"Я проклинаю окупантів". Лікарка Маріупольської лікарні розповіла, що знищили росіяни

За версією Кремля, там "переховувались військові". "Військовими" ж виявилися вагітні жінки, діти та медики.

Як наслідок – 17 поранених і одна загибла дівчинка. Кадри вагітних, яких рятували з розвалених корпусів, облетіли весь світ. Росіянам вистачило нахабності прийти в соцмережі до однієї з них і звинуватити її в постановочних фото.

На щастя, дівчина вціліла, а на днях народила маля.

Лікарня, яку розбомбили, була унікальною установою з обладнанням світового рівня, розповідає Ольга Баранова, лікарка Маріупольського теріторіального медичного об'єднання Здоровья дитини і жінки Департаменту Охорони Здоров'я Маріурольської міськради, завідувачка відділенням патології новонароджених та дітей раннього віку.

Ольга віддала роботі в цьому медзакладі 31 рік свого життя.

"Я прийшла сюди юним лікарем відразу після закінчення Донецького меду і пройшла весь шлях становлення до завідувачки унікального відділення, що надає допомогу найважчим, найменшим і найбеззахиснішим малюкам", – розповідає жінка.

З початку повномасштабного вторгнення її забрали до себе родичі у Францію через стан здоров’я. 9 березня вона побачила фотографії розбитих бомбардуваннями корпусів і її розтрощеного відділення.

Маріупольське територіальне медичне об'єднання здоров'я дитини та жінки надавало допомогу дітям та жінкам ледь не всього південного регіону Донбасу.

Це й акушерсько-гінекологічний напрямок, і патологія новонароджених, і дитяча неврологія, два відділи соматичні педіатричні, відділення дитячої анестезіології та реанімації, відділення дитячої хірургії з травматологічними ліжками.

У складі лікарні також була сучасна дитяча консультативно-діагностична поліклініка другого рівня, в якій приймали дітлахів різного віку висококваліфіковані вузькі спеціалісти будь-якого фаху і котра також була обладнана сучасним дороговартісним діагностично-лікувальним обладнанням.

Відділення Ольги надавало допомогу не тільки передчасно народженим малюкам, а також усім дітям, яки народилися у важкому та вкрай важкому стані та потребували інтенсивного догляду та лікування. Зокрема, існувала окрема палата інтенсивної терапії де надавали медичну допомогу малюкам з дільниць міста та приміських сільських районів, яки надходили до відділення у важкому та вкрай важкому стані.

Чотири роки тому зі старої радянської будівлі лікарню перетворили у затишний, теплий, світлий медзаклад як для пацієнтів, так і для персоналу, каже завідувачка відділення.

Крім ремонту, у лікарні було дороговартісне обладнання, яке купували як з бюджету, так і за допомогою благодійних фондів. Вартість деякої апаратури сягала мільйонів доларів.

"Моє відділення інтенсивної терапії обладнане сучасною апаратурою, важливою для виходжування передчасно народжених дітей. Це і реанімаційні столи, кисневі концентратори, пульсоксиметри, апарати штучної вентиляції легень і мікроперфузори", – пояснює завідувачка.

У її відділенні було 20 ліжок, всі вони працювали. За осінньої хвилі коронавірусу вік пацієнтів розширили, адже в лікарню надходили діти з важкою пневмонією.

"Тоді у нас пройшла рекордна кількість пневмонії практично одночасно, причому працювали так, що тільки витягували одну дитину і за добу надходила в крайній важкості наступна. Так поспіль пройшло пацієнтів з 20. Я не пам’ятаю такої кількості за всі роки роботи", – розповідає Ольга.

В самій лікарні були проблеми з обігрівом, електрикою, водою. А також дитячим харчуванням.

Щодо російського фейку, буцімто в лікарні переховувалися українські бійці, Ольга пояснює – представники "Азову" були в лікарні 3 березня, вони привезли цілу вантажівку гуманітарної допомоги: памперси, дитяче харчування, косметику. Обстріляли ж лікарню 9 березня.

"І це повний та абсолютний фейк, що "Азов" ще 24-го розігнав з лікарні прикладами хворих і медиків і зробив на місці лікарні свій штаб, лікарня до останнього надавала допомогу в кожному своєму підрозділі", – каже лікарка.

До бомбардування Ольга намагалася бути до останнього на зв'язку і допомагати всім, чим могла. Зараз, каже, почувається безпорадною.

"Моє місце там, з моєю командою, з пацієнтами, яким потрібні мої навички. Боляче розуміти, що я зараз по той бік бар’єру, безпорадна", – ділиться лікарка.

Ми намагалися поспілкуватися з директоркою лікарні Наталією Сидоренко та трагедія сильно вдарила по її здоров’ю.

"Для неї це ще більший удар, бо всі ремонти останніми роками йшли під її егідою. Вона не просто здійснила всі ремонти, вона керувала лікарнею в умовах реформування другого рівня надання меддопомоги і, повірте, це було вкрай нелегко, людина не бігала і не ховалася від відповідальності і брала її повністю на себе", – пояснює Ольга.

З моменту вторгнення керівництво лікарнею в умовах воєнного стану впали на медичного директора Михайленка Людмилу, розповідає лікарка.

"Вона до моменту бомбардування залишалася на своєму робочому місці, була відзначена Донецькою обладміністрацією і всі ці дні аж до сьогоднішнього ми взагалі не знали чи жива вона. Слава богу, вціліла", – розповідає Ольга.

І додає: "Я ніколи не відчувала ненависті. Я педіатр – це найдоброзичливіша дисципліна медицини, але я проклинаю росіян, які вторглися до нас. А якби мені дали рушницю, я б їх усіх розстріляла. Тварюки".