросла собівартість і, відповідно, кінцева ціна.

Він припускає, що за декілька буде нічим платити зарплату основному персоналу, хоч і скоротили її до мінімуму. Втім, працівників усіх зберегли. 

"Ми намагаємося триматися на резервах і нікого не звільняти, наша команда добре спрацьована і кожен є унікальним фахівцем", – ділиться Юрій.

Попри труднощі, FuseFoods планує запустити нову лінійку готових страв з меншою ціною, зменшивши вміст м’яса у співвідношенні до крупи.

"Традиційно без використання харчової хімії типу емульгаторів, соєвого білка чи підсилювачів смаку в уніфікованій пачці і асортиментом в 5-10 страв", – пояснює Юрій. 

Своє майбутнє Юрій бачить в Україні, тому й відкрив бізнес тут. Хоч, зазначає, пропонували навіть в Африці: "Буде багато роботи з відновлення втраченого, але її має хтось робити. Враховуючи світову підтримку, Україна має стати найперспективнішою країною для інвестування після нашої перемоги".

Ukrainian Military Coffee

Перед входом у кав'ярню Ukrainian Military Coffee у Львові в день відкриття постелили оригінальну ганчірку – "прапор" бойовиків  "ДНР", щоб об неї витирати ноги. Відвідувачі схвалили.

Ця точка входить у мережу кав'ярень Ukrainian Military Coffee ветеранів російсько-української війни, засновану Андрієм Медведьком. 

На бренд Ukrainian Military Coffee працювали шестеро людей. Три заклади були під керівництвом Андрія, два – за франшизою, якими керували теж ветерани АТО. Стартовий капітал проєкту був близько $5 000. Це була перша точка на Майдані Незалежності, пригадує Андрій.

Розвиток проєкту, за його словами, був стабільний, з’являлися нові охочі приєднатися до франшизи, сам знаходив нові точки. "Ще одну кав’ярню мав відкрити весною, про що було домовлено і ще щонайменше дві – за франшизою. На кінець 2022 року я планував мати щонайменше 15 кав'ярень", – пояснює він.

Усі ці плани були до повномасштабного вторгнення Росії.

І жартома додає: "Не знаю, чи можна це назвати скороченням. Звільнення за особистим бажанням, найімовірніше". Так кавовий бізнес повністю зупинився на кілька місяців.

Після деокупації Ірпеня, де є одна із точок, якою опікувався саме Андрій, друзі надіслали йому фото, мовляв "дивись, все ок". Трохи було розбите скло, та ніби нічого не вкрали.

"Я тоді написав пост у ФБ, що віддаю бізнес в добрі руки, і хвилини за три уже віддав цю та інші точки на Київщині. Люди там гарні, дай Бог, збережуть бренд, грошей зароблять", – розповідає Андрій.

На рейки повернутись іще не вдалося. Заклади працюють не всі. "Деякі з них працювали за принципом франшизи – я цікавився ними мало, в межах домовленого. Бачу, що хлопці (власники кав’ярень за франшизою) викладають сторіз, де бомблять русню, і радію з того", – ділиться Андрій.

Сказати, що бізнес уже врятували, каже, складно, зараз це більше скидається стан реанімації. А порятунок Андрій бачить в меншій конкуренції і довоєнному попиті. Зараз, на його думку, ситуація для цього сприятлива. Справами нових опікунів мережі активно не цікавиться.

Каже, покладається на їхній розум і порядність, бо основною з умов були правила роботи бізнесу Ukrainian Military Coffee – допомога армії та знижки ветеранам.

FinStream

Проєкт FinStream заснував Сергій Позняк – ветеран АТО, голова Асоціації підприємців-ветеранів, керівник групи компаній FGK Financial. 

FinStream – фінансовий сервіс, що кредитує малий та середній бізнеси, залучаючи інвесторів. Серед клієнтів FGK Financial – FuseFoods, Promprylad.Renovation та Veterano Group, куди входять заклади Veterano Pizza і Veterano Brownie. З початку великої війни Сергій Позняк пішов на фронт. FinStream наразі керує Сергій Сапатов – розробник, ідеолог та СЕО проєкту.

Ситуація на інвестиційному ринку України почала погіршуватися ще до 24 лютого – на тлі побоювань про ймовірне вторгнення РФ був значний відтік капіталу з країни, пояснює Сергій.

24 лютого ринок став на паузу і досі зберігає цей стан. Щодо малого та середнього бізнесу – перший місяць-півтора мало хто вів діяльність, каже Сергій. Тому одним із перших завдань FinStream було з’ясувати, в якому стані їхні клієнти і підтримувати рівень працездатності своєї компанії.

"У нас є клієнти, які зупинилися: продавати нічого, все стоїть. Але найголовніше те, що люди не кидають це".

Спершу багато хто з клієнтів не виходив на зв’язок, каже він. З часом вдавалося проводити переговори та виробляти нову політику, розповідає Сергій.

"Ми взяли за мету – зробити все можливе, щоби донести нашу позицію, що ми готові до схеми підтримки, зменшення відсоткових ставок, перенесення графіків, погашення кредитів, щоби клієнт зміг перезапуститися, аби потім відновлюватися", – пояснює він.

Були й такі, які говорили, умовно: "Нічого не знаю, у мене бізнесу немає, кредити не обслуговуватиму, форс мажор, робіть усе, що хочете". Але таких виявилося не більше 10%.

"90% готові зберігати бізнес і свої зобов’язання. Це хороша цифра, надає оптимізму, хоч наразі економічної вигоди не дасть. Адже те, що вони вирішили перезапустити бізнес, не означає, що ми завтра почнемо отримувати якісь доходи", – пояснив Сергій. В компанії це розуміють і готові чекати.

З інвесторами ситуація подібна, як у FinStream з позичальниками. "Як ми ставимося до наших позичальників, так інвестори до нас", – пояснює Сергій.

Фінансові збитки компанії вирахувати наразі складно. Багато хто втратив 70-80-90% бізнесу. 

"І якщо вивести середню втрату бізнесу за портфелем наших клієнтів, це точно більше половини – 60-70%", – пояснює Сергій. Яка галузь бізнесу в Україні постраждала найбільше – висновок зробити складно, більше залежить від локації. Території, де була окупація і бойові дії, прилітали ракети та бомби, – там втрати більші.

"А якщо говорити, то аграрії змогли стабільно протриматися в цій ситуації, а послуги роздрібної торгівлі, громадського харчування, постраждали сильно", – пояснює Сергій.

Через війну їм довелося скоротити штат, наразі команда складається з 10 людей на постійній основі та декількох спеціалістів – на аутсорсі. Набирати нових клієнтів FinStream найближчим часом не планує. Спочатку хочуть стабілізуватися.

Засновника Сергія Позняка у справах намагаються не зачіпати, чекають на його повернення з війни.