Українці на Берлінале, росіяни на Оскарі та Мінкульт: LIGA.Life обговорює нагальні проблеми культури

На Берлінале в основній конкурсній програмі за головний приз — "Золотого ведмедя" — змагатиметься українка Катерина Горностай із документальним фільмом "Стрічка часу".

Сезон кінонагород триває також в США: найпрестижніші кінопремії називають своїх лауреатів. Одним з фаворитів цього року виступає американський фільм "Анора", сюжет якого обертається довкола російських олігархів. Три роки війни Росії проти України не заважають західній аудиторії захоплюватись російськими акторами, жоден з яких не засудив війну.

Редакторка LIGA.Life Катерина Трифоненко (КТ) та автор, культурний оглядач видання Артур Зайонц (АЗ) поговорили про те, чому у західних країнах досі так схвально реагують на російські проєкти і пробачають їм те, чого б не пробачили, скажімо, ізраїльським. Також згадали про Берлінале та "Оскар", поміркували, чи достатньо українські медіа говорять про культуру і яку роль в цьому всьому мав би відігравати Мінкульт.

"Оскар" і міф про російську культуру

(КТ): Російські актори в "Анорі" не висловили жодної своєї позиції стосовно війни. Вони знімаються в пропагандистських фільмах, які фінансує Газпром, і не бачать в цьому нічого поганого. "Оскар" не бачить в цьому нічого поганого: шість номінацій і вперше на найкращу чоловічу роль другого плану номінований російський актор — Борисов. Це якесь повне ігнорування контексту.

(АЗ): Я іноді стежу за західним сегментом Х (Twitter). І, якщо там десь і проскакує невдоволення тим, що Борисов отримав номінацію на "Оскар", то це тільки в контексті, що він мав мало слів у фільмі або що гра у нього незадовільна. І ніде ні слова про те, що він росіянин, представник нації, яка розпочала війну.

(КТ): Власне, це частина великої проблеми, про яку багато українців говорили ще від початку вторгнення, цей умовний проєкт: як закенселити "велику" російську культуру,